Рішення № 97137699, 19.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8077/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Фостяка Р.О.,

представника позивача Хом`яка Є.Л.,

представника відповідача Грабовської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України код ЄДРПОУ 14321699, місцезнаходження: 81300, Львівська обл., м.Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 на день виключення із списків частини (08.08.2020) грошової компенсації за не отримане речове майно.

- зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період часу з 09.08.2020 по 27.08.2020, виходячи з суми середньоденного заробітку.

Ухвалою від 05.10.2020 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 20.10.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 19.05.2021 суд допустив заміну відповідача у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178. Крім того, на думку позивача, він має право на компенсацію середнього грошового забезпечення (середній заробіток) за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період часу з 09.08.2020 по 27.08.2020, виходячи з суми середньоденного заробітку.

13.11.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що на день виключення позивача зі списків особового складу 08.08.2020 спору між сторонами щодо виплачених сум не було. Представник відповідача також вказав на те, що позивач не звертався із рапортом при звільненні щодо нарахування та виплати у не повному обсязі грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно. Крім того, грошова компенсація за не отримане речове майно не має постійного характеру, не є одноразовою грошовою допомогою і жодним чином не входить до складу грошового забезпечення і проводиться тільки після звільнення.

30.11.2020 на адресу суду надійшла заява про вступ у справу представника позивача та відповідь на відзив. Вказана відповідь на відзив обґрунтована тим, що військовослужбовці після звільнення з військової служби зберігають право на компенсацію вартості за не отримане речове майно. Вказана компенсація виплачена позивачу з затримкою 27.08.2020, у зв`язку з чим у позивача виникло право на стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом начальника Мостиського прикордонного загону від 07.07.2020 №191-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас, у зв`язку із закінченням строку контракту.

Наказом начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07.08.2020 №221-ос позивача виключено зі списків, усіх видів забезпечення з 08.08.2020.

10.07.2020 позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому грошової компенсації за недоотримане речове майно особистого користування.

Згідно з випискою Приватбанку з карткового рахунку ОСОБА_1 грошова компенсація за недоотримане речове майно особистого користування в сумі 49373,17грн зарахована на його картковий рахунок 27.08.2020.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні повного розрахунку при звільненні в частині виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу на день звільнення компенсації за неотримане речове майно, суд дійшов наступних висновків.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон України №2011-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону України №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

22.03.2016 набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія вказаного Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Суд встановив, що компенсація за недоотримане речове майно особистого користування в сумі 49373,17грн зарахована на картковий рахунок позивача 27.08.2020, що сторонами визнається. Розмір компенсації сторонами не оспорюється.

Враховуючи наведене, суд вважає, що протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного нарахування та виплати позивачу на день звільнення компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у вказаній статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що грошова компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно не входить до структури заробітної плати , а тому підстави для застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України, виходячи з такого.

Передбачена статею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації.

Вказаний нормативний припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.

Суд встановив, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 08.08.2020.

27.08.2020 відповідач перерахував позивачу заборгованість із виплати компенсації за недоотримане речове майно особистого користування в сумі 49373,17грн.

Суд вважає, що за 27.08.2020 відповідач не повинен виплачувати позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки у цей день заборгованість виплачена, а тому у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.

Суд зазначає, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а.

Відтак, період з 09.08.2020 по 26.08.2020 є періодом за який відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період часу з 09.08.2020 по 26.08.2020, виходячи з суми середньоденного заробітку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією від 13.10.2020 №1026135365.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 на день виключення із списків частини грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79010, м.Львів, вул.Личаківська, 74 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період часу з 09.08.2020 по 26.08.2020, виходячи з суми середньоденного грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79010, м.Львів, вул.Личаківська, 74 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 24 травня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик