Рішення № 97137525, 25.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Кропивницький справа №340/1861/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Покровська, 60)провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що йому було виплачено щорічну разову допомогу до 05 травня 2020 року не в повному обсязі. На переконання позивача, така допомога має виплачуватися у розмірі, встановленому частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком), з огляду на те, що з 27.02.2020 року норми і положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року, з урахуванням рішення Конституційного Суду України, передбачають: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідач вказує на те, що позивач не має права на спірну виплату, позаяк відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ця допомога виплачується у розмірах, визначених Урядом України у межах бюджетних призначень за законом про Державний бюджет України. На виконання цього положення закону, Уряд України 19.02.2020 прийняв постанову №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань», на підставі якої позивачеві здійснено виплату допомоги до 5 травня в розмірі 1390 грн. Положення цієї постанови є діючими, не змінювались, не скасовувались, неконституційними не визнавались, а тому відсутні правові підстави здійснювати перерахунок та виплату допомоги.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Вказана справа після повторного автоматизованого розподілу передана головуючому судді Жуку Р.В .

Ухвалою суду від 26.04.2021р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.05.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.23).

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням, виданим 29.01.2016 року серії НОМЕР_2 (а.с.7).

Позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації, як учасник бойових дій.

29.03.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату недоплаченої допомоги у розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком у 2020р., яка передбачена ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. №3-р/2020 (а.с.9).

За наслідками вирішення порушеного заявником питання відповідач листом від 02.04.2021 р. №595/01-09 надав відповідь про відмову у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі у зв`язку із тим, що на підставі ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», допомога виплачується заявнику у розмірі, який визначається КМУ у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, а тому на момент виплати допомоги управління керується положеннями ПКМУ від 19.02.2020р. №112 відповідно до якої виплачеано 1390, 00 грн. (а.с.10).

Вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини з приводу соціального захисту учасників бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни, як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пільги часникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтями 12, 13 вказаного Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV статті 12 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частинами четвертими (відповідно до Закону України від 04.07.2002 р. N 52-IV, частини п`яті) наступного змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.», «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.».

Підпунктом «б» підпункту 1 пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 №107-VI згадані вище норми права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

У подальшому зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

Поряд із цим, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VIII, розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким зокрема було передбачено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ця норма діяла з 01.01.2015р.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.02.2020р. №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах:

- учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень;

- особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень.

27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про виплату відповідних сум, діяли відповідні положення статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р., які передбачали наступне:

- «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.»;

- «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані приписи статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» об`єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни.

Тому, з 27.02.2020р. позивач набув суб`єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-ХІV у відповідному розмірі.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб`єктивного права.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Критерії законності волевиявлення (як рішення, так і діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення адміністративного органу, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що подане відповідачеві звернення позивача поза розумним сумнівом доводили право особи на нарахування та виплату допомоги до 5 травня з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020р.

У статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено з 1 січня 2020 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1638 гривень.

Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік учасникам бойових дій повинен становити 8190 грн. (1638 грн. х 5).

Відповідач, не здійснивши нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у такому розмірі, як це передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", вчинив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на отримання допомоги у розмірі, установленому законом.

Тож порушене право позивача слід поновити, зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

При вирішенні справи та обранні способу захисту порушеного права позивача суд враховує правовий висновок, викладений у рішеннях Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (№Пз/9901/14/20) щодо нарахування та виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

VІ. Судові витрати.

Судових витрат в розумінні ст.139 КАС України судом не встановлено.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката Єльнікової Наталії Олександрівни надано: ордер на надання правничої допомоги серії ВА №1013917 (а.с.13); копію договору про надання правової допомоги від 12.04.2021 №б/н (а.с.4), до якого додано додаткову угоду №б/н до договору про надання правової допомоги від 12.04.2021 року (а.с.12).

Згідно додаткову угоду №б/н до договору про надання правової допомоги від 12.04.2021 року до складу вартості винагороди за правову допомогу, надану позивачу ОСОБА_1 входить: консультація у адвоката - 200 грн.; вивчення документів та матеріалів справи - 200 грн.; поглиблене вивчення нормативно-правових актів та судової практики відповідно заявленого позову - 200 грн.; підготовка позовної заяви - 200 грн.; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву - 200 грн. (а.с.12).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 600 грн.

При цьому, суд зазначає, що підготовка адміністративного позову у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Також, суд зазначає, що такі послуги, як вивчення документів та матеріалів справи, поглиблене вивчення нормативно-правових актів та судової практики відповідно заявленого позову, підготовка позовної заяви - охоплюється однією дією під час підготовки позовної заяви. Крім того, суд зазначає, що розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні без виклику сторін та проведення судового засідання. Також суд не бере до уваги включену послугу щодо підготовки відповіді на відзив на позовну заяву, оскільки така до суду не подавалась.

Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації необхідно стягнути на користь позивача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 600 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Покровська, 60).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук