Ухвала суду № 97137275, 24.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 травня 2021 року м. Київ № 320/5842/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Військової частини 3018 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини 3018 Національної гвардії України (Київська область, смт. Гостомель, вул. Проскурівська 18), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки виплати позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки виплати позивачу заборгованості з грошової компенсації вартості за не отримане речове майно у розмірі 2585,12 грн., стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в розмірі 2585,12 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно за період з 29.02.2020 по 09.04.2021 включно у розмірі 164279,78 грн.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач проходив військову службу у військовій частині 3018 Національній гвардії України де отримував грошове забезпечення.

Наказом командира військової частини 3018 №60 від 28.02.2020 з позивачем був розірваний контракт про проходження військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Позивач вказує, що при звільненні з військової частини 3018 йому не була нарахована та виплачена грошова компенсація за не отримане речове майно в розмірі 15713,61 грн., у зв`язку з чим, він 16.03.2021 звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату належного йому грошової компенсації.

Як зазначає, позивач 09 квітня 2021 року він дізнався, що йому була виплачена грошова компенсація вартості за не отримане речове майно в розмірі 13128,49 грн., у зв`язку з тим, що позивачу була виплачена грошова компенсація за не отримане речове майно не в повному обсязі, він 12 травня 2021 року звернувся до суду.

Частинами першою, п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Цією ж статтею встановлений спеціальний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, що становить місячний строк.

Слід зазначити, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Судом встановлено, що позивач знав проте, що йому не було виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно 28.02.2020 у день звільнення, про вартість речового майна 24.04.2020, водночас з відповідною заявою для здійснення нарахування позивач до відповідача звернувся лише 16.03.2021, а до суду у травні 2021 року, тобто після спливу року після звільнення.

Однак жодних пояснень щодо того, що перешкоджало позивачеві звернутись як до відповідача так і до суду за захистом порушеного права у місячний строк після звільнення позовна заява не містить.

Крім цього, матеріали позову не містять доказів того, що позивач дізнався про зарахування таких коштів саме 09 квітня 2021 року.

Суд вважає за доцільне звернути увагу позивача, що звертаючись до суду поза межами місячного строку, позивач повинен також довести той факт, що у нього не було об`єктивної можливості дізнатися про порушення права у період, що передував фактичному зверненню до суду.

Будь-яких пояснень щодо обставин, які об`єктивно заважали позивачеві звернутись до суду у визначений законодавством строк, позовна заява не містить, як і не містить заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в розмірі 2585,12 грн., та на виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно х 29.02.2020 по 09.04.2021 в розмірі 164279,78 грн.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.

В порушення вказаних вимог процесуального закону позивачем не надано доказів, виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно саме у розмірі 13128,49 грн., та не надано розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно за період з 29.02.2020 по 09.04.2021, саме в розмірі 164279,78 грн.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, чому саме через рік, а не відразу після звільнення без зайвих зволікань, в розумний строк, позивач вирішив дізнатись про його майновий стан в частині виплати недоотриманого речового майна, та у подальшому звернутись до суду задля отримання середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації вартості, оскільки як вбачається із змісту позовної заяви позивач обізнаний про відповідальність роботодавця, та як наслідок, і про строки на звернення до суду;

- письмових пояснень щодо наявності та/або відсутності спору між позивачем та відповідачем (до дати звернення до суду з цим позовом) про розмір сум, належних працівникові при звільненні;

- належним чином засвідчених доказів в обґрунтування позову, зокрема: довідку про виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно саме в розмірі 13128,49 грн., та розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно за період з 29.02.2020 по 09.04.2021, саме в розмірі 164279,78 грн.;

- у випадку пропуску строку на звернення до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження щодо того, що перешкоджало позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав в місячний строк як це передбачено ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3018 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.