Рішення № 97137179, 25.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. справа № 300/1757/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.02.2021 за № 20 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 01.02.2021, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 20.08.2002 по 26.04.2005 та 18.05.2006 по 24.02.2009.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення її з пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу". Однак 10.02.2021 відповідач прийняв рішення № 20 про відмову позивачу в переведенні на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу", оскільки період роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 не може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця. Відповідач помилково зазначив, що стаж ОСОБА_1 на державній службі складає 7 років 1 місяць 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно із Законом України "Про державну службу". Позивач вважає протиправним рішення відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", оскільки Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" в редакції від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну служби" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Позивач зазначила, що її стаж державного службовця, з врахуванням служби в органах місцевого самоврядування, станом на 01.05.2016 складає 12 років 7 місяців 11 днів, що є більшим за необхідний стаж державної служби - 10 років. За вказаних обставин, ОСОБА_1 вважає, що в неї наявне право на переведення на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Ухвалою від 26.04.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.05.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.05.2021 за № 0900-0802-7/16595. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що час роботи позивача в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, лише до 04.07.2001, а тому період роботи ОСОБА_1 з 20.08.2002 по 26.04.2005 на посаді спеціаліста Маринопільської сільської ради та з 18.05.2006 по 24.02.2009 на посадах заступника відділу обліку і звітності фінансового управління та посаді головного спеціаліста фінансового управління Коломийської міської ради не зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки такий стаж здобуто в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001. Представник відповідача вважає, що за вказаних умов право на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" в позивача відсутнє, оскільки станом на 01.05.2016 стаж державної служби ОСОБА_1 становив 7 років 1 місяць 29 днів за неохідних 10 років. Таким чином, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовило позивачу в переведенні на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу".

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.09.2018 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що підтверджується протоколом за пенсійною справою № 0906006262 від 24.03.2021 (а.с. 43).

01.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення її з пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" (а.с. 20).

10.02.2021 відповідач прийняв рішення № 20 про відмову позивачу в переведенні на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу", оскільки період роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 не може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця. Так, відповідач зазначив, що стаж ОСОБА_1 на державній службі складає 7 років 1 місяць 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно із Законом України "Про державну службу" (а.с. 22-23).

Вважаючи протиправним рішення відповідача від 10.02.2021 за № 20 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому просила скасувати таке рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести позивача з пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 01.02.2021, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 20.08.2002 по 26.04.2005 та з 18.05.2006 по 24.02.2009.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Згідно з частиною 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 за № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

В статті 2 Закону № 2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з статтею 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493-III (в редакції станом на 01.05.2016 року) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

В свою чергу, пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року за № 3723-XII (далі - Закон № 3723 - ХІІ).

Натомість з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пунктів 10-12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (в редакції закону від 16 грудня 1993 року за № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року за № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону № 889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в спірному випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за № 283 (далі - Порядок № 283).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 суд встановив, що позивач: з 02.08.1982 по 24.12.1985 працювала на посаді економіста в райконторі Вавожського району УРСР; з 08.07.1986 по 03.05.1988 працювала на посаді касира в установі ВИ-304/П-29 ЦВД Івано-Франківського облвиконкому; з 03.05.1988 прийнята на посаду бухгалтера Маринопільської сільської ради; з 01.11.1991 переведена на посаду головного бухгалтера Маринопільської сільської ради; з 15.09.2000 звільнена за власним бажанням; з 20.08.2002 по 26.04.2005 працювала на посаді спеціаліста Маринопільської сільської ради; з 25.05.2005 перебувала на обліку в Галицькому центрі зайнятості; з 28.06.2005 по 08.11.2005 працювала на посаді заступника бухгалтера в ФГ «Вишеньки»; з 18.05.2006 по 31.12.2007 працювала на посаді заступника відділу обілку і звітності фінансового управління Коломийської міської ради; з 01.01.2008 по 24.02.2009 працювала на посаді головного спеціаліста фінансового управління Коломийської міської ради; з 02.03.2009 по 02.02.2014 працювала на посаді головного спеціаліста - економіста відділу контрольно-перевірочної роботи Управління пенсійного фонду України в м. Коломиї; з 03.02.2014 по 31.03.2017 працювала на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи Управління пенсійного фонду України в м. Коломиї; з 01.04.2017 по 31.03.2019 працювала на посаді провідного спеціаліста сектору контрольно-перевірочної роботи № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області; з 01.04.2019 по 07.12.2020 на посаді провідного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 24-42).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади спеціалістів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; до шостої категорії - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост; до сьомої категорії - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Таким чином, посади спеціаліста при Маринопільської сільської ради, заступника відділу обліку і звітності фінансового управління та головного спеціаліста фінансового управління Коломийської міської ради, на яких позивач працювала відповідно з 20.08.2002 по 26.04.2005, з 18.05.2006 по 31.12.2007 та з 01.01.2008 по 24.02.2009, передбачені статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Окрім цього, в оскаржуваному рішенні № 20 від 10.02.2021, відповідачем не зазначено, що при прийнятті такого рішення досліджувався стаж роботи позивача з огляду на положення абзацу третього пункту 2 Порядку № 283.

Відповідач, як встановлено судом вище з рішення № 20 від 10.02.2021, визнав стаж роботи позивача на державній службі до 04.07.2001.

Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи № 351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.

Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 01.05.2016 не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Суд вважає, що періоди роботи позивача на різних посадах в органах місцевого самоврядування, в період з 04.07.2001 до 01.05.2016 мають бути зарахувані до стажу державної служби, які дають право на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ. Отже, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889-VIII становить більше 10 років, що дає їй право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року за № 3723-ХІІ. Таке право виникло в позивача з дати звернення з заявою від 01.02.2021 про перехід на таку пенсію відповідно до положень частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2001.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10.02.2021 за № 20 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 01.02.2021 з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 20.08.2002 по 26.04.2005 в Маринопільській сільській раді та з 18.05.2006 по 24.02.2009 в Коломийській міській раді.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.2065448068.1 від 24.03.2021 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн.

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 908,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.02.2021 за № 20 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) перевести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 01.02.2021 з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи з 20.08.2002 по 26.04.2005 в Маринопільській сільській раді та з 18.05.2006 по 24.02.2009 в Коломийській міській раді.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.