Ухвала суду № 97137043, 24.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

24 травня 2021 року Справа № 280/880/21 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, буд.13/15; код ЄДРПОУ 00034051)

про стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (надалі – відповідач), в якому позивач просить суд: 1) стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку; 2) стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.

Відповідачем подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обгрутоване тим, що позивача звільнено 11.11.2019, при звільненні йому виплачені всі належні суми та проведено остаточний розрахунок. При цьому, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що позивачем 05.01.2021 подано запит Генеральному прокурору про надання довідки про його середньомісячну та середньоденну заробітну плату, а також про проінформування щодо виплати чи нарахуванні ОСОБА_1 вихідної допомоги, передбаченої ст.44 КЗпП України, та її розмір. Водночас лише з листа Офісу Генерального прокурора від 15.01.2021 за №21-95вих-21 позивачу стало відомо про порушення його права на отримання вихідної допомоги при звільнені. До суду за захистом свого права з вимогою нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку ОСОБА_1 звернувся 01.02.2021. Відповідач зазначає, що позивачу було добре відомо його право на письмове звернення до Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) із запитом про витребування такої інформації. Крім того, маючи намір стягнення вихідної допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку у судовому порядку, ОСОБА_1 мав можливість перевірки процесуального строку звернення до суду з відповідним позовом. Проте, позивачем належних заходів захисту своїх прав своєчасно не вжито, доказів на підтвердження звернень до Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) в місячний строк після звільнення до суду ним також не надано. Більше того, ОСОБА_1 18.12.2019 подано до суду позовну заяву про оскарження наказу про звільнення, долучивши до матеріалів справи довідку від 22.11.2019 за №18-975зп про його середню заробітну плату у розмірі 40750,03 грн. Таким чином, станом на 01.02.2021 позивачу достовірно було відомо про розмір середньомісячного заробітку, у той час коли ОСОБА_1 у позові про стягнення вихідної допомоги (справа №280/880/21) взагалі не вказує суму, яка підлягає сплаті. Відповідач вважає, що адміністративний позов від 01.02.2021 був поданий ОСОБА_1 з пропуском встановленого ч.5 ст.122 КАС України місячного строку звернення до суду.

Позивачем подано до суду заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, в яких зазначено, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність. Таким чинном, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат. На початку січня 2021 року, від свої колишніх колег позивач дізнівся про те, що відповідачем упродовж листопада-грудня 2019 року після масового звільнення працівників Генеральної прокуратури (на цей час Офіс Генерального прокурора) на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», у порушення вимог ст.ст.40, 44, 47 КЗпП України не виплачувалась вихідна допомога. Так, відповідно до ст.116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Генеральним прокурором України наказом від 04.11.2019 за №1331ц про звільнення позивача вказано Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_2 виплати при звільненні. Таким чином відповідно до зазначеного наказу позивачу офіційно повідомлено про нібито майбутню виплату усіх належних йому виплат при звільненні, до яких відноситься і вихідна допомога чим було введено в оману щодо відповідності проведених виплат відповідно до вимог ст.116 КЗпП України. Зміст наказу Генерального прокурора від 04.11.2019 за №1331ц не викликав жодних сумнівів щодо можливого порушення трудових прав позивача на отримання коштів, що гарантовані державою при звільненні. Проте в порушення ст.116 КЗпП України про фактично нараховані суми, належні позивачу при звільненні, уповноважені службові особи Генеральної прокуратури України перед виплатою зазначених сум письмово ОСОБА_1 не повідомили та не ознайомлювали. Дізнатись про порушене право раніше 15.01.2021 позивач не мав можливості, оскільки мав законні підстави вважати, що відповідачем його право не порушено. Розрахунковий лист, який в порушення вимог ст.116 КЗпП України не був наданий позивачу при звільненні Генеральною прокуратурою України, не був в подальшому наданий ОСОБА_1 . Офісом Генерального прокурора і на його звернення від 05.01.2021. Позивач зазначає, що про порушення його права на отримання вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 стало відомо з листа Офісу Генерального прокурора №21-95вих-21 від 15.01.2021.

Адміністративний позов поданий до суду 01.02.2021.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Як передбачено п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.6 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено у ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У п.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №9-зп від 25.12.1997) зазначено: “Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод”.

У наказі Генеральної прокуратури України від 04.11.2019 за №1331ц зазначено: «… Керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», - НАКАЗУЮ: звільнити ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з «11» листопада 2019 року. Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні. …» (а.с.15).

Позивач звернувся до відповідача із Запитом від 05.01.2021, в якому зазначено, зокрема: «… Керуючись ст.ст.44, 47, 49 Кодексу законів про працю України прошу надати розрахунок виплачених та (або) нарахованих мені сум при звільненні, а також завірений розрахунковий лист по зарплаті за відповідний період. Також прошу надати довідки про мою середньомісячну та середньоденну заробітну плату. Окремо, прошу повідомити чи виплачена та (або) нарахована мені вихідна допомога, передбачена ст.44 Кодексу законів про працю України, у якому розмірі. Якщо зазначена допомога не виплачена та (або) не нарахована, прошу її нарахувати та виплатити або повідомити причини відмови із посиланням на відповідне законодавство. …» (а.с.16).

На вказаний Запит позивача відповідач листом №21-95вих-21 від 15.01.2021 повідомив про наступне, зокрема: «… Статтею 40 КЗпП України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, пунктом 1 передбачено розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Водночас статтею 44 КЗпП України визначено перелік підстав припинення трудового договору, в яких передбачено виплату вихідної допомоги. Зокрема, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому слід зауважити, що Законом України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113) статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус». Таким законом, що регулює статус прокурорів та відповідно має статус спеціального, є Закон України «Про прокуратуру» і Закон №113. Звільнення прокурорів, які не пройшли атестацію, згідно з вимогами пункту 19 розділу II Закону №113 відбувається на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону не передбачена виплата вихідної допомоги. Стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплат вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення з ним трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». …» (а.с.17-18).

Відповідач не надав до суду переконливих доказів того, що позивач до отримання листа Офісу генеральної прокуратури №21-95вих-21 від 15.01.2021 був обізнаний про не повний з ним розрахунок усіх належних виплат при звільненні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення з адміністративним позовом до суду.

З вказаних підстав суд вважає, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви позивача без розгляду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 240, 241-243, 248 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви позивача без розгляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.О. Прасов