Рішення № 97136390, 24.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/7878/21

категорія 111000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Слободище" до Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Приватне підприємство "Слободище" звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України, викладене в листі вих. № 3666/6/06-30-18-06 від 15.03.2021;

- зобов`язати відповідача зареєструвати приватне підприємство "Слободище" платником єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що податковий орган за відсутності законних підстав виключив позивача з реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021, про що повідомив у листі від 15.03.2021. Позивач стверджує, що документальна перевірка щодо нього не проводилась, рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку не приймалось. Відтак, на думку позивача, такі дії відповідача суперечать нормам діючого законодавства.

Ухвалою суду від 11 травня 2021 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.

21 травня 2021року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить адміністративний позов залишити без задоволення. Вказує, що підставою для прийняття вищевказаного рішення було неподання у передбачений п.п.295.9.1. п.295.9. ст. 295 Кодексу строк до 20 лютого поточного року загальної податкової декларації з єдиного податку щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як видно з матеріалів справи, приватним підприємством "Слободище" 16.02.2021 направлено до Бердичівської ДПІ ГУ ДПС у Житомирській області податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (а.с.18-24).

Вказане підтверджується квитанцією №2 від 16.02.2021 про прийняття пакету документів (а.с.25).

Також 16.02.2021 позивачем було подано звітну податкову декларацію від 16 лютого 2021 року, яку згідно квитанції №2 було прийнято податковим органом (а.с.26-33).

Листом № 3666/6/06-30-18-06 від 15.03.2021 відповідач повідомив, що в ході опрацювання податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та розрахунку частки сільськогосподарськго товаровиробництва встановлено, що приватним підприємством "Слободище" у встановлений термін не подано податкову декларацію з податку щодо всієї площі земельних ділянок на 2021 рік, з яких справляється податок.

Також повідомлено, що приватне підприємство "Слободище" виключено з реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою І "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" ПК України.

Підпунктом 4 пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сільськогосподарських товаровиробників, юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Підпунктом 295.9.1. пункту295.9. статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового кодексу України (далі -ПК України), пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 298.8.1. пункту 298.8. статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Відповідно до пункту 299.1., пункту 299.2. статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункту299.10. статті 299 Податкового кодексу) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункту291.5. статті 291 Податкового кодексу), але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у підпункту 298.8.1. пункту298.8. статті 298 Податкового кодексу України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №814/1394/15.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1. якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1. статті 298 цьогоКодексу.

Пунктом 299.10. статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1. пункту 295.9. статті 295 цього Кодексу.

Повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7. статті 48 Податкового кодексу України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 Податкового кодексу України. Зокрема, це відсутність обов`язкових реквізитів: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо.

Як встановлено судом, приватне підприємство "Слободище" з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році, 16.02.2020 подало до Бердичівської ДПІ ГУ ДПС у Житомирській області податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік, що підтверджується наявними у справі квитанціями.

Зі змісту доводів позивача встановлено, що ними було з`ясовано наявність механічної помилки системи при збереженні податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (звітна) виник збій системи, в зв`язку з чим при збереженні вказаної декларації збереглася відмітка "+" у рядку "01" розділ (Тип виду декларації) фактично декларація платника єдиного податку четвертої групи (загальна звітна) продублювалася, та електронною системою "Електронний кабінет платника" податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи (звітна), була сприйнята як декларація платника єдиного податку четвертої групи (загальна звітна).

Зосереджено увагу, що податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи (загальна звітна) та податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи (звітна), дві абсолютно однакові декларації за виключенням зазначеної відмітки "+" у рядку "01" розділ (Тип виду декларації).

Для виправлення вказаної механічної помилки системи при збереженні податкової декларації. 01.04.2021 позивачем було направлено до Бердичівської ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (звітна), порядковий номер 1. Відповідно до квитанції № 2 від 02.04.2021 реєстраційний номер документа: 9070078016 - документ доставлено до районного рівня ГУ ДПС у Житомирській області (Бердичівська ДПІ) 01.04.2021 пакет прийнято (а.с.38-48).

Аналіз встановлених обставин справи дозволяє зробити висновок, що платником податку були вчинені дії з метою відправлення контролюючому органу пакету документів, передбаченого підпунктом 298.1.1. пункту 298.1. статті 298 Податкового кодексу України в межах строку, встановленого цією нормою, однак у зв`язку з наявністю технічної помилки направлено інший документ двічі. Ця помилка була виправлена 01.04.2021 шляхом подання нової звітної декларації № 9070078016.

За змістом внесених з 01 січня 2015 року у Податковий кодекс України змін, окрему четверту групу єдиного податку створено замість фіксованого сільськогосподарського податку і основною умовою для набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %, а не необхідність встигнути до 20 лютого подати пакет документів.

Суд звертає увагу, що наслідки неподання або несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності, що визначені статтею 120 Податкового кодексу України тягнуть за собою накладення штрафу у визначених Законом розмірах, а не позбавлення такої особи статусу платника єдиного податку 4 групи.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1. якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Повноваження контролюючого органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7. статті 48 Податкового кодексу України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 49.8.-49.11. статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3. та 48.4. статті 48, а також недотримання вимог абзаців 1-3 пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Крім того, слід зосередити увагу, п.299.10. ст.299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

Тобто суд зазначає, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не приймалось рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку приватного підприємства "Слободище".

Суд зазначає, що згідно з п.п.5 п.299.10. ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1. пункту 295.9. статті 295 цього Кодексу.

Судом встановлено факт подання позивачем податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

Отже, в разі, коли суб`єкт господарювання вже зареєстрований як платник єдиного податку, то законодавство визначає лише один механізм позбавлення суб`єкта господарювання такого статусу - це прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення суб`єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку відповідно до приписів п.299.10. ст.299 Податкового кодексу України, зокрема, у разі неподання податкової звітності.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відтак, всі наведені вище обставини дозволяють суду зробити висновок, що лист відповідача № 3666/6/06-30-18-06 від 15.03.2021 є протиправним, оскільки фактично позбавляє позивача права на підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік без належних на те правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача зареєструвати приватне підприємство "Слободище" платником єдиного податку 4 групи з 01.01.2021.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено відсутність належних доказів, які підтверджують наявність законних підстав для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку четвертої групи, у зв`язку з чим, позов слід задовольнити в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення №4259 від 29.04.2021 (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплаченого судового збору в сумі 4540,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, викладене в листі вих. № 3666/6/06-30-18-06 від 15.03.2021.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області зареєструвати приватне підприємство "Слободище" платником єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) на користь приватного підприємства "Слободище" (13330, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с.Слободище, вул.Карпенка,1, ЄДРПОУ 33708198) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4540,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва