Рішення № 97136334, 24.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/2525/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:

1.зобов`язати відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати мені, ОСОБА_1 , до роботи судді, що дає право на відставку, наступні періоди моєї діяльності, а саме:

- половину навчання у вищому юридичному навчальному закладі Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого з 01 вересня 1992 року по 30 червня 1997 року, що становить 02 роки 05 місяців;

- стажиста на вакантній посад помічника Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Житомирської області з 10 грудня 1997 року по 19 березня 1998 року, що становить 03 місяці 09 днів;

- помічника Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Житомирської області з 20 березня 1998 року по 22 листопада 1998 року, що становить 08 місяців 02 дні;

- помічника прокурора Баранівського району Житомирської області з 23 листопада 1998 року по 03 лютого 2000 року , що становить 1 рік 02 місяці 10 днів ;

- слідчого прокуратури Баранівського району Житомирської області з 04 лютого 2000 року по 14 жовтня 2002 року, що становить 2 роки 08 місяців 10 днів ;

- помічника прокурора Баранівського району Житомирської області з 15 жовтня 2002 року по 10 січня 2004 року, що становить 1 рік , 02 місяці 25 днів.

2. Зобов`язати відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, здійснити мені, ОСОБА_1 , перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці, визначивши його в розмірі 60 % від мого грошового утримання судді перед звільненням, починаючи з 01 жовтня 2020 року, з врахуванням виплачених сум, враховуючи що мій стаж судді всього становить 25 років 02 місяці 04 дні.

В обґрунтування позову вказує, що згідно наданої відповідачу трудової книжки та довідки від 01 жовтня 2020 року №1435, виданої Баранівським районним судом Житомирської області, станом на 30 вересня 2020 року вислуга років, яка дає право на призначення місячного довічного грошового утримання становить 25 років 02 місяці 04 дні. Тому, за кожний повний рік роботи понад 20 років розмір щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці має бути збільшений на 10 відсотків ( 5 років *2 відсотки), а всього розмір мого щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці має становить 60% від грошового утримання судді за посадою перед звільненням. На письмову заяву отримав відповідь, якою відповідач повідомив про відмову у проведенні перерахунку та не надав відповідного розрахунку. Вважає такі дії відповідача протиправними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 02.04.2021. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відповідно до записів трудової книжки, позивач працював із 20.03.1998 по 10.01.2004 - на посадах помічника прокурора та слідчого прокуратури; із 12.01.2004 по 31.08.2020 - на посаді судді та голови суду. Враховуючи те, що страховий стаж позивача становить 27 років 10 місяців 20 днів, в тому числі 16 років 7 місяців 20 днів на посадах судді та голови суду, тому щомісячне довічне грошове утримання встановлено у розмірі 50% від суддівської винагороди судді.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що згідно Указу Президента України від 20 грудня 2003 року №1472/2003 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Баранівського районного суду Житомирської області терміном на 5 років.

Наказом в.о. голови Баранівського районного суду Житомирської області від 12.01.2014 №2 ОСОБА_1 зараховано у штат суду.

Постановою Верховної Ради України від 18 лютого 2010 року №1910 ОСОБА_1 обраний на посаду судді Баранівського районного суду Житомирської області безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя №2618/0/15-20 від 15.09.2020, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Баранівського районного суду Житомирської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Наказом голови Баранівського районного суду Житомирської області від 18.09.2020 №59-к, ОСОБА_1 відраховано за штату Баранівського районного суду Житомирської області.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у жовтні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В розрахунку стажу судді зазначено: 01.09.1992-30.06.1997 - навчання у ВНЗ - стаж на право - 4 роки 10 місяців 0 днів; 12.08.1997 - 19.03.1998 - стаж 7 місяців 8 днів; 20.03.1998 - 31.12.2003 - прокурори/слідчий склад, стаж - 5 років 9 місяців 12 днів; 01.01.2004-10.01.2004- прокурори/слідчий склад - 10 днів; 12.01.2004 - 31.08.2020 судді,- 16 років 7 місяців 20 днів. Всього 27 років 10 місяців 20 днів. У тому числі спеціальний стаж, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям 16 років 7 місяців 20 днів

Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період:

- із 09 1992 по 06.1997 - студент Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого;

- із 12.08.1997 по 09.12.1997 - стажер прокуратури Житомирського району;

-із 10.12.1997 по 19.03.1998 - стажер помічника Новоград-Волинського міжрайонного прокурора;

- із 20.03.1998 по 22.11.1998 помічник Новоград-Волинського міжрайонного прокурора;

- із 23.11.1998 по 03.02.2000 - помічник прокурора Баранівського району;

- із 04.02.2000 по 14.10.2002 - слідчий прокуратури Баранівського району;

- 15.10.2002 по 10.01.2004 - помічник прокурора Баранівського району Житомирської області;

- із 12.01.2004 по 30.09.2020 - суддя Баранівського районного суду Житомирської області.

В матеріалах адміністративної справи міститься розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та утримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 01.10.2020 №1435, виданий Баранівським районним судом Житомирської області, стаж роботи позивача становить 25 років 02 місяці 45 дні, з яких:

із 01.09.1992 по 30.06.1997 - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 02 роки 05 місяців;

із 10.12.1997 по 19.03.1998, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 03 місяці 09 днів;

із 20.03.1998 по 22.11.1998, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 08 місяців 02 дні;

із 23.11.1998 по 03.02.2000, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 01 рік 02 місяці 10 днів;

із 04.02.2000 по 14.10.2002, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 02 роки 08 місяців 10 днів;

із 15.10.2002 по 10.01.2004, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 01 рік 02 місяці 25 днів;

із 12.01.2004 по 30.09.2020, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 16 років 08 місяців 18 днів.

Відповідач не заперечує, що при призначенні щомісячного (довічного) грошового утримання позивача враховано його спеціальний стаж у розмірі 16 років 7 місяців 20 днів, тобто лише період перебування ОСОБА_1 на посаді судді.

Як вказує у позовній заяві позивач та не заперечує відповідач, щомісячне довічне грошове утримання позивачу, судді у відставці призначено у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою у якій просив провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши його розмір 60% суддівської винагороди перед звільненням, зарахувавши періоди вислуги які не зараховані та врахувавши, що загальна вислуга років судді становить 25 років 02 місяці 04 дні, а не 20 років.

Листом №19587-20106/М-02/8-0600/20 від 16.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до ст. 142 Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Звертає увагу, що чинним законодавством передбачено збільшення щомісячного довічного грошового утримання саме за роботу на посаді судді. Повідомляє, що відповідно до пункту 1 статті 137 Закону до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

- члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Законом України від 12.07.2018 № 2509 - УІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді", який набрав чинності 05.08.2018. Відповідно до записів трудової книжки, Ви працювали, зокрема із 20.03.1998 по 10.01.2004 на посадах помічника прокурора та слідчого прокуратури, а із 12.01.2004 по 31.08.2020 на посадах судді та голови суду. Оскільки Ваш страховий стаж становить 27 років 10 місяців 20 днів, в т.ч. 16 років 7 місяців 20 днів на посадах судді та голови суду, тому щомісячне довічне грошове утримання встановлено Вам у розмірі 50% від суддівської винагороди судді.).

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 126 Конституції України, визначено, що незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України.

У пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.

Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 48 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

В силу вимог частини сьомої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Позивач призначений на посаду судді Баранівського районного суду із 12.01.2004, тому при обчисленні стажу роботи на посаді судді слід керуватися положеннями нормативно-правового акту, що був чинним на момент його призначення на посаду судді - Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-ХІІ.

Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Матерілами адміністративної справи підтверджується та відповідачем визнається наявність стажу роботи позивача на посаді судді 16 років 07 місяців 20 днів.

Приписами ч. 2 ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на дату призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Із системного аналізу положень частини другої статті 137 Закону №1402-VIII у поєднанні з положеннями абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, вдаючись до системного, об`єктивного та цільового їхнього трактування, то можна дійти висновку про те, що відповідно до законодавства, яке діяло на день зайняття громадянином України посади судді вперше, час роботи в галузі права, який є однією з необхідних умов для того, щоб бути рекомендованим на посаду судді, незалежно від тривалості цього стажу та виду діяльності, не зараховувався до стажу роботи на посаді судді. Строк роботи в галузі права та належність певної роботи (діяльності) до роботи в галузі права мали значення лише для реалізації права на зайняття судової посади.

Відповідно до закону, який регулював питання стажу роботи судді на час зайняття суддівської посади вперше, до суддівського стажу мали зараховуватися передбачені в такому законі певні види роботи (професійної діяльності) у разі дотримання встановленої законом умови, за яких робота не на посаді судді прирівнюється до суддівської діяльності.

Отже, закріплене в частині другій статті 137 Закону №1402-VIII положення визначає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стражів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.09.2020 у справі №9901/302/19 зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 по справі №9901/537/19 висловлено позицію, яка визначає, що частина друга статті 137 Закону №1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці четвертому пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання відповідачем протиправно не враховано наступні періоди:

із 10.12.1997 по 19.03.1998, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 03 місяці 09 днів;

із 20.03.1998 по 22.11.1998, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 08 місяців 02 дні;

із 23.11.1998 по 03.02.2000, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 01 рік 02 місяці 10 днів;

із 04.02.2000 по 14.10.2002, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 02 роки 08 місяців 10 днів;

із 15.10.2002 по 10.01.2004, - стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання становить 01 рік 02 місяці 25 днів;

Отже, відповідачем безпідставно не враховано до спеціального стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді стаж в розмірі 06 років 0 місяців 26 днів.

Твердження відповідача про необхідність застосування наведених ним положень норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обчислення стажу судді є помилковими і судом до уваги не беруться, оскільки вони не враховують той факт, що позивач призначений суддею 12.01.2004 і відповідно до приписів наведеного вище законодавства зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.

Щодо зарахування періоду навчання.

Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (в редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 21-6664а15.

З матеріалів адміністративної справи вбачається та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 у період із 01.09.1992 по 30.06.1997 навчався за спеціальністю правознавство в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Як вбачається з копії диплому НОМЕР_2 , ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію спеціаліста юриста.

Оскільки судом встановлено, а сторонами не заперечується, що стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 10 років, суд прийшов до висновку, що позивач має право на обрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням половини навчання на денній формі в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, що становить 02 роки 05 місяців 0 днів.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із визначенням 60% грошового утримання судді.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також слід зазначити, що питання розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці імперативно вирішено у частинах другій та третій статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому це питання не відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, тобто не залежать від їх розсуду при виборі будь-яких правомірних варіантів дій.

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Із урахуванням описаних вище періодів загальний стаж роботи позивача на посаді судді, який у відповідності до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII повинен враховуватись при визначенні розміру виплачуваного йому довічного грошового утримання судді у відставці складає 25 років 02 місяці і 04 дні.

Отже, розмір грошового утримання позивача повинен збільшитися на 2 відсотки за кожен рік, що перевищує 20 річний стаж, та становити 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (25 - 20 = 5 років, 5 х 2% = 10%, 50% + 10% = 60%).

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату довічного грошового утримання з урахуванням визначених судом додаткових періодів, які підлягають включенню до стажу, та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341), - задовольнити

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди, що дають судді право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, а саме: із 01.09.1992 по 30.06.1997 - тривалість стажу 02 роки 05 місяців; із 10.12.1997 по 19.03.1998, - тривалість стажу 03 місяці 09 днів; із 20.03.1998 по 22.11.1998, - тривалість стажу 08 місяців 02 дні; із 23.11.1998 по 03.02.2000, - тривалість стажу 01 рік 02 місяці 10 днів; із 04.02.2000 по 14.10.2002, - тривалість стажу 02 роки 08 місяців 10 днів; із 15.10.2002 по 10.01.2004, - тривалість стажу 01 рік 02 місяці 25 днів;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 жовтня 2020 року нарахування і виплату ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять ) гривень 00 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук