Рішення № 97136194, 21.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Житомир

справа № 240/11997/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за за первісним позовом Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступник Житомирського обласного військового комісаріату) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступник Житомирського обласного військового комісаріату) та Пулинського (Червоноармійського) районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним і скасування наказу та стягнення безпідставно утриманого грошового забезпечення,-

встановив:

Житомирський обласний військовий комісаріат (правонаступник - Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського обласного військового комісаріату заборгованість у розмірі 8031,42 грн.

В обґрунтування позовної заяви вказує, що з жовтня 2015 року по травень 2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Червоноармійському районному військовому комісаріаті Житомирської області. Наказом військового комісара Червоноармійського (Пулинського) районного військового комісаріату від 29.02.2016 №13 ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності, у зв`язку із тим, що 29.10.2015 йому помилково нараховано та виплачено грошові кошти в сумі 11893,52 грн. Окрім того, за вказаним наказом з ОСОБА_1 здійснювалось щомісячне утримання у розмірі 20 % від грошового забезпечення до повного погашення, згідно з його особистого рапорту від 26.02.2016, тобто обов`язок відшкодування надмірно виплачених грошових коштів, відповідачем не оспорювався.

Проте, у подальшому, з 13 травня 2016 року його переведено до нового місця служби у військову частину А 1376 (пп В2260) м. Конотоп, Сумської області. Залишок непогашеної заборгованості на момент вибуття ОСОБА_1 до нового місця служби складав - 8031,42 грн.

Дана заборгованість обліковується в Житомирському обласному військовому комісаріаті (правонаступник - Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), як дебіторська заборгованість. 08.07.2016 ОСОБА_1 звільнено з військової служби при цьому командуванням військової частини А 1376 (пп В2260) м. Конотоп Сумської області, всупереч вимогам, передбаченим Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95 та постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", заходів щодо відшкодування заборгованості вжито не було, у зв`язку з чим позивач, на обліку якого перебуває дана заборгованість, вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в сумі розміром 8031,42 грн.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

09 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом (здав до відділення поштового зв"язку), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №13 від 29.02.2016 Червоноармійського районного військового комісаріату про результати проведення службового розслідування правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом в частині військовослужбовця ОСОБА_1 ;

- стягнути з Житомирського обласного військового комісаріату кошти у розмірі 3862,10 грн, які утримані із грошового забезпечення ОСОБА_1 .

В обґрунтування зустрічної позовної заяви вказує, що на підставі контракту, укладеного 16.10.2015 між ним та Міністерством оборони України, в особі військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату оперативного командування "Північ", він проходив військову службу на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області. Чинність контракту припинено 08.07.2016, у зв"язку із його звільненням у відставку через сімейні обставини.

Під час проходження військової служби на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату 27 жовтня 2015 року на підставі наказу військового комісара Червоноармійського РВК, йому було нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу, як призваному на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом в сумі 11893,52 грн.

Вважає, що призначення і виплата йому одноразової допомоги здійснені на законних підставах.

Позов Житомирського обласного військового комісаріату не визнає, а наказ №13, виданий 29.02.2016 військовим комісаром Червоноармійського (Пулинського) районного військового комісаріату та проведення утримань з його грошового забезпечення вважає незаконним.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування наказу, у справі №240/11997/19 за позовом Житомирського обласного військового комісаріату до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - повернуто заявнику без розгляду.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року провадження по справі №240/11997/19 зупинено до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду у справі №240/11997/19.

Згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду у справі №240/11997/19, справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 30.04.2020 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування наказу, до спільного розгляду з первісним позовом Житомирського обласного військового комісаріату до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі №240/11997/19 та призначено підготовче засідання у справі.

Згідно з ухвалою суду від 14.08.2020 клопотання Житомирського обласного військового комісаріату задоволено частково: зустрічний позов ОСОБА_1 у адміністративній справі за первісним позовом Житомирського обласного військового комісаріату до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату та Пулинського (Червоноарміського) районного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування наказу та стягнення безпідставно утриманого грошового забезпечення, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату “Про результати проведення службового розслідування правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом, а саме: молодшому сержанту ОСОБА_1 , солдату ОСОБА_2 та відшкодування завданих державі збитків” №13 від 29.02.2016, - залишено без розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 14.08.2020 закрито підготовче провадження у адміністративній справі за первісним позовом Житомирського обласного військового комісаріату до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату, Пулинського (Червоноармійського) районного військового комісаріату про стягнення безпідставно утриманого грошового забезпечення та призначено справу за первісним та зустрічним позовом до судового розгляду по суті, подальший розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, зважаючи на подані сторонами заяви.

Згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату “Про результати проведення службового розслідування правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом, а саме: молодшому сержанту ОСОБА_1 , солдату ОСОБА_2 та відшкодування завданих державі збитків” №13 від 29.02.2016, справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 провадження у справі №240/11997/19 поновлено та призначено підготовче засідання у справі.

Згідно з ухвалою суду від 02.02.2021 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із зустрічним позовом у справі №240/11997/19, задоволено: визнано поважними вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із зустрічним позовом.

Згідно з ухвалою суду від 19.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 09.03.2021 прибули представник позивача за первісним позовом та співвідповідача за зустрічним позовом - Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та представник співвідповідача за зустрічним позовом - Пулинського (Червоноармійського) районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 у визначений день та час не прибув до суду, однак 09.04.2021 надіслав до суду заяву (за вх.№18034/20), у якій просить суд проводити розгляд справи без його участі.

Представник позивача за первісним позовом та співвідповідача за зустрічним позовом - Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в судовому засіданні підтримав вимоги первісного позову та заперечив щодо задоволення зустрічного позову з підстав, зазначених у первісній позовній заяві, відзиві на зустрічний позов від 13.05.2020 (вх.№15805/20), від 21.05.2020 (вх.№16846/20).

Представник співвідповідача за зустрічним позовом - Пулинського (Червоноармійського) районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заперечив щодо задоволення зустрічного позову.

У ході судового розгляду справи 09.03.2021, судом оголошено зміст первісної та зустрічної позовних заяв, заслухано пояснення представника позивача за первісним позовом та представника співвідповідача за зустрічним позовом, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та поставлено на обговорення питання про можливість переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Представники сторін не заперечували проти переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд заслухавши думку сторін, відповідно до протокольної ухвали, на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", будучи військовозобов`язаним, був мобілізований на військову службу до лав Збройних сил України. У вказаний період контракт на проходження служби між ним і ЗС України не укладався, що сторонами не заперечується.

01 жовтня 2014 року наказом командира військової частини В2731 ОСОБА_1 звільнено зі служби за сімейними обставинами (т. 1 а.с.63-66).

16 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, в особі військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату оперативного командування "Північ" Залесського Миколи Олександровича укладено контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області (т.1 а.с.67-70, 71).

Під час проходження військової служби на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського (Пулинського) районного військового комісаріату на підставі наказу військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату від 27 жовтня 2015 року, відповідно до пп.10.п.6 постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", ОСОБА_1 нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу, як призваному на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, у розмірі 11893,52 грн, що не заперечується сторонами (т.1 а.с. 11-13).

На підставі наказу військового комісара Червоноармійського (Пулинського) районного військового комісаріату №12 від 29.02.2016 «Про проведення службового розслідування» проведено службове розслідування по факту правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом, а саме: молодшому сержанту ОСОБА_1 , солдату ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 184).

Під час проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №406 від 14.05.2015 у Червоноармійському районному військовому комісаріаті здійснювались заходи щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з прийняттям на військову службу за контрактом.

27 жовтня 2015 року на вимогу вищого керівництва видано наказ військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, як були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з прийняттям на військову службу за контрактом, а саме:

- молодшому сержанту ОСОБА_1 – 11893,52 грн;

- солдату ОСОБА_2 – 10572,02 грн.

Оскільки ОСОБА_1 був військовозобов"язаним на час прийняття на військову службу за контрактом, йому помилково нарахована та виплачена одноразова грошова допомога, як військовослужбовцю, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

За результатами проведеного службового розслідування та встановленими обставинами Червоноармійським (Пулинським) районним військовим комісаріатом 29.02.2016 прийнято наказ №13, відповідно до якого наказано здійснити щомісячне утримання з молодшого сержанта ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_2 у розмірі 20% від грошового забезпечення до повного погашення згідно з їх рапортами.

За неналежне виконання своїх службових обов"язків, порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 головному спеціалісту відділення офіцерів запасу і кадрів Червоноармійського районного військового комісаріату державному службовцю ОСОБА_3 оголошено "Догану" (т.1 а.с.11-13).

Зі змісту рапорту ОСОБА_1 від 26.02.2015, слідує, що 29.10.2015 йому було помилково нараховано кошти у сумі 11893,52 грн, у зв"язку з чим просить утримувати вище вказану суму шляхом відрахування у розмірі 20 % з щомісячного грошового забезпечення до її повного погашення (т.1 а.с.24).

Відповідно до книги грошових стягнень і нарахувань Житомирського обласного військового комісаріату з молодшого сержанта ОСОБА_1 на підставі наказу №13 від 29.02.2016 підлягають стягненню кошти в сумі розміром 8031,42 грн (т.1 а.с. 14-15).

Відповідно до витягу із наказу військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату (по стройовій частині) №77 від 14.05.2016 та витягу із наказу командира військової частини польова пошта В 2260 (по стройовій частині) №151 від 18.05.2016, молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області на підставі наказу Командувача військ оперативного командування "Північ" від 11.05.2016 №19РС, призначено на посаду командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти, ВОС - 100182 А, військової частини п.п.В2260 с.Архангельське, Ясинуватського району, Донецької області.

З 14.05.2016 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області (т.1 а.с.25, 26).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини польова пошта В2260 (по стройовій частині) №203 від 08.07.2016, військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_1 , водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення військової частини польова пошта В2260, звільнено з військової служби у відставку за пунктом "ґ" ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, а саме - наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) (т.1 а.с.27).

Відповідно до довідки №6668 від 27.11.2019, виданої Житомирським обласним військовим комісаріатом, ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області в період з жовтня 2015 року по травень 2016 року. Згідно з книгою грошових стягнень і нарахувань Житомирського ОВК станом на 13.05.2016 залишок непогашеної заборгованості на момент вибуття ОСОБА_1 , для подальшого проходження військової служби до нового місця служби складає 8031,42 грн. До матеріальної відповідальності ОСОБА_1 був притягнутий під час проходження служби у Червоноармійському районному військовому комісаріаті Житомирської області на підставі наказу військового комісара від 29.02.2016 року №13 (т.1 а.с.10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців у Збройних Силах України передбачений положеннями Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №82 від 21.11.2017 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Інструкція №82).

Положенням п.1.2 Інструкції №82 визначено, що службове розслідування проводиться у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду.

У розділі 3 Інструкції №82 передбачено, що розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків.

Відповідно до вимог статті 13-1 Закону України «Про оплату праці», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення - розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку, умов оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів відповідно до закону.

Відповідно до п.1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Положення №243) зазначено, що воно визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Пунктом 2 вказаного Положення №243 передбачено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до п.3, 8 Положення №243 військовослужбовці і призвані на збори

військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Згідно з п.п. 23, 24, 25, 33 Положення №243 командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Вищий за підлеглістю командир (начальник) перевіряє обгрунтованість притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, а також розміру стягуваної суми. У виняткових випадках, з урахуванням матеріального стану винної особи, її сімейних обставин тощо, розмір суми, що підлягає стягненню, може бути зменшено. Розмір стягуваних сум у цьому разі не може бути меншим, ніж це передбачено пунктом 10 цього Положення.

Утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі

50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку).

Сума невідшкодованої шкоди, що значиться за звільненим у запас чи у відставку військовослужбовцем або військовозобов`язаним, який пройшов збори, обліковується у військових частинах за попереднім місцем служби або проходження зборів до повного надходження грошових сум.

З огляду на викладене та зважаючи на встановлені судом обставини справи за результати проведення службового розслідування встановлено, що 27.10.2015 головним спеціалістом відділення офіцерів запасу і кадрів Червоноармійського районного військового комісаріату державним службовцем ОСОБА_3 на вимогу вищого керівництва було помилково видано наказ військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом, в тому числі і молодшому сержанту ОСОБА_1 у розмірі 11893,52 грн (з урахуванням відрахованого податку).

Суд наголошує, що за неналежне виконання своїх службових обов"язків, порушення вимог постанови Кабінету міністрів України від 14.05.2015 до відповідальності притягнуто винну особу - головного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів Червоноармійського районного військового комісаріату Васильчука Б.С., якому оголошено "Догану".

При цьому, суд вказує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Слід зазначити, що помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.

Отже помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок. Помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати слід відрізняти від шахрайства. Під шахрайством розуміється, зокрема, умисне порушення однією чи кількома особами з керівництва чи службовців підприємства трудового законодавства, маніпуляцію з посадовими окладами і тарифними розцінками працівників, фальсифікацію первинних документів, регістрів звітності, умисну зміну записів в обліку, спотворення сенсу господарських операцій тощо.

Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати працівникам можуть наступними: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.

Аналогічно при виплаті заробітної плати також можуть бути помилки, що призведуть до наступних наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.

Виправлення помилок, пов`язаних з нарахуванням заробітної плати, залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.

Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-352а13 та постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15.

Крім того, така правова позиція була підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.09.2018 у справі №810/1549/17, від 17.10.2018 у справі №805/2948/17-а, від 08.11.2018 у справі №821/1333/16, від 18.04.2019 у справі № 806/889/17.

За наведених обставин, зважаючи на те, що за результатами службового розслідування не встановлено вини, вчинення протиправних дій та причино-наслідкового зв"язку між подією щодо якої було проведено службове розслідування та діями військовослужбовця – ОСОБА_1 , то суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати.

Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

З огляду на системний аналіз зазначених норм права, у редакції чинній на момент винесення оскаржуваного наказу, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов`язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов:

- не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми;

- працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний рапорт ОСОБА_1 зі змісту якого слідує, що саме 29.10.2015 йому помилково були виплачені кошти в сумі розміром 11893,52 грн, просив утримувати зазначену суму шляхом відрахування 20 % з щомісячного грошового забезпечення до повного погашення заборгованості і таке утримання здійснювалось, про що свідчать докази, додані до позовної заяви первісним позивачем (т.1 а.с.24).

Суд наголошує, що дата підпису на рапорті "26.02.2015" є опискою, як свідчать матеріали справи.

При цьому, як свідчать досліджені судом докази, на підставі наказу військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату №23 від 27.10.2015 виплата помилково нарахованих ОСОБА_1 коштів у сумі розміром 11893,52 грн (з урахуванням відрахованих податків) відбулась – 29.10.2015, що не заперечується сторонами.

Однак, наказ про відрахування (щомісячне утримання) з молодшого сержанта ОСОБА_1 20 % від грошового забезпечення до повного погашення коштів у розмірі 11893,52 грн, прийнято лише 29.06.2016, тобто зі сплином місячного терміну з дня виплати - 29.10.2015.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу, що чинне законодавство не містить визначення поняття «лічильна помилка». Водночас згідно з п.п. 1 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Крім того, помилки через збої у бухгалтерській програмі також відносять до рахункових. Тоді як помилки, не пов`язані з обчисленнями (тобто помилки, обумовлені неправильним застосуванням нормативно-правових актів, а також врахуванням чи неврахуванням певних обставин), не вважаються лічильними.

Жодних доказів того, що військовий комісар Червоноармійського районного військового комісаріату, бухгалтерський та кадрові служби діяли під примусом ОСОБА_1 візуючи та підписуючи відповідний наказ, матеріали справи не містять.

Водночас, співвідповідачі за зустрічним позовом пояснюють, що переплата (помилкова виплата) ОСОБА_1 коштів у розмірі 11893,52грн виникла через те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294" від 14.05.2015 №406 головним спеціалістом відділення офіцерів запасу і кадрів Червоноармійського районного військового комісаріату державним службовцем ОСОБА_3 на вимогу вищого керівництва видано наказ військового комісара Червоноармійського військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом (т.1 а.с.11-12).

Отже, викладене свідчить про неналежне ставлення до виконання службових обов`язків відповідними посадовими особами, в тому числі особами кадрового і бухгалтерського забезпечення військового комісаріату щодо дотримання вимог чинного законодавства в частині підстав та порядку нарахування грошових коштів.

При цьому суду не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що свідчать про недобросовісність ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що посадові особи, які відповідальні за правильність нарахування та оформлення фінансових документів, враховуючи їх посадові інструкції і матеріальну відповідальність, зобов`язані були бути обізнаними та повідомити комісара про наявність певних обмежень чи заборон.

Суд звертає увагу на те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Європейський суд у справі Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" , заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", пункт 128, та "Беєлер проти Італії", пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", пункт 74).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Червоноармійський (Пулинський) районний військовий комісаріат не підтвердив належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, підстави для щомісячного утримання (стягнення) з ОСОБА_1 коштів у розмірі 11893,52 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку що порушення, допущені Червоноармійським (Пулинським) районним військовим комісаріатом, як суб"єктом владних повноважень, при винесенні наказу №13 від 29.02.2016 про результати проведення службового розслідування правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом в частині, що стосується військовослужбовця ОСОБА_1 , є підставою для його скасування.

В свою чергу, сторонами не заперечується та матеріали справи свідчать, що на підставі оскаржуваного наказу з ОСОБА_1 щомісячно в період з березня 2016 року по травень 2016 року утримано кошти у сумі розміром 3862,10 грн (т.1 а.с. 15, 21, 22, 23).

Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України суд дійшов висновку про стягнення з Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (як правонаступника Житомирського обласного військового комісаріату) на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 3862,10 грн, які безпідставно утримані з його грошового забезпечення за період з березня по травень 2016 року на підставі наказу військового комісара Червоноармійського (Пулинського) районного військового комісаріату №13 від 29.02.2016.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач за зустрічним позовом, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростували доводи позивача за зустрічним позовом, не надав.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та їх задоволення у повному обсязі.

Зважаючи на висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та їх взаємопов"язаність із позовними вимогами за первісним позовам, а саме відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом Житомирського обласного територіального центру комплектування до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 177, 241-245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні первісного позову Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул.Сергія Параджанова, буд.4, Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул.Сергія Параджанова, буд.4, Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) та Пулинського (Червоноармійського) районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (смт.Пулини, Житомирська область, 12000 код ЄДРПОУ 26615874) про визнання протиправним і скасування наказу та стягнення безпідставно утриманого грошового забезпечення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.3 наказу військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату "Про результати проведення службового розслідування правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом, а саме: молодшому сержанту ОСОБА_1 , солдату ОСОБА_2 та відшкодування завданих державі збитків" №13 від 29.02.2016 в частині, що стосується здійснення щомісячного утримання з молодшого сержанта ОСОБА_1 у розмірі 20% від грошового забезпечення.

Стягнути з Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (як правонаступника Житомирського обласного військового комісаріату) на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 3862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 10 (десять) коп, які безпідставно утримані з його грошового забезпечення за період з березня по травень 2016 року на підставі наказу військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату "Про результати проведення службового розслідування правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом, а саме: молодшому сержанту ОСОБА_1 , солдату ОСОБА_2 та відшкодування завданих державі збитків" №13 від 29.02.2016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 21 травня 2021 року.

Суддя А.В. Горовенко