Рішення № 97136074, 21.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Житомир

справа № 240/9834/20

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ГАЗ" до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ГАЗ" звернулось до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 20.01.2020 №0001113205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 20.01.2020 №0001103205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 78854,40 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 20.01.2020 №0001123205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.12.2019 відповідачем проведено фактичну перевірку АГЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ГАЗ» (далі - ТОВ "ОІЛ ГАЗ"), яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, буд.61. За результатами перевірки складено акт №48/32/42658640 від 16.12.2019 (далі - акт перевірки) відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлено: здійснення підприємством роздрібної торгівлі пальним без ліцензії з 01.07.2019 по 14.07.2019; здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за місцем їх реалізації та зберігання.

Прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення, №0001103205, №0001113205 та №0001123205 від 20.01.2020 вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Також зазначає, що оскаржувані рішення є наслідком неналежного законодавчого врегулювання спірних відносин щодо отримання ліценцій на роздрібну торгівлю паливними матеріалами, дискримінаційного відношення податкового органу до платника, не врахування заперечень на акт перевірки та недоведення вини позивача в допущених порушеннях.

Окрім того, вказує на протиправність підстав для проведення перевірки, оскільки наказ №616 від 04.12.2019 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ОІЛ ГАЗ» не містить чітких підстав для проведення перевірки, визначених ПК України, крім посилання на норми пп.80.2.3 та пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, що регулюють питання проведення перевірки, а також підписаний в.о. начальника, що не передбачено ПК України.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду 27 липня 2020 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

14.08.2020 Головне управління Державної податкової служби у Житомирської області надіслало до суду відзив на позовну заяву (за вх.№30078/20), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

16 вересня 2020 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (за вх.№35509/20), у якому додатково зазначає, що звернення громадянина не відповідає вимогам пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України та ст.7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, саме тому не могло слугувати підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки.

30 жовтня 2020 року позивач надіслав до суду письмові пояснення (за вх.№44509/20), у яких додатково вказує, що факт наявності ліцензії під час здійснення фактичної перевірки підтверджується актом перевірки зі змісту якого слідує, що на момент їх проведення у ТОВ «ОІЛ ГАЗ» наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 15.07.2019. Окрім того, на думку позивача 01.07.2019 виникли передумови для порушення принципу рівності перед законом під час видачі ліцензій суб`єктам господарювання, а суб`єкти господарювання були позбавлені можливості своєчасно отримати відповідну ліцензію і повністю залежали від дій територіальних органів ДФС.

29 січня 2021 позивач надіслав на електронну адресу суду та 02.02.2021 надійшли до суду додаткові пояснення, аналогічного змісту (за вх.№4340/21, за вх.№4833/21, відповідно), у яких вказує, що долучені відповідачем «скрін-шоти» не є належними, допустимими та дійсними доказами, що беззаперечно стверджують про здійснення роздрібної торгівлі пальним без отримання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Щодо встановлення в акті перевірки неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, вказує, що змінний звіт №14-ГС ведеться на підставі зміни обсягів скрапленого газу у чіткій відповідності до первинних бухгалтерських документів, що в даному випадку відбулося. Проте, між моментом здійснення поставки скрапленого газу та відображенням зміни в актах позивача пройшов певний період часу, пов"язаний із віддаленістю посадових осіб.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 30.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 29.01.2021 не зв"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 29.01.2021 представник позивача надіслав на електронну адресу суду клопотання (за вх.№4338/21) про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 14.08.2020 (за вх.№30078/20), додаткових поясненнях до відзиву від 29.10.2020 (за вх.№44418/20).

В обґрунтування зазначав, що як підстава для проведення перевірки у наказі від 04.12.2019 №616 "Про проведення фактичної перевірки" зазначені п.п. 80.2.3 та 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, тобто зазначено підставу проведення фактичної перевірки.

Вказує, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необгрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необгрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

Щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень зазначає, що в ході фактичної перевірки було підтверджено здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 по 14.07.2019 без відповідної ліцензії та відсутнісності обліку запасів паливних матеріалів за місцем їх реалізації, на загальну суму 39427,20 грн. Встановлені порушення та відмова платника надати уповноваженим особам податкового органу витребувані матеріали стали підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У ході судового розгляду справи судом заслухано пояснення представника позивача та представника відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, та відповідно до протокольної ухвали суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ухвалою суду від 23.03.2021 клопотання Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про залишення позову без розгляду, залишено судом без розгляду.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ГАЗ» (далі - ТОВ "ОІЛ ГАЗ" (код ЄДРПОУ 42658640) зареєстроване як юридична особа з 30.11.2018 за юридичною адресою: вул.Митрополита Іларіона, буд.31, смт.Брусилів, Брусилівський район, Житомирська область. Основний вид діяльності згідно з КВЕД: 46.30 Роздрібна торгівля пальним (а.с.54).

26 червня 2019 року ТОВ "ОІЛ ГАЗ" звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: АДРЕСА_1 . (а.с.24-25).

За результатами розгляду вказаної заяви (із доданими документами) Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області 15.07.2019 видало позивачу ліцензію №06080314201900238 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 15.07.2019 по 15.07.2024, за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_2 (а.с.21-22, 23).

04 грудня 2019 року посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області "Про проведення фактичної перевірки" від 04.12.2019 №616 та направлень на перевірку від 04.12.2019 №801, №802 та №803, проведена фактична перевірка ТОВ "ОІЛ ГАЗ" з 04 грудня 2019 року тривалістю 10 діб, за період діяльності з 23.03.2019, за місцем фактичного провадження діяльності платником податків, розташування господарських або інших об"єктів права власності: Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, буд.61, щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України при здійсненні торгівлі підакцизними товарами (а.с.55-56, 90, 91, 92).

Вказаний наказ було вручено 04.12.2019 оператору АГЗС ОСОБА_1 та пред`явлено направлення на перевірку від 04.12.2019 №801, №802 та №803 про що свідчить підпис оператора АГЗС ОСОБА_1 на зазначених направленнях.

Окрім того, 04.12.2019 під особистий підпис оператор АГЗС ОСОБА_1 отримав лист (вимогу) контролюючого органу про надання ксерокопії документів за період з 23.03.2019, у листі визначено перелік документів, які необхідно надати до 09.12.2019 (а.с.93).

13 грудня 2019 податковим органом складено акт №133/06-30-32-05 про ненадання документів до перевірки ТОВ «ОІЛ ГАЗ» (а.с.94).

За результатами фактичної перевірки складено акт №78/32/42658640 від 16.12.2019 з питань додержання суб"єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов"язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом (далі - акт перевірки) (а.с.83-84).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем:

- ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального", у зв"язку з встановлення факту реалізації пального без ліцензії на даний вид діяльності з 01.07.2019 по 14.07.2019, встановлено, що у вказаний період ТОВ "ОІЛ ГАЗ" реалізовано пального на суму 12470,14 грн згідно із Z-звітами з 01.07.2019 по 14.07.2019 з №970 по №983;

- п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", що полягає у невідповідності скрапленого газу в резервуарі для зберігання ЗВГ ємністю 10 метрів кубічних в кількості 3285,6 літрів на суму 39427,20 грн, оскільки відповідно до Z-звіту від 13.12.2019 на АГЗС залишок скрапленого газу у резервуарі складав 1191,9 літрів, проте фактичний залишок газу встановлений під час перевірки складав 4477,5 літрів, окрім того на АГЗС не ведеться оперативний контроль за кількістю СВГ;

- п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та Інструкції про порядок прийняття, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.02.2002 №332 (далі – Інструкція №332), що полягає у ненаданні документів до перевірки, що зазначені у запиті перевіряючи від 04.12.2019 про що складено акт №133/06-30-32-05 від 13.12.2019 та неведення оперативного контролю за кількістю СВГ, а саме: на АГЗС за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, буд.61, відсутні змінні звіти за формою 14-ГС (а.с. 83-84, 85, 86).

Оператор АГЗС ОСОБА_1 13.12.2019 відмовився від підписання матеріалів перевірки, про що складено відповідний акт №135/132/42658640 від 13.12.2019 (а.с.95).

Відповідач, відповідно до вимог пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України відповідач направив на адресу позивача примірник акту про результати фактичної перевірки (а.с.89).

На підставі акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області 20.01.2020 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001113205 відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 250000 грн (а.с.58);

- податкове повідомлення-рішення №0001103205 відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 78854,40 грн (а.с.59);

- податкове повідомлення-рішення №0001123205 відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510 грн (а.с.53).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За приписами вказаної норми права фактична перевірка проводиться, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", які покладені на відповідача.

Відповідно до п.п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Позивач вказує, що наказ про проведення фактичної перевірки від 04.12.2019 №616 не містить одного з обов`язкових реквізитів, передбаченого вказаною нормою права, зокрема періоду, який підлягав перевірці під час здійснення фактичної перевірки.

Суд зауважує, що не зазначення періоду, який підлягав перевірці, є недоліком такого наказу, однак враховуючи предмет перевірки (дотримання вимог, встановлених законодавством України при здійсненні торгівлі підакцизними товарами), в наказі №616 від 04.12.2019 вказано, що фактична перевірка здійснюється за період діяльності з 23.03.2019 (а.с.55-56).

Судом встановлено, що наказ Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №616 від 04.12.2019 "Про проведення фактичної перевірки" ТОВ "ОІЛ ГАЗ" відповідає вимогам, що передбачені до його змісту п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, зокрема, містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адреса об`єкта; мета перевірки - дотримання вимог, встановлених законодавством України при здійсненні торгівлі підакцизними товарами; підстави для проведення перевірки (пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.2 та пп.80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України); дату початку перевірки (04.12.2019), тривалість перевірки (10 діб), об`єкт (місце фактичного провадження платником податків діяльності: Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, 61).

Підставою для проведення фактичної перевірки позивача у наказі №616 від 04.12.2019 зазначено п.п. 80.2.3 та пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України (а.с.55-56).

Відповідно до п.п. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Перед початком фактичної перевірки працівниками відповідача пред`явлено оператору АГЗС службові посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки та вручено копію наказу від 04.12.2019 №616, що підтверджується відповідними підписами у направленнях (а.с. 90, 91, 92).

Вказані направлення на перевірку є дійсними, оскільки підписані в.о. заступника начальника контролюючого органу та скріплені печаткою контролюючого органу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказ на проведення перевірки, та направлення на перевірку оформлені у відповідності до вимог п.81.1 ст.81 ПК України, які до початку проведення перевірки вручені під підпис оператору АГЗС ТОВ «ОІЛ ГАЗ», як уповноваженому представнику позивача, тому суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно розпочатофактичну перевірку.

Окрім того, винесення податковим органом наказу про призначення перевірки безпосередньо не порушує права та законні інтереси платника податків, акт перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для здійснення повноважень контролюючого органу.

Суд приймає доводи відповідача, що відповідно до приписів Податкового кодексу України та ст.16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закону України №481) відповідач наділений функціями щодо здійснення контролю за виконанням Закону України №481, що в силу вимог пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України є самостійною підставою для призначення та проведення фактичної перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів податкового контролю, а тому доводи позивача щодо недотримання вимог вказаного Закону при призначенні та проведенні спірної перевірки також є безпідставними.

Пунктом 85.2 ст.85 цього ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктами 85.6 та 85.7 цієї статті встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

З аналізу наведених норм слідує, що після початку проведення перевірки у платника податків виникає обов`язок надати усі документи, необхідні для проведення перевірки, а у разі відмови платника податків надати документи контролюючим органом складається акт відмови наданні документів у довільній формі.

Матеріали справи містять акт про ненадання документів до перевірки ТОВ «ОІЛ ГАЗ» від 13.12.2019 №133/06-30-32-05 (а.с.94). Як встановлено судом, оператор АГЗС ОСОБА_1 відмовився від підписання матеріалів перевірки, про що 13.12.2019 складено акт відповідний акт №135/32/42658640 (а.с.95).

Представник позивача пояснив, що ТОВ «ОІЛ ГАЗ» не надало вчасно документи на вимогу відповідача, оскільки облік первинних документів ведеться за місцем знаходження основного підприємства та підтверджується відповідними доказами.

Суд критично ставиться до зазначеного доводу позивача, у зв`язку з тим, що позивач не скористався передбаченим п.81.1 ст.81 ПК України правом відмови від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Пунктом 85.2 ст.85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.121.1 ст.121 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

На підставі вищевикладеного, оскільки позивачем в порушення вимог п.85.2 ст.85 ПК України не надано посадовим особам контролюючого органу до перевірки документи, які пов`язані з предметом перевірки, то суд дійшов висновку, що Головним управлінням Державної податкової служби в Житомирській області правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0001123205 від 20.01.2020 яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510 грн за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України. Отже, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001113205 яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн за порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального", у зв"язку з встановлення факту реалізації пального без ліцензії на даний вид діяльності з 01.07.2019 по 14.07.2019, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 року №222-VIII (далі - Закон України №222) визначено, що ліцензування - це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Згідно з п.7 ст.7 Закону України №222 виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального ліцензуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року №2628-VIII внесено зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481 (далі - Закон України №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 1 липня 2019 року.

Отже, з 1 липня 2019 року запроваджено ліцензування, зокрема, роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до положень ст.15 Закону України №481 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч. 31, 37 ст. 15 Закону України №481 визначено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (ч. 44 ст.15 Закону України №481).

Враховуючи досліджені судом докази, а саме дату подання позивачем заяви на отримання ліцензій – 26.06.2019 та дату видачі контролюючим органом ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним – 15.07.2019, суд дійшов висновку, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 15.07.2019 №06080314201900238 ТОВ «ОІЛ ГАЗ» видана без порушень вимог частини 46 статті 15 Закону України №481.

Окрім того, безпідставними є доводи позивача про дискримінаційні дії зі сторони відповідача, оскільки ним не надано жодного доказу на підтвердження вказаного.

Суд зазначає, що за приписами частини двадцятої статті 15 цього Закону України №481 роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, виключно за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що всупереч вказаним вимогам Закону України №481 ТОВ «ОІЛ ГАЗ» в період з 01.07.2019 по 14.07.2019 за місцем торгівлі: Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, буд.61 здійснена роздрібна торгівля пальним без наявності відповідної ліцензії на таку торгівлю на загальну суму 12470,14 грн. Вказані обставини підтверджуються наданим переліком фіскальних звітних чеків (за №№970-983) щодо такої торгівлі (а.с.87).

Зазначене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.01.2020 №0001113205 відповідачем винесено на підставі, в межах повноважень і в порядку, передбаченому законодавством України та із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001103205 від 20.01.2020 яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 78854,40 грн за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95).

Вказане порушення полягає у невідповідності скрапленого газу в резервуарі для зберігання ЗВГ ємністю 10 метрів кубічних в кількості 3285,6 літрів = (4477,5 літрів – 1191,9 літрів) на суму 39427,20 грн, оскільки відповідно до Z-звіту від 13.12.2019 на АГЗС залишок скрапленого газу у резервуарі складав 1191,9 літрів, проте фактичний залишок газу встановлений під час перевірки складав 4477,5 літрів, окрім того на АГЗС не ведеться оперативний контроль за кількістю СВГ (а.с. 86, 88).

За приписами п.12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон України №265/95) позивач як суб`єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, зобов`язаний вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому позивач як суб`єкт господарювання, зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Судом встановлено, що позивачем не було надано уповноваженим особам відповідача під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу на АГЗС, розташованій за адресою: Житомирска область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, буд.61.

Суд вважає безпідставними доводи ТОВ «ОІЛ ГАЗ», що така відмова була правомірною і зумовлена тим, що такий облік ведеться за місцем знаходження основного підприємства та підтверджується відповідними доказами.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надані ТОВ «ОІЛ ГАЗ» копії договорів поставки нафтопродуктів, видаткові та товаротранспортні накладні свідчать виключно про поставку певних нафтопродуктів, а не їх облік та облік таких товарів і їх продаж саме на АГЗС, розташованої за адресою: Житомирска область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, буд.61 (а.с. 45, 46, 47, 48-50).

Однак, суд погоджується з доводвми позивача, що правовідносини щодо порядку приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, то вони регулюється Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженою Наказ Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 №332, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за №331/7652 (далі - Інструкція).

Положеннями п.9.1, п.9.2 та п.9.3 інстукції передбачено, що на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою N 14-ГС (додаток 14).

Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно:

- визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок;

- вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об`єм СВГ;

- роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну;

- передають по зміні залишок грошових коштів.

Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою N 14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).

Згідно з п.101.1 Інструкції матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік СВГ у товарній книзі кількісного руху СВГ за формою N 15-ГС (додаток 15), в якій записуються надходження і відпуск газу за день, а також виводять залишки на кінець дня.

Крім цього, для посилення контролю за кількісним збереженням СВГ під час приймання, відпуску та його зберігання, матеріально відповідальні особи ведуть журнал оперативного обліку СВГ за формою N 2-ГС.

Приймання СВГ, що не належить підприємству, також відображається в журналі оперативного обліку СВГ в розрізі власників газу.

Кількість СВГ, яка приймається на зберігання, у разі надходження її залізничним та автомобільним транспортом, визначається на підставі актів приймання СВГ за кількістю за формою N 1-ГС або N 3-ГС, відповідно.

Рух СВГ у резервуарах парку зберігання фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху СВГ окремо щодо кожного власника газу.

Вище перераховані документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Приписами п.10.2 Інструкції передбачено, що записи в товарній книзі кількісного руху СВГ матеріально відповідальні особи здійснюють:

- під час надходження - на підставі приймального акта;

- під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Залишки газу обчислюються після кожного запису в товарній книзі.

Відповідно до п.10.3 Інструкції усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають за реєстрами в бухгалтерію підприємства за підписом. Реєстри складаються в двох примірниках. У реєстрі повинні бути відображені такі дані:

- дата складення реєстру;

- назва і номер документа;

- кількість відпущеного СВГ в одиницях маси. На відпущений СВГ, який не належить підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстр окремо на кожного власника СВГ

Усі первинні документи перевіряються і групуються в бухгалтерії підприємства за постачальниками і споживачами (п.10.4 Інструкції).

Положеннями п.10.5 Інструкції визначено, що у кінці робочого дня на підставі даних журналу оперативного обліку наповнення балонів за формою N6-ГС матеріально відповідальна особа ГНС складає видаткову накладну на списання СВГ з товарних залишків.

Згідно з п. 10.6 Інструкції матеріально відповідальна особа пункту наповнення балонів у кінці робочого дня передає на склад готової продукції заповнені СВГ балони на підставі накладної про передавання готової продукції на склад за формою N16-ГС (додаток 16).

У кінці місяця на підставі вищезазначених накладних складається акт про оприбуткування СВГ в балонах за формою N 17-ГС (додаток 17) спеціально створеною згідно з наказом керівника комісією, який є підставою для списання на витрати з наповнення балонів СВГ та оприбуткування готової продукції на складі підприємства (п.10.7 Інструкції)

Відповідно до п.10.8 Інструкції на підставі прибуткових і видаткових накладних матеріально відповідальні особи щоденно складають звіт про рух готової продукції на складі в кількісному виразі за видами балонів (їх місткості) за формою оборотно-сальдової відомості.

З огляду на системний аналіз вказаних норм права, положеннями Інструкції визначено, що на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою N 14-ГС (додаток 14).

Більш того, приписи Інструкції №332 зобов`язують ТОВ «ОІЛ ГАЗ» здійснювати бухгалтерський облік руху СВГ на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 №246, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044.

Разом з тим, судом встановлено, що при проведенні фактичної перевірки уповноваженим особам податкового органу не було надано перелічених вище документів, передбачених Інструкцією, на підтвердження обліку СВГ та його походження, що реалізовувалися на АГЗС, розташованої за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, буд.61.

Вказані документи не були надані позивачем до суду.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновком Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про відсутність належного обліку скрапленого газу саме на АГЗС, розташованій за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, буд.61, де мала місце реалізація скрапленого газу на загальну суму 39427,20 грн (об"ємом 3285,6 літрів), які не обліковані у встановленому порядку.

В силу приписів ст.20 Закону №265/95 до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.01.2020 №0001103205 винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області на підставі, в межах повноважень і в порядку, передбаченому законодавством України та із врахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Підсумовуючи наведене, Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області в ході судового розгляду справи довело правомірність оскаржуваних позивачем податкових-повідомлень рішень.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ГАЗ" (вул.Митрополита Ілларіона, 31, Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 42658640) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 21 травня 2021 року.

Суддя А.В. Горовенко