Рішення № 97135698, 25.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Справа № 160/2596/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сана ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сана ЛТД» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області № 0059790412 від 29.10.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було проведено камеральну перевірку та за її результатами складено Акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Фірма «Сана ЛТД» (код 20223191).

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки було прийнято-податкове повідомлення-рішення від 29.10.2020 року №0059790412 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 15600,00 грн., у тому числі 10400,00 грн. – податкове зобов`язання, 5200,00 грн. – штрафна санкція).

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, прийнятим за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, а тому, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Позивач, посилаюсь на норми податкового законодавства, зазначає, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, ніж визначено статтею 75 Податкового кодексу України.

Отже, контролюючий орган, проводячи камеральну перевірку позивача, за результатами якої зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань, діяв не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

Ухвалою суду від 04.03.2021 року, після усунення недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Відповідачем надано до суду письмовий відзив на адміністративний позов, який долучений до матеріалів справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що під час проведення камеральної перевірки ТОВ фірма «Сана ЛТД» було використано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2020 року (від 20.02.2020 року № 9030734245), надану до Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області в електронному вигляді та інформацію, наявну в базах даних ДПС України, надану платником податку та відомості з ЄРПН щодо податкових накладних та розрахунків коригування, згідно з наданими платником електронними документами.

Відповідач зазначає, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ фірма «Сана ЛТД» за січень 2020 року занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 – рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (р. 18) у сумі 10 400,00 грн.

За вказане порушення передбачено застосування штрафної санкції згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків суми визначеного податковим органом податкового зобов`язання, а при повторному протягом 1095 днів визначеного податковим органом податкового зобов`язання – тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків.

З огляду на зазначене, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та недоведеними, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідачем подано до суду клопотання, в якому просить замінити відповідача – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658), що знаходиться за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Разом з цим установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій (п. 2 Постанови № 893).

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (п. 3 Постанови № 893).

Наказом ДПС України від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, зокрема, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ.

Можливість з 01.01.2021 року забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, була передбачена відповідним наказом від 24.12.2020 року № 755.

Крім цього, як зазначає відповідач, регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується (наказ від 12.11.2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС»).

Отже, на думку відповідача, з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання компетенції від ліквідованого ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як юридичної особи публічного права до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України.

Відповідач вважає, що наявні правові підстави заміни як сторони у справі ГУ ДПС у Дніпропетровській області як юридичної особи публічного права на ГУ ДПС у Дніпропетровській області, утворений як її відокремлений підрозділ.

Розглядаючи заявлене клопотання про заміну відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 цього Кодексу).

Положеннями статті 46 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Під суб`єктом владних повноважень у силу пункту 7 частини першої статті 4 КАС України розуміється орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить серед інших органам державної влади.

Одними із елементів системи центральних органів виконавчої влади є відповідні територіальні органи.

Так, згідно із положеннями частин другої-третьої статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку) та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Положення про такий територіальний орган затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність відповідного центрального органу виконавчої влади.

За приписами частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У свою чергу повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби переліком згідно з додатком.

Установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів заповненням 30 відсотків вакансій (пункт 2 Постанови № 893).

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 3 Постанови № 893).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ № 529) було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

30.09.2020р. проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу юридичної особи - ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.

Наказом ДПС України від 24.12.2020р. № 755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. № 893.

Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р., дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Таким чином, на теперішній час всі права та обов`язки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) перейшли до його правонаступника - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що наявні правові підстави для заміни як сторони у справі територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво, шляхом заміни відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сана ЛТД» (код ЄДРПОУ 20223191) зареєстроване 06.10.1993 року дата запису 27.01.2005 року, номер запису: 12241200000007049, відомості щодо товариства внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, у порядку п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України, було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2020 року ТОВ фірма «Сана ЛТД», за результатами якої складено акт від 19.03.2020 року № 14185/04-36-52-30/20223191 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ фірма «Сана ЛТД» (код 20223191) за січень 2020 року».

Дані камеральної перевірки свідчать, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ фірма «Сана ЛТД» за січень 2020 року занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок 9 – рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (р. 18) у сумі 10400,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2020 року № 0059790412 форми «Р», відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 15600,00 грн., у тому числі 10400 грн.– збільшене податкове зобов`язання, 5200,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, уся діяльність суб`єктів владних повноважень має правову форму, а тому відносини з їх участю є правовими.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п.48.1 ст.48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п.54.1 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54.3.2, 54.3.3, п.54.3 ст.54 ПК України).

Абзацом 3 пункту 1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За вимогами п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є камеральні перевірки.

Як вбачається з п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з вимогами п.76.2. ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 76.3. ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Разом з тим, в абз. 2 п. 76.3. ст. 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином, предметом камеральної перевірки є правильність відображення (з методологічної та арифметичної точок зору) показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, проте достовірність цих показників, перевіряється шляхом комплексного дослідження в ході документальної перевірки: податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів.

При цьому нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Також під час камеральної перевірки може бути перевірена своєчасність: подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статями 77, 78 ПК України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.06.2020р. у справі №640/18801/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Постачальник (продавець) повинен скласти розрахунок коригування з урахуванням особливостей Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. №1307.

Згідно з п. 2 Порядку № 1307 податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1307 Податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з п. 201.10 відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

За приписами п. 201.14 та 201.15 ст. 201 ПК України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що об`єктом камеральної перевірки є, серед іншого, дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Розглядаючи дану справу, суд зазначає, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування, відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків, а також за своєчасністю сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.

Водночас, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Суд зазначає, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі.

Судом встановлено, що камеральна перевірка ТОВ фірма «Сана ЛТД» була проведена контролюючим органом шляхом аналізу податкових зобов`язань, задекларованих в податковій декларації з ПДВ за січень 2020 року та виписаних податкових накладних згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, в результаті чого податковим органом виявлено податкові накладні, які не включені до податкових зобов`язань за січень 2020 року, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов`язання за січень 2020 року на 10400,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що предметом камеральної перевірки, у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1статті 75 ПК України, охоплюються питання повноти сплати податків, оскільки порівнюються дані як податкової декларації так і Єдиного реєстру податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

При цьому, позивач не надав до суду належних доказів щодо подання податкових декларацій з податку на додану вартість та своєчасної оплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Таким чином, позивачем не надано жодних документів та належних доказів на підтвердження своєї правової позиції.

Вказане пов`язується з обґрунтованістю та вмотивованістю рішення, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття та з можливістю надання платником податків документів.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних підстав, суд доходить висновку, що позивачем не надано до суду належних доказів протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сана ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25.05.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька