Рішення № 97135413, 12.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року Справа № 160/11933/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсійної виплати (пенсії за віком та доплати за понаднормовий стаж) ОСОБА_1 із застосуванням величини понаднормового стажу 11 (одинадцять) років, із виплатою на користь ОСОБА_1 пенсійної виплати (пенсії за віком та доплати за понаднормовий стаж), починаючи від дня проведення перерахунку пенсійної виплати (пенсії за віком та доплати за понаднормовий стаж) позивача, на підставі рішення суду і в подальшому, щомісячно, довічно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсійної виплати (пенсії за віком та доплати за понаднормовий стаж) ОСОБА_1 із застосуванням величини понаднормового стажу 11 (одинадцять) років, за період часу з 01 січня 2006 року (тобто, з дня з якого ОСОБА_1 почалася виплачуватися пенсійна виплата (пенсія за віком та доплата за понаднормовий стаж) після здійснення перерахунку в автоматичному режимі до дня проведення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі рішення суду; виплативши на користь ОСОБА_1 недоотримані грошові суми пенсійної виплати (пенсії за віком та доплати за понаднормовий стаж) за весь період часу з 01 січня 2006 року і до дня проведення перерахунку пенсійної виплати (пенсії за віком та доплати за понаднормовий стаж), на підставі рішення суду; які становлять різницю між грошовим сумами пенсійної виплати (пенсії за віком та доплати за понаднормовий стаж) ОСОБА_1 які мають бути нараховані позивачу, та грошовими сумами, які фактично нараховані ОСОБА_1 за період часу з 01 січня 2006 року і до дня проведення перерахунку пенсійної виплати (пенсії за віком та доплати за понаднормовий стаж);

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у здійсненні: вищеназваної інвентаризації пенсійних справ, приведення у відповідність пенсійної справи відносно ОСОБА_1 відомості про які викладені у тексті листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28 серпня 2020 року № 16801-17589/П-02/8-0400/20 «Про розгляд звернення».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в Покровському відділі обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного Управління ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. На момент призначення пенсії відповідач визнавав за позивачем 11 років понаднормового стажу, а потім безпідставно у Листі № 16801-17589/П-02/8-0400/20 від 28 серпня 2020 року зазначив про те, що у неї лише 4 роки понаднормового стажу, тим самим відповідач не визнає за позивачем наявність 7 (семи) років понаднормового стажу, що вплинуло на зміну розміру пенсійної виплати за віком в бік її суттєвого та значного зменшення. Таким чином, вважає, що відповідачем грубо порушуються права позивача на отримання пенсії в повному обсязі, оскільки при проведенні пенсійних виплат не враховується і не береться до уваги період роботи з 09.08.1972 по 14.04.1978 та з 22.09.1981 по 01.01.1992 в місцевості Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, як пільговий трудовий стаж для зарахування стажу один рік за один рік та шість місяців.

Відповідач надав до суду відзив на позов в якому зазначив, що з 12.02.2000 позивачці призначено пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р. Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що позивачкою при призначення пенсії за віком не були надані трудові договори за періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, не надано довідок про розповсюдження пільг по обчисленню стажу з урахуванням кратності, відомості трудової книжки позивачки також не містять посилання щодо розповсюдження пільг по обчисленню стажу. Водночас, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. При цьому, пільгове обчислення стажу роботи проводиться на підставі документів (трудової книжки, копії трудового договору, довідок та інших документів), які підтверджують право на ті пільги, які були встановлені для працюючих в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до цих районів. У 2018 році під час проведення інвентаризації пенсійних справ було встановлено, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутні первинні документи, відповідно до яких встановлено право на обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі в кратному обчисленні, відповідно розмір пенсійної виплати позивачки було приведено у відповідність, тобто коефіцієнт стажу позивачки обчислено із розрахунку 291 календарного місяця. Документального підтвердження щодо розповсюдження пільг при обчисленні стажу позивачки за період з 09.08.1972 по 14.04.1978 та з 22.09.1981 по 01.01.1992 не надано, у зв`язку з чим вказані періоди зараховані в одинарному розмірі. У зв`язку з відсутністю у пенсійній справі відповідних документів за вказаний період, які підтверджують право на пільги працівників, що працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у відповідача відсутні підстави для зарахування до страхового стажу вказаний період у кратному розмірі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.02.2000 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993.

У Довідці ДП «Кривбасшахтозакриття» №539 від 19.12.2018р. зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в шахтобудівельному управлінні № 1 Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву та реконструкції шахт і кар`єрів "Кривбасшахтопроходка":

за період з 09.08.1972р. по 14.04.1978р. комірник-роздавальник. комірник на дільниці Нікельська Мурманської області;

за період з 22.09.1981р. по 25.08.1987р. розподільник робіт на поверхні шахти, табельник на шахті Східна;

за період з 26.08.1987р. по 06.12.1992р. стовбурова на поверхні шахти, табельник на дільниці Нікельська Мурманської області;

за період з 07.12.1992р. по 18.08.1995р. лампівник на шахті Рудопідйомна.

Згідно відомостей виписки із трудової книжки позивача та довідки від 28.02.2000 позивачка в період з 09.08.1972 по 14.04.1978, з 22.09.1981 по 07.12.1992 працювала в районах Крайньої Півночі.

За результатом проведеного масового перерахунку пенсійних виплат з 01.01.2006 в автоматичному режимі коефіцієнт стажу позивачки встановлено у розмірі 0,31667, тобто обчислено із розрахунку 380 календарних місяців, а з 01.04.2007 - 0,31750 із розрахунку 381 календарний місяць, при фактично наявному стажі позивачки - 24 роки 3 місяці 7 днів (аркуш копії пенсійної справи №16, 17).

У листі Відділу з питань перерахунків пенсій №8 ГУ ПФУ у Дніпропетровській області №965-695/П-03/8-0400/20 від 17.02.2020р. зазначено, що 20 грудня 2018 року, позивач звернулась до сервісного центру з заявою та оригіналами довідок: від 19.12.2018 №539, які видані адміністрацією ДП "Кривбасшахтозакриття" про період роботи з 09.08.1972 по 14.04.1978 на дільниці Нікельська Мурманської області, з 22.09.1981 по 25.08.1987 на шахті Східна, з 26.08.1987 по 06.12.1992 на дільниці Нікельська Мурманської області, з 07.12.1992 по 18.08.1995 на шахті Рудопідйомна; від 19.12.2018 №540 про перейменування Державного тресту "Кривбасшахтопроходка", а також надано копії трудових договорів, завірених адміністрацією ДП "Кривбасшахтозакриття" (трудовий договір про роботу в Шахтобудівельному управлінні №1 тресту "Кривбасшахтопроходка" на Нікельській дільниці Марманської області від 04.10.1972р., трудовий договір №232 (продовження), трудовий договір №990 про роботу в Шахтобудівельному управлінні №1 тресту "Кривбасшахтопроходка" на Нікельській дільниці Мурманської області, який підтверджує право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 26.08.1987 по 26.08.1990).

З 01 січня 2019 року проведено перерахунок пенсії з урахуванням документів наданих 20.12.2018 року. Загальний стаж після перерахунку пенсії склав 25р. 09міс. 07дн. (коефіцієнт страхового складає 0,25750 (309міс /1200). Заробітна плата за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 для обчислення пенсії не змінилася (індивідуальний коефіцієнт заробітку— 1,44489).

Загальний розмір пенсійної виплати станом на 01.01.2020 року складає 1720,58 грн, з яких:

4404,35 грн. (середній заробіток за три попередні роки) х 1,44489 (коефіцієнт заробітної плати) = 6363,80грн. (середньомісячний заробіток для обчислення) х 0,25750 (коефіцієнт по стажу за 309міс.) =1638,68грн.(розмір пенсії за віком)+ 81,90грн. (доплата за понаднормативний стаж (ст.28ч.1абз.2) за 5 років (1638,00 x 5%)).

У Листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28 серпня 2020 року № 16801 -17589/П-02/8-0400/20 «Про розгляд звернення» за результатом розгляду звернення позивача від 25.08.2020 року з питань надання документів з пенсійної справи та з питань зменшення розміру пенсії, зазначено, що: «3 12.02.2000 року Ви перебуває на обліку в Покровському відділі з питань призначення та перерахунку пенсій №8 та отримуєте пенсію за віком, призначену відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058).

Під час проведення інвентаризації пенсійних справ з`ясовано, що з 01.01.2006 при здійсненні перерахунків пенсії в автоматичному режимі не вірно обчислювався розмір пенсії за віком та доплата за понаднормативний стаж. Пенсія обчислювалась з урахуванням стажу роботи на Крайній Півночі - 16р. 10міс. 22дн. (коефіцієнт стажу 0,31667 (380міс/1200), доплата за понаднормативний стаж проводилася за 11 років, а необхідно - за 4 роки.

Ваша пенсійна справа приведена у відповідність згідно вимог чинного законодавства з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі чи місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 26.08.1987 по 26.08.1990 в пільговому обчислені (за один рік роботи зараховано один рік і шість місяців)».

Не погодившись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (із змінами, внесеними Законом № 2148-VIII), далі Закон №1058-IV, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 4 цієї Угоди встановлено, що при обчисленні пенсії або частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, до 1 січня 1991 року, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно її законодавства.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Абзацом 2 даного пункту визначено, що пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 р. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).

В свою чергу, умови та порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, в тому числі, питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, перелік районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено:

- Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590;

- Указами Президії Верховної Ради СРСР: від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»;

- Постановами Ради Міністрів СРСР: від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»; від 10.11.1967 року № 1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 р. «Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (із змінами, внесеними Постановою Ради Міністрів СССР від 03.01.1983 року №12 «Про внесення змін і доповнень до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 р. N 1029»);

- Постановою Президії ВЦРПС Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, якою затверджено Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Постановою Ради Міністрів СССР від 10.11.1967 року № 1029 (із змінами, внесеними Постановою Ради Міністрів СССР від 03.01.1983 року №12 «Про внесення змін і доповнень до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 р. N 1029») затверджено «Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року про пільги для осіб, які працюють в цих районах і місцевостях», згідно якого до місцевостей місто Кандалакша з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалакшскої міської ради народних депутатів.

Підпунктом «д» пункту 16 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію по старості: робітники і службовці, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до підп. «д» п.91 вказаного Положення, на пільгових умовах, зазначених в пункті 16 цього Положення, або в пільгових розмірах мають право на пенсію по старості: робітники і службовці, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно з п.92 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590, пенсії по старості на пільгових умовах відповідно до підпункту «д» пункту 16 цього Положення призначаються незалежно від місця останньої роботи, якщо не менше 15 календарних років стажу, необхідного для призначення пенсії по старості, припадає на роботи в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років - в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, або не менше 20 календарних років в цілому припадає на роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

При цьому застосовується чинний до дня звернення за призначенням пенсії перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджений Радою Міністрів СРСР.

Пунктом 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 встановлено, що робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 р зараховується до стажу в півтора кратному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960 року передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладання ними трудових договорів про роботу цих районах на строк п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надаються додаткові пільги, а саме, зараховується один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії по старості та по інвалідності.

Пільги, передбачені зазначеною статтею, надаються також особам, які прибули до районів Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з власної ініціативи та уклали строковий трудовий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 Постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» визначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожен рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховується за два роки роботи при обчисленні стажу для отримання пенсії по старості, по інвалідності та за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу для отримання пенсії по старості і по інвалідності.

Водночас, частиною 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» визначено, що робітникам і службовцям, які пропрацювали в районах Крайньої Півночі не менше 15 календарних років, а в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, - не менше 20 календарних років, пенсії по старості призначати чоловікам - після досягнення 55 років і жінкам по досягненні 50 років.

При цьому, ч.3 даного Указу визначено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п`яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

В свою чергу, частина третя статті 3 даного Указу втратила чинність на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР N 5336-X від 23.07.1981 року.

Пунктом 4 Постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 доручено Державному комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати спільно з ВЦРПС видати Інструкцію про порядок надання пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Постановою Президії ВЦРПС Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 затверджено Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відповідно до пункту 1 Розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок надання пільг, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робітникам і службовцям (в тому числі місцевим жителям та іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги надаються на територіях, включених до складу районів, передбачених Переліком районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 р. № 1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», за адміністративно-територіальним поділом на 10 листопада 1967 року.

Як вже зазначалось, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 р. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою № 148.

Отже, для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Таким чином, достатньо одного із перерахованих документів для підтвердження пільгового стажу, а не їх сукупності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.02.2021 у справі №266/258/16-а, від 18.06.2020 у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 у справі №140/1319/16-а, від 10.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що, за результатом проведеного перерахунку пенсійних виплат з 01.01.2006 в автоматичному режимі коефіцієнт стажу позивачки встановлено у розмірі 0,31667, тобто обчислено із розрахунку 380 календарних місяців, а з 01.04.2007 - 0,31750 із розрахунку 381 календарний місяць, при фактично наявному стажі позивачки - 24 роки 3 місяці 7 днів (аркуш копії пенсійної справи №16, 17).

Отже, при здійсненні перерахунку в автоматичному режимі стаж роботи позивачки обчислено з урахуванням коефіцієнту 1,5 за період роботи в районах Крайньої Півночі (16р.10м.23дн.*1,5=24 роки 4 місяці 16 днів +7років 4 місяці 14 днів=31 рік 9 місяців, тобто 381 календарний місяць. Відповідно, починаючи з 01.01.2006 позивачка почала отримувати доплату за понаднормовий стаж — за 11 років.

Судом встановлено, згідно відомостей виписки із трудової книжки позивача та довідки від 28.02.2000 позивачка в період з 09.08.1972 по 14.04.1978, з 22.09.1981 по 07.12.1992 працювала в районах Крайньої Півночі.

Окрім того, зазначені відомості про періоди роботи позивача з 09.08.1972 по 14.04.1978, з 22.09.1981 по 07.12.1992 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, підтверджуються Довідкою ДП «Кривбасшахтозакриття» №539 від 19.12.2018р., та іншими документами, які містяться в матеріалах даної адміністративної справи та матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , копія якої була досліджена судом.

Відповідно до трудового договору №990, в якому підтверджено право працівника на пільги щодо обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі, період роботи з 26.08.1987 по 26.08.1990 обчислено із застосуванням коефіцієнту 1,5 та з 01.01.2019 здійснено перерахунок, в результаті якого коефіцієнт стажу становить 0,25750 (за 309 календарних місяців), доплата за понаднормовий стаж - за 5 років (протокол перерахунку - аркуші копії пенсійної справи №26 зворотній бік, №27).

У пункті 2 Розділу І Інструкції №530/П-28 зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Спору, що місцевість, де працювала позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не має.

Таким чином, суд критично оцінює посилання відповідача про те, що документального підтвердження щодо розповсюдження пільг при обчисленні стажу позивачки за період з 09.08.1972 по 14.04.1978 та з 22.09.1981 по 01.01.1992 не надано, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, а також їх врахування Пенсійним фондом при розрахунку пенсії з 01.01.2006р.

Також суд акцентує увагу, що не врахований відповідачем період входить до періоду, під час якого позивачка працювала на одному й тому самому підприємстві ДП «Кривбасшахтозакриття» (остання назва), в одній і тій же місцевості - Мурманська обл., наявні укладені трудові договори №№29, 232, 990.

Що стосується визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1 січня 1991 року, то Законами України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено пільг при його обчисленні, оскільки положеннями пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV надано право на зарахування до страхового стажу періоду роботи виключно до 01.01.1991 року.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а також відповідними архівними довідками, дії відповідача у не зарахуванні періоду роботи позивача з 09.08.1972 по 14.04.1978 та з 22.09.1981 по 31.12.1990 у відповідній місцевості до стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) з підстав того, що надані позивачем документи не підтверджують факту укладання з ним строкових трудових договорів, є протиправними.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач має право на застосування пільг, передбачених пунктом 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, для перерахунку пенсії шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі на пільгових умовах з 09.08.1972р. по 14.04.1978р. та з 22.09.1981р. по 31.12.1990р. в полуторному розмірі.

Разом з тим, суд зазначає про безпідставність вимог позивача щодо здійснення перерахунку пенсії та виплати грошових коштів із застосуванням понаднормового стажу 11 років, починаючи з 01.01.2006, оскільки з січня 2019 року розмір пенсії позивачки обчислено з урахуванням відомостей про розповсюдження пільг за роботу в районах Крайньої Півночі, зазначених в трудовому договорі №990, який був долучений до матеріалів пенсійної справи позивачкою разом із заявою від 20.12.2018 та не враховано інший період.

Окрім цього, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч.ч. 1, 3 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Із системного аналізу наведених вище правових норм убачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 504/4148/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Суд також бере до уваги, що в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі “Гурепка проти України” (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі “Кудла проти Польщі” (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі “Гарнага проти України” (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ПФУ, керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 в пільговому обчисленні трудовий стаж в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях за період з 09.08.1972р. по 14.04.1978р. та з 22.09.1981р. по 31.12.1990р. в півтора кратному розмірі;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 01.01.2019 з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до стажу роботи період його роботи з 09.08.1972р. по 14.04.1978р. та з 22.09.1981р. по 31.12.1990р. в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплаченого ним суму судового збору у розмірі 840,80грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 в пільговому обчисленні трудовий стаж в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях за період з 09.08.1972р. по 14.04.1978р. та з 22.09.1981р. по 31.12.1990р. в півтора кратному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 01.01.2019 з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до стажу роботи період його роботи з 09.08.1972р. по 14.04.1978р. та з 22.09.1981р. по 31.12.1990р. в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова