Ухвала суду № 97135384, 19.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

19 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/11710/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Войтовича В.А.,

представника відповідача - Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради Кошкіної К.О.,

третьої особи ОСОБА_2 та її представника Терлецького О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про закриття провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі її територіального органу – Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Петрочук Олени Джанівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення, запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради (далі – ЦНАП), Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі її територіального органу – Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі – ДАБІ), Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Петрочук Олени Джанівни (далі – держреєстратор), в якому просив: визнати протиправними дії ЦНАП по прийняттю та реєстрації вхідних пакетів документів для надання адміністративної послуги «Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації» від 18.06.2019 та адміністративної послуги «Державна реєстрація права власності на нерухоме майно» від 07.08.2019 щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також по формуванню відповідних справ та направлення їх для подальшого вирішення в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області та у Департамент державної реєстрації Луцької міської ради відповідно; визнати протиправним та скасувати рішення ДАБІ про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта «Нове будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд за адресою АДРЕСА_1 » від 24.06.2019; визнати протиправним та скасувати запис про право власності №32760797 від 07.08.2019 на нерухоме майно — житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , вчинений держреєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48175896 від 09.08.2019.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.83-84).

Ухвалою суду від 08.09.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 (т.1, а.с.182-183).

Ухвалою суду від 20.11.2020 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (т.2, а.с.124-127).

Ухвалою суду від 20.11.2020 провадження у цій справі було зупинено до одержання результатів судової експертизи (т.2, а.с.129-130).

12.04.2021 суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі (т.2, а.с.151).

Ухвалою суду від 21.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 19.05.2021.

В судовому засіданні представник позивача подав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування запису про право власності №32760797 від 07.08.2019 на нерухоме майно — житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , вчинений держреєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48175896 від 09.08.2019 (а.с.192-193). Клопотання мотивоване тим, що вказана позовна вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатись як спір, що пов`язаний із захистом цивільних прав в порядку цивільного судочинства.

Позивач в судовому засіданні підтримав клопотання свого представника.

Представник відповідача, третя особа та її представник заперечили проти закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Заслухавши думку учасників справи щодо заявленого клопотання, суд приходить до таких висновків.

Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, підставою для закриття провадження у справі за вказаною нормою є неналежність спору до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 (справа №826/14759/18) зазначила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Пунктом 3 частини першої статті 2 Закону №1952-IV заявником щодо вчинення реєстраційних дій є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Таким чином, державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Як установлено судом, ОСОБА_1 оскаржує щодо нього запис про право власності №32760797 від 07.08.2019 на нерухоме майно — житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вчинений держреєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48175896 від 09.08.2019, з тих підстав, що він особисто ні до держреєстратора, ні до будь-якого іншого органу із заявою про реєстрацію права власності не звертався та нікого не уповноважував на вчинення таких дій від його імені.

Отже, в даному випадку спірні правовідносини у сфері державної реєстрації прав виникли між двома суб`єктами, позивачем та держреєстратором, а тому даний спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність клопотання представника позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, а відтак про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Ухвала суду в повному обсязі складена 24 травня 2021 року.