Рішення № 97135358, 24.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2643/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2020 №0000790902 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено за результатами проведеної фактичної перевірки, під час якої встановлено факт зберігання пального без ліцензії. Вважає, що підприємством не було вчинено податкового правопорушення, оскільки на момент перевірки відповідачу були надані усі документ щодо закупівлі позивачем пального, яке використовувалось для власних господарських потреб, а саме для заправляння транспортних засобів, без жодного зберігання пального у власних стаціонарних ємностях, пальне було розлите в паливні баки транспортних засобів.

Ухвалою судді від 22.03.2020 провадження у справі було відкрито. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

У поданому відзиві на позовну заяву від 07.04.2021 представник відповідача позов не визнав. Свої заперечення обгрунтував тим, що 18.09.2020 було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт №03/179/09-05/ НОМЕР_1 від 30.09.2021. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами та доповненнями) - зберігання пального без наявності ліцензії. У зв`язку з чим 22.10.2020 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000790902 на суму на суму 500 000,00 грн. Представник відповідача вказує, що згідно реєстру акцизних накладних «система електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбавав у ТзОВ «ТД «Газтрім» дизпаливо важкі дистиляти (газойлі), код товару згідно УКТ ЗЕД - 2710194300, згідно акцизної накладної №429 від 12.06.2020 обсягом 5996,41 л та № 231 від 09.07.2020 обсягом 6070,69 л. на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки - АДРЕСА_2 . За вказаною адресою знаходиться ТзОВ «СВ Транс - Інвест». Згідно наданого до перевірки договору оренди паливно - заправного пункту від 01.02.2020 №б/н ФОП ОСОБА_2 орендує паливно - заправний пункт, майно передане ОСОБА_1 згідно акта передачі - приймання паливно - заправного пункту від 01.02.2020. Згідно договору оренди паливно заправного пункту - за користування майном Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 12 000 грн за рік. Договір діє з моменту підписання до 31.12.2020. Доставка пального згідно акцизних накладних здійснювалась на адресу місця зберігання пального ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ємності (резервуари ) які належать ТзОВ «СВ Транс» один з яких згідно вищевказаного договору орендується ОСОБА_1 для зберігання пального для власних потреб. Таким чином, в ході проведення фактичної перевірки було встановлено, що позивачу було відвантажено пальне за відсутності ліцензії на право його зберігання, у зв`язку з чим позивачем допущено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу 500 000 гривень.

Враховуючи вищевказані факти відповідач вважає, що податкове повідомлення - рішення 22.10.2020 №0000790902, яке винесене за результатами проведення фактичної перевірки є правомірним. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за участі представника.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

У поданій відповіді на відзив від 29.04.2021, позивач вказав, що відповідачем без належного дослідження обставин було складено акт за відсутності факту зберігання пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Додатково вказує, що відповідач невірно тлумачить господарські відновний, які склались між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «СВ Транс-Інвест», оскільки паливно-заправний пункт ніколи не був для позивача місцем зберігання пального. Зауважує, що при купівлі палива важливо зробити заміри вірності обсягам придбаного пального. Для цього зливається пальне в резервуар, а після цього в належний позивачу транспорт. Оскільки обсяги пального є значним, роботи в період червень, липень були проведені великі, тому все пальне було використане в господарській діяльності підприємця. Крім того, фактична перевірка була проведена у вересні 2020 року, купівля пального - червень-липень 2020 року, а тому всі доводи та міркування відповідача щодо тих подій можуть бути нічим іншим як припущеннями, які не містять доказової бази та правового обгрунтування. Також з відзиву на позов вбачається, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів того, що паливно-мастильні матеріали, які придбавались мною для здійснення господарської діяльності, були перепродані, чи зберігалися у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального.

В письмових запереченнях на позов, представник відповідача підтримав обгрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог, які викладені у відзиві на позовну заяву

Суд, дослідивши письмові пояснення позивача та відповідача у заявах по суті справи, письмові докази по справі, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 18.09.2020 працівниками Головного управління ДПС у Волинській області на підставі наказу від 14.09.2020 №1776 та згідно направлень від 14.09.2020 №428 та №429 проведено фактичну перевірку місця зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним від 18.09.2020 №03/179/09-05/ НОМЕР_1 , з якого слідує, що згідно реєстру акцизних накладних «система електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбавав у ТзОВ «ТД «Газтрім» дизпаливо важкі дистиляти (газойлі), код товару згідно УКТ ЗЕД - 2710194300, згідно акцизної накладної №429 від 12.06.2020 обсягом 5996,41 л та № 231 від 09.07.2020 обсягом 6070,69 л на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки - 44740, Волинська область, Володимир - Волинський район, с. Заріччя.

Так, згідно висновків акту перевірки, під час перевірки встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (а. с. 7-8).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.10.2020 №0000790902 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500 000,00 грн (а. с. 6).

Платник податків не погоджуючись з винесеним рішенням від 22.10.2020, оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням від 09.02.2021 № 2979/6/99-00-06-03-01-06 в задоволенні скарги було відмовлено, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 22.10.2020 № 0000790902 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 481/95-BP).

Абзацом п`ятдесят другим статті 1 Закону №481/95-BP визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно частини першої статті 15 Закону №481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною восьмою статті 15 Закону №481/95-BP передбачено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частина десята статті 15 Закону № 481/95-BP).

Разом з тим, згідно частин тридцять дев`ять-сорок два статті 15 Закону № 481/95-BP для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З аналізу вищезазначених положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Вказане вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Частинами першою-третьою статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії – 500 000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Як встановлено з матеріалів справи, посилаючись на поставку ТзОВ «Газтрім» дизпалива обсягом 5996,41 л згідно акцизної накладної №429 від 12.06.2020 та обсягом 6070,69 л згідно акцизної накладної №231 від 09.07.2020, відповідач стверджує, що зберігання вказаного пального за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалось позивачем без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Проте, позивач не погоджується з таким твердженням відповідача та вказує, що ним не здійснювалось зберігання придбаного пального, оскільки пальне було придбано для власних потреб у підприємницькій діяльності, котра пов`язана з наданням послуг спецтехнікою, в основному навантажувальні та розвантажувальні послуги.

Зокрема, як слідує з матеріалів справи, наказом №1 від 02.01.2020 обов`язки за списання пального було покладено на відповідальну особу - ОСОБА_3 згідно трудового договору від 19.06.2017 (а. с. 14, 15).

Крім того, наказом №2 від 02.01.2020 було затверджено норми списання пального, згідно яких актами №6 від 30.06.2020, № 7 від 31.07.2020, №8 від 31.08.2020, пальне було списано відповідно до подорожніх листів (а. с. 16, 19, 20-57).

Також матеріалами справи підтверджується, що 05.03.2019 між ТзОВ «Кроноспан УА» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (підрядник) було укладено Договір №15/Ш/2019 про виконання робіт (а. с. 58-64).

Додатком №4 до даного договору №15/ Ш/2019 від 05.03.2019 (а. с. 64) сторони погодили виконання робіт та їх вартість: розвантаження із поданих транспортних засобів обладнання лінії ДСП з розрахунку 0,50 грн/1 кг без ПДВ та складування цього обладнання на території, наданій Замовником. Вантажопідйомні механізми та транспортні засоби, необхідні для виконання розвантажувальних робіт згідно Договору, організовується та оплачується Виконавцем. На виконання даного договору у період з червня по серпень 2020 року включно, було зроблено великий обсяг робіт, що стверджується в тому ж числі копіями акті здачі-приймання-робіт (надання послуг), котрі додаються до даного позову, всього 25 акти.

Як стверджує позивач, на ремонтні роботи згідно вказаного вище договору, та які зазначені у актах наданих робіт (а. с. 66-89), було затрачено придбане пальне, оскільки ремонт здійснюється за допомогою важкої техніки - навантажувачів. При цьому, даний факт відповідачем не спростовано та не заперечується.

Також судом встановлено, що аналогічні послуги за вказаний період надавались ТзОВ «Сільва Транс» та ТзОВ «МТМ-Компаньйон.

Факт надання вище вказаних послуг підтверджується заключними виписками по рахунку за період з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 01.08.2020 по 31.08.2020, з 01.09.2020 по 30.09.2020 (а. с. 89-97).

Крім того, як слідує з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 на праві власності належить 12 транспортних засобів: ЗИЛ-ММЗ №9AC8271BX - 25 л/100 км; MERCEDES-BENZ №АСІ72ІВТ - 34 л/100 км; MERCEDES-BENZ SPRINTER 411CDI N2AC9420BE - 12 л/100 км; MERCEDES-BENZ SPRINTER 311CDI N0AC4003EH - 12 л/100 км; MERCEDES-BENZ SPRINTER 411CDI N0AC4003BK - 15 л/100 км; автокран SENNEBOGEN 613М N031313AC - 8 л/1 год; автонавантажувач HYSTER H9.00XL № НОМЕР_2 - 12 л/1 год; автонавантажувач TOYOTA 02-7FD JF35 N037007AC - 12 л/1 год; навантажувач (погрузчик) LINDE H50D № НОМЕР_3 - 8л/1 год; екскаватор-навантажувач NEW HOLLAND LB115B-4PS NQ27827AC – 10 л/ 1год; вишка-підйомник самохідний NIFTY LIFT HR21 №Т00995АС - 5л/ 1год; мінітрактор YANMAR FX32D -5л/1год (а. с. 98-104).

Як стверджує позивач, весь обсяг пального був залитий у паливні баки транспортних засобів, що підтверджується відомістю №6 від 12.06.2020 та №7 від 09.07.2020 (а. с. 17, 18).

Відтак, з встановлених судом обставин вбачається, що у позивача відсутня у власності будь-яка стаціонарна ємність для зберігання пального, що підтверджує факт використання ФОП ОСОБА_1 пального виключно у господарській діяльності, що підтверджується копіями відомостей №6 від 12.06.2020 та №7 від 09.07.2020.

При цьому, судом не встановлено факту використання позивачем у здійсненні господарської діяльності паливно-заправочного пункту на підставі договору оренди від 01.02.2020, відтак твердження відповідача щодо зберігання позивачем пального у вказаному заправочному пункті без ліценції не заслуговує на увагу.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи та приєднані до справи докази, суд приходить до висновку про те, що суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, оскільки не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: АДРЕСА_1 , та не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 22.10.2020 №0000790902 в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).

Суд наголошує, що акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону, порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Стаття 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, згідно частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку що податкове повідомлення-рішення від 22.10.2020 №0000790902 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 5 000,00 грн, який сплачений платіжним дорученням №1585 від 11.03.2021.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22.10.2020 №0000790902.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський