Рішення № 97135301, 20.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року ЛуцькСправа № 803/1684/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представників позивача Парфенюка С.А., Парфенюка А.С.,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліхтнер Бетон Луцьк” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліхтнер Бетон Луцьк” (далі – ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк”, позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2017 року № 0011401401, № 0011391401.

Позивач вважає оскаржені податкові-повідомлення рішення протиправними, оскільки висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства за результатами господарських взаємовідносин із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами, які були надані під час перевірок. При цьому, податковим органом перевірено факти придбання товарів у контрагента, використання таких товарів у господарській діяльності ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк”, реалізації виготовленої продукції та не виявлено порушень в діяльності позивача. Таким чином, товариством підтверджено придбання товару саме у підприємця ОСОБА_1 , господарські операції між позивачем і вказаним контрагентом оформлено відповідно до вимог діючого законодавства, а висновок контролюючого органу про придбання товару у невстановлених осіб є безпідставним і протиправним.

У зв`язку з наведеним позивач просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

У відзиві на позов представник відповідача вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

За результатами перевірки позивача було виявлено, що у березні 2014 року – червні 2017 року ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” відобразило в податковій звітності придбання товару (піску) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Однак надані для перевірки видаткові накладні містять недоліки та невідповідності, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ), документів на транспортування піску не надано. Згідно з поданою звітністю підприємцем ОСОБА_1 в останнього відсутні трудові ресурси такого виду господарської діяльності, по ланцюгу постачання товарів ТМЦ контролюючим органом встановлено невідповідність обсягів реалізованого товару та його придбання. Таким чином, в ході перевірки ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” не підтверджено поставок піску товариству саме від ФОП ОСОБА_1 , а отже такі господарські операції не спричинили реального настання юридичних наслідків, а тому така поставка здійснена невстановленими особами.

Рішенням Волинського окружного адміністративного від 18 січня 2018 року позов задоволено повністю; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 листопада 2017 року № 0011401401 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Ліхтнер Бетон Луцьк” грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 391 043 грн. 25 коп.; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 листопада 2017 року № 0011391401 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Ліхтнер Бетон Луцьк” грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 444 921 грн. 25 коп.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі № 803/1684/17 – без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задоволено частково; рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №803/1684/17 скасовано; справу №803/1684/17 направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року прийнято до провадження дану справу, розгляд якої призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін; допущено заміну первісного відповідача - Головного управління ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області).

У письмових поясненнях від 06.04.2021 позивач стверджує, що суми податку на додану вартість з придбаного у ФОП ОСОБА_1 піску належним чином обліковані ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” у 2014-2016 роках, першому півріччі 2017 року, включались у податкову звітність, а господарські операції підтверджені фактами сплати податку на додану вартість.

Доводи відповідача про неналежне оформлення накладних через відсутність зазначення місця складання не свідчить про недійсність таких первинних документів чи про відсутність такої господарської операції, оскільки такий обов`язковий реквізит зазначався у редакції Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, чинній до 03.01.2017. При цьому, інші обов`язкові реквізити первинних документів надають змогу ідентифікувати господарську операцію.

Також позивач вказує на те, що у відповідача відсутні будь-які докази про неможливість реального здійснення господарських операцій з придбання ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” у ФОП ОСОБА_1 піску з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг. Товариство виробляє бетон товарний, про що у справі наявні належні та допустимі докази, має матеріальну базу, зокрема територію та бетонний завод – мобільну бетонозмішувальну установку Mobilmix 2/25 R/Dw Ga фірми-виробника Liebher для виробництва бетону товарного. Також відсутні будь-які докази про відсутність у товариства умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” має штат персоналу, транспортні засоби, якими здійснює доставку бетону товарного до замовників. Також на підтвердження господарських операцій за період з 01.01.2014 по 01.06.2017 наявні інші первинні документи, які містяться в матеріалах справи. До того ж, відсутні судові рішення про недійсність зазначено правочину.

Крім того, позивач зазначає, що ГУ ДФС у Волинській області здійснило перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, предметом якої були господарські операції з ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” з поставки товариству піску за вказаний період. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 140/2673/19, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у цій справі, податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДПС у Волинській області визнані протиправними та скасовані. Вказаними судовими рішеннями надано оцінку правовідносинам між вищезазначеними контрагентами за період з 01.01.2016 по 01.06.2017.

До додаткових пояснень від 21.04.2021 позивач долучив на підтвердження письмових пояснень від 06.04.2021 та обґрунтувань позову копії первинних документів про постачання піску, отриманих від ФОП ОСОБА_1 . Серед наданих первинних документів ФОП ОСОБА_1 надав документи, що підтверджують наявні трудові ресурси та використання транспортних засобів за договорами підряду, надання послуг за 2014-2016 роки, І-ше півріччя 2017 року.

У письмових поясненнях від 23.04.2021 представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до договорів №3 від 10.01.2014, б/н від 05.01.2015, б/н від 04.01.2016, №1 від 03.01.2017, укладених між ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” та ФОП ОСОБА_1 були виписані податкові та видаткові накладні, які містять ряд недоліків та невідповідностей, зокрема відсутні відомості хто отримав товар за довіреністю, відсутня інформація про назву та сорт товару, зазначено лише «Пісок» без деталізації товарно-матеріальних цінностей (вид, сорт та інше), в графах «керівник», «гол. бухгалтер», «відпустив», «отримав» знаходяться підписи без деталізації осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (відсутні прізвища, ім`я та по батькові), відсутнє місце складання документа, відсутній номер договору, повідно до якого здійснювалася поставка товару.

Також не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) та документів на транспортуванню піску, що зафіксовано в акті про ненадання документів від 16.09.2015 року №369/14-01.

У зв`язку з ненаданням до перевірки документів на транспортування продукції на підприємство надано лист від 15.09.2017 про надання пояснень та їх документальне підтвердження. В наданих поясненнях від 15.09.2017 було зазначено, що взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 проводяться на площадку - склад товариства згідно договору за накладними на поставку ТМЦ. Однак пояснень стосовно відсутності транспортних документів та значних обсягів поставок в одній накладній не надано.

Згідно з поданою ФОП ОСОБА_1 звітністю за формою 1-ДФ вбачається, що останній не має достатньої кількості працівників для фактичного надання послуг по доставці ТМЦ.

Також під час перевірки не надано сертифіката відповідності або іншого документа, який міг би підтвердити якість придбаного піску відповідності вимогам ДСТУ, що передбачено умовами вищезазначених договорів.

Крім того, під час проведення перевірки було здійснено аналіз по ланцюгу постачання ТМЦ та встановлено, що згідно інформації з Єдиного реєстру податкових накладних по даному контрагенту не співпадає кількість придбаного піску з кількістю реалізованого, а саме: І півріччя 2017 року - ФОП ОСОБА_1 реалізував для ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” пісок в кількості 10 122 м. куб., але у підприємця немає зареєстрованих накладних на придбання піску; у 2016 році ФОП ОСОБА_1 придбав 3 075 м. куб. піску, а реалізував на ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” 20 060 м. куб.; у 2015 році ФОП ОСОБА_1 придбав 1 395 м. куб. та 12 461 тонн піску, що в перерахунку на метри кубічні становить 6 230 м. куб., а реалізував на ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” 9 665 м.куб.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок піску від ФОП ОСОБА_1 у вищезазначених періодах.

До письмових пояснень від 17.05.2021 позивач додатково на підтвердження обґрунтувань позову додав аналізи розхідних накладних за періоди з 01.01.2014 по 30.06.2017, що підтверджують обсяги виготовленого та реалізованого покупцям товарного бетону.

Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях в справі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, вказаних у письмових запереченнях та поясненнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 28 серпня по 08 вересня 2017 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цей самий період, за наслідками якої складено акт № 10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року.

04 жовтня 2017 року ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” подано заперечення на висновки, викладені контролюючим органом в акті перевірки № 10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року.

В період з 25 жовтня по 02 листопада 2017 року контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” з питань, що стали предметом заперечень від 04 жовтня 2017 року на акт планової документальної виїзної перевірки №10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 12953/14-01/35684017 від 09 листопада 2017 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем абзацу 5 статті 1, статті 2, пункт 3.2 статті 3, абзац 8 статті 4, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; підпункт 1.2 пункту 1, підпункт 2.1 пункту 2, пункти 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі – ПК України); пункти 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"; пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"; Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 186 872 грн.; підпункти 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 201.10 статті 201, пункти 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1 318 749 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані заниженням належних до сплати сум податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з придбання піску у ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся. За позицією ГУ ДФС у Волинській області позивач не підтвердив належними первинними документами факт вчинення спірних господарських операцій, а саме: у видаткових накладних відсутнє місце складення, у певних графах відсутні відомості щодо конкретних осіб, які їх підписували (у графах “Керівник”, “Гол. бухгалтер”, “Відпустив”, “Отримав”), та дані про довіреності; не надано довіреностей на отримання піску, доказів його транспортування, сертифікатів якості. За наслідками аналізу ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей відповідач встановив, що кількість придбаного ФОП ОСОБА_1 піску не співпадає з кількістю реалізованого. Виходячи з наявних у ФОП ОСОБА_1 матеріальних та трудових ресурсів, а також специфіки поставки та її обсягу, контролюючий орган дійшов висновку про неможливість здійснення відповідного постачання товару саме зазначеним контрагентом.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2017 року № 0011401401, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 391 043 грн. 25 коп., з яких: 1 186 872 грн. за податковим зобов`язанням, 204 171 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0011391401, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 1 444 921 грн. 25 коп., з яких: 1 155 937 грн. за податковим зобов`язанням, 288 984 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з вимогами статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведеними нормами передбачено, по-перше, обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, крім того, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Судом встановлено, що господарські операції з постачання піску, які поставлено під сумнів контролюючим органом, відбувалися у період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року з ФОП ОСОБА_1 . Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ПК України та інших нормативно-правових актів в редакціях, чинних у відповідний період, охоплений перевіркою.

Відповідно до статті 134 ПК України (в редакції, чинній протягом 2014 року) об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з підпунктами 138.2, 138.4 статті 138 ПК України (в редакції, чинній протягом 2014 року) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України (в редакції, чинній протягом 2014 року) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктами 198.1., 198.2. статті 198 ПК України (в редакції, чинній протягом 2014 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній протягом 2014 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) витрат до складу витрат операційної діяльності, а також сплачених у вартості товарів (робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат у зв`язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції чинній з 1 січня 2015 року) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Відповідно до пункту 7 цього Положення до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства. Пункт 21 Положення встановлює, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318. Пункт 7 Положення визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній у 2015 році) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З 1 січня 2016 року цей пункт викладено в новій редакції: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній у 2015 році) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З 1 січня 2016 року цей пункт викладено в новій редакції: не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, незважаючи на зміну формулювання норм ПК України щодо визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту, правове регулювання визначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній до 30 вересня 2015 року), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Законом України від 3 вересня 2015 року № 675-VIII “Про електронну комерцію”, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, абзац сьомий частини другої статті 9 Закону № 996-XIV після слів “особистий підпис” доповнено словами “аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”.

Згідно із змінами, внесеними Законом України від 3 листопада 2016 року № 1724-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг”, який було введено в дію з 03 січня 2017 року, частину другу статті 9 Закону № 996-XIV викладено в наступній редакції: “Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, визначальним для вирішення даної справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів. З метою дослідження фактичного постачання товарів/послуг у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2021 року у даній справі зауважив, що у межах даної справи ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення.

Так, як в акті перевірки, так і у відзиві на позов й апеляційній скарзі ГУ ДФС вказувало, що у наданих до перевірки видаткових накладних у графах “Кому відпущено” та “Від кого прийнято” зазначено без деталізації назви підприємств позивача та його контрагента; у графах “Через” та “За довіреністю” - відсутні будь-які відомості; у графах “Керівник”, “Гол. бухгалтер”, “Відпустив”, “Отримав” містяться лише підписи без вказівки на конкретну особу, яка його поставила. Крім того, в усіх видаткових накладних відсутні відомості про місце їх складення.

Верховний Суд вказав на те, що надаючи оцінку наданим первинним документам, суди попередніх інстанцій обмежились загальним висновком, що останні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а судами не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними чи суперечливими. Суди в мотивувальних частинах судових рішень не вказали, чи дійсно мали місце такі недоліки; якщо так, чи є такі недоліки суттєвими та чи можуть вони слугувати підставою для висновку про неправомірність формування показників податкового обліку за наслідками відповідної господарської операції (зокрема, з огляду на неможливість ідентифікації осіб-підписантів первинного документа).

Колегія суддів зауважила, що оцінюючи первинні документи на предмет наявності обов`язкових реквізитів (зокрема, “місце складання”), слід враховувати зміну правового регулювання в цій частині, що відбулась у період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року.

З цього приводу суд зазначає, що у період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” змінювалися вимоги щодо обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових реквізитів.

Так, частиною 2 статті 9 Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” (в редакції, чинній в період з 01.01.2014 по 03.01.2017) врегульовано, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З 03.01.2017 по 30.06.2017 частина 2 статті 9 вказаного Закону викладена в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг” від 03.11.2016 № 1724-VIII, відповідно до якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Тобто, в період з 01.01.2014 по 03.01.2017 бухгалтерським законодавством вимагалося зазначення в первинних документах такого обов`язкового реквізиту як “місце складання”.

Суд погоджується з доводами податкового органу, що у наданих позивачем копіях накладних, складених за 2014-2016 роки, І-ше півріччя 2017 року про поставку ФОП ОСОБА_1 піску ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” відсутній такий обов`язковий реквізит як “місце складання”.

Разом з тим, відсутність такого обов`язкового реквізиту свідчить про неповні дані первинного документа, однак не позбавляє можливості ідентифікувати назву та дату документа, господарську операцію, її сторін, зміст, обсяг та одиницю виміру такої господарської операції, її кількісні показники, які присутні у наданих позивачем накладних.

Також неповні відомості містяться у зазначенні прізвищ, імен та по батькові осіб, які відпустили та одержали товари, а також відсутні відомості у графах “Через” та “За довіреністю”, однак накладні містять назву посади та підписи посадових осіб господарюючих суб`єктів, які скріплені печатками цих контрагентів. При цьому, правочини, за результатами яких виписані ці накладні не визнані у судовому порядку недійсними.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов`язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов`язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає, що контролюючим органом не доведено умислу посадових осіб господарюючих суб`єктів під час складання правочинів та первинних документів щодо поставки ФОП ОСОБА_1 піску ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” з метою отримання податкової вигоди для цих контрагентів. Більш того, контролюючим органом не доведено, що такі правочини суперечать господарській діяльності цих суб`єктів господарських відносин.

Так, судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) і ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” (покупець) були укладені договори поставки: № 3 від 10 січня 2014 року, № б/н, від 05 січня 2015 року, № б/н від 04 січня 2016 року, № 1 від 03 січня 2017 року.

Відповідно до умов вказаних договорів постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар (пісок), а останній – прийняти і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Поставка товару на територію ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” здійснювалась постачальником на підставі усної або письмової заявки покупця. Суд звертає увагу на те, що в ціну піску включалися витрати на доставку товару, яка здійснювалася постачальником.

На виконання умов вказаних договорів позивач у перевіреному періоді придбав у підприємця ОСОБА_1 товар (пісок) всього в кількості 39 847 м. куб. загальною вартістю 5 640 700 грн., зокрема: у 2015 році 9 665 м. куб. вартістю 2 056 592 грн.; у 2016 році 20 060 м. куб. вартістю 2 305 241 грн.; у 2017 році 10 122 м. куб. вартістю 1 278 868 грн. для використання в господарській діяльності – виробництва виробів з бетону для будівництва. Поставку піску здійснював постачальник – ФОП ОСОБА_1 , вартість якої, відповідно до умов договору, включена у вартість товару. За придбаний товар позивач здійснив оплату в сумі 5 640 700 грн., станом на момент здійснення перевірки кредиторської заборгованості позивача перед постачальником контролюючий орган не виявив. На підставі вказаних господарських операцій позивач сформував податкові показники та відобразив їх у податковій звітності.

Вказані обставини ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” підтвердило копіями накладних на відпуск товарів, актами звірки взаємних розрахунків, протоколами випробувань зразків продукції випробувальною лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ЛАД", регістрами бухгалтерського обліку "Аналіз розхідних накладних", витягами з Журналу обліку результатів вхідного контролю, товарно-транспортними накладними, копіями фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва та звітів про фінансові результати ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” за 2014-2017 роки.

Щодо ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

У пояснюючій записці на лист-вимогу про надання пояснень від 25.10.2017, адресованому головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Волинській області Харкевичу О.П. ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” зазначило, що взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 проводяться за поставку на площадку-склад ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” згідно договору транспортом постачальника, тому документи на транспорт знаходяться у вищевказаного підприємця.

Також у цій пояснюючій записці позивач вказав, що облік піску в бухгалтерському обліку проводиться за накладними на поставку товарно-матеріальних цінностей з необхідними реквізитами та печатками, які представляє ФОП ОСОБА_1 .

Облік якості піску ведеться згідно протоколів випробовувань зразків продукції, згідно документів про радіаційну якість матеріалів.

Відтак, зазначені документи підтверджують якість продукції, що узгоджується з вимогою вищенаведених договорів постачати пісок, який відповідає вимогам ДСТУ Б В. 2.7-29-95. За таких умов, сертифікати якості, на відсутність яких вказує відповідач, не є тими обов`язковими документами, що вимагалися сторонами під час приймання-передачі піску.

З приводу посилання позивача у письмових поясненнях про те, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 140/2673/19, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у цій справі, надано оцінку правовідносинам між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” за період з 01.01.2016 по 01.06.2017 з поставки позивачу піску суд зазначає, що у наведених судових рішеннях надано правову оцінку з постачання позивачем бетону ФОП ОСОБА_1 , а не піску позивачу даним контрагентом. Разом з тим, як зазначено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі № 140/2673/19, ФОП ОСОБА_1 використовував дизельне паливо також в межах наданих послуг для Копачівської сільської ради з благоустрою території в межах сіл Копачівка та Рудня бульдозером та “лаветою” - напівпричепом-платформою-Е моделі STN-L, в межах наданих послуг для ТОВ “Цунамі”, на перевезення придбаного у ВП “Радошинський кар`єр” Філії “Центр управління промисловістю” ПАТ “Укрзалізниця” та проданого ТОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк”.

Крім того, як встановлено судом, підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства є неможливість проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , однак, на думку суду, порушення будь-яких правил ведення господарської діяльності останнім не може бути підставою для позбавлення позивача права формування податкових показників за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента. Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із вищезгаданим контрагентом діяв недобросовісно контролюючий орган суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагента (по ланцюгу постачання) товарно-матеріальних цінностей (піску), та трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

До того ж, позивач до письмових пояснень додав копії первинних документів, що підтверджують наявність у контрагента ФОП ОСОБА_1 трудових ресурсів щодо постачання піску та використання транспортних засобів за договорами підряду та надання послуг за 2014-2016 роки, І-ше півріччя 2017 року.

Так, листом від 15.04.2021 ФОП ОСОБА_1 повідомив позивача про наявні трудові ресурси та використані транспортні засоби у господарській діяльність з метою поставки піску позивачу. Зокрема, з наданих документів слідує, що у 2014-2015 роках на посаді водія вантажних автотранспортних засобів у ФОП ОСОБА_1 працював один найманий працівник, однак перевезення для ТзОВ “Ліхтнер Бетон Луцьк” піску здійснювалося фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі укладених з ними договорів підряду від 02.01.2014, які діяли в 2014-2015 роках. У І-ІІ кварталах 2016 року у ФОП ОСОБА_1 на посаді водіїв працювали 2-а найманих працівника, у ІІІ кварталі 2016 року – 3-и працівника, у ІV кварталі – 2-а найманих працівника. Також для перевезення піску позивачу ФОП ОСОБА_1 додатково уклав з ФОП ОСОБА_7 договір про надання послуг з перевезення від 03.08.2016, який діяв у 2016-2017 роках. У І кварталі 2017 року в даного контрагента позивача працювало 3-и найманих працівника на посадах водіїв вантажних автотранспортних засобів, у ІІ кварталі 2017 року – 5-ть найманих працівників.

Додатково ФОП ОСОБА_1 повідомив позивача про те, що також самостійно здійснював перевезення піску вантажними автотранспортними засобами.

На підтвердження вищенаведеного ФОП ОСОБА_1 надав позивачу вищенаведені договори підряду та надання послуг із вказаними особами та звіти Форми 1-ДФ за 2014-2016 роки, І-ІІ квартали 2017 року.

Надані позивачем первинні документи підтверджують дійсний рух активів у процесі виконання господарських операцій та встановлюють зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Разом з тим, надані позивачем накладні містили окремі недоліки, про які зазначено вище, що не заперечується сторонами, однак такі недоліки, на думку суду, не є суттєвими, що перешкоджали встановити обсяги, зміст та мету господарських операцій, які стверджені підписами посадових осіб та печатками господарюючих суб`єктів. При цьому, контролюючим органом не перевірено та не отримано пояснень від посадових осіб суб`єктів господарювання (керівника, головного бухгалтера) щодо належності підписів цих посадових осіб на зазначених первинних документах. Водночас контролюючим органом не доведено, що вказані у первинних документах дані є недостовірними чи суперечливими. А тому такі недоліки в сукупності з іншими первинними документами, наданими контролюючому органу, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім того, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про фактичне підтвердження сплати коштів позивачем за отриманий товар, а тому порушень при здійсненні таких декларувань позивачем за результатами цих господарських операцій відповідачем не доведено.

Отже, проаналізувавши надані позивачем первинні документи у їх сукупності, суд дійшов висновку про факт підтвердження вчинення спірних господарських операцій з даним контрагентом, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, який безпідставно зробив висновок про нереальність господарських операцій, що стало підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.

У зв`язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2017 року № 0011401401, № 0011391401 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 42 539,47 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням №7127 від 07.12.2017.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 листопада 2017 року № 0011401401, № 0011391401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліхтнер Бетон Луцьк” (43000, Волинська область, місто Луцьк, провулок Дорожній, будинок 4, ідентифікаційний код 35684017) судові витрати на суму 42 539 грн. 47 коп. (сорок дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять гривень 47 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25 травня 2021 року.

Суддя В.Д. Ковальчук