Рішення № 97135003, 24.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 травня 2021 р. Справа № 120/1827/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.12.2020 року № 025650003847 про відмову йому у призначені пільгової пенсії відповідно до статті 13 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю у нього необхідного стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.03.2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову, вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням від 22.12.2020 року № 025650003847 обґрунтовано відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до частини 1, 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з огляду на відсутність у нього необхідного пільгового стажу. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що при призначенні даного виду пенсії обов`язковою умовою є підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками, відповідного зразка, підприємств або організацій про пільговий характер роботи, у якій має бути зазначено: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку. Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують пільговий характер його роботи в спірні періоди, вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідач зазначає, що рішенням Комісії з питань підтвердження пільгового стажу від 17.11.2020 року № 10 позивачу підтверджено період роботи з 01.01.1998 року по 21.06.1999 року до пільгового стажу за Списком №1 та відмовлено в підтвердженні періодів роботи: з 22.06.1999 року по 15.05.2000 року з огляду на відсутність документального підтвердження проведення атестації робочого місця; з 27.06.1997 року по 31.12.1997 року з огляду на відсутність відомостей про заробітну плату; з 28.03.1985 року по 15.06.1987 року та з 22.06.1988 року по 11.12.1991 року - до пільгового стажу за Списком № 2, з огляду на відсутність даних про послідовність реорганізації Вінницького міського молочного заводу у ВАТ "Вінницький міський молочний завод"; окрім того, прізвище працівника у даних первинного обліку, не відповідають з паспортом заявника.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 від 19.08.1981 року НОМЕР_2 вбачається, що він крім іншого, з 28.03.1985 року по 15.06.1987 року та з 22.06.1988 року по 11.12.1991 року працював машиністом холодильних установок компресорного цеху на Вінницькому міському молочному заводі; 27.06.1997 року прийнятий транспортувальником по 3-му розряду в цех гранульованого суперфосфату на Вінницьке державне підприємство "Виробниче об`єднання "Хімпром", 01.09.1997 року переведений апаратником розсіву по 4-му розряду цього цеху, 25.10.1999 року переведений апаратником фільтрації цього цеху по 4-му розряду, 09.02.2000 року переведений апаратником варіння виробництва сірчаного амонію (коагулянтів) цеху гранульованого суперфосфату по 4-му розряду, 27.03.2000 року переведений транспортувальником 3-го розряду цього цеху, 15.05.2000 року звільнений з роботи.

В квітні 2020 року ОСОБА_1 виповнилось 57 років, що підтверджується копією паспорта громадянина України від 18.08.1996 року серії НОМЕР_3 .

14.12.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.12.2020 року № 025650003847 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за відсутності необхідного пільгового стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці.

З вказаного рішення вбачається, що рішенням Комісії з питань підтвердження пільгового стажу від 17.11.2020 року № 10 позивачу підтверджено період роботи з 01.01.1998 року по 21.06.1999 року до пільгового стажу за Списком №1 та відмовлено в підтвердженні періодів роботи: з 22.06.1999 року по 15.05.2000 року з огляду на відсутність документального підтвердження проведення атестації робочого місця; з 27.06.1997 року по 31.12.1997 року з огляду на відсутність відомостей про заробітну плату; з 28.03.1985 року по 15.06.1987 року та з 22.06.1988 року по 11.12.1991 року - до пільгового стажу за Списком № 2, з огляду на відсутність даних про послідовність реорганізації Вінницького міського молочного заводу у ВАТ "Вінницький міський молочний завод".

Вказані обставини стали підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, з метою зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом другим частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

На момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (14.12.2020 року) позивачу виповнилось 57 років, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону № 1788-XII), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Постанова № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3, 20 цього Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 року у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 року у справі № 367/4230/17.

В даному ж випадку, як слідує із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , останній з 28.03.1985 року по 15.06.1987 року та з 22.06.1988 року по 11.12.1991 року працював машиністом холодильних установок компресорного цеху на Вінницькому міському молочному заводі; 27.06.1997 року прийнятий транспортувальником по 3-му розряду в цех гранульованого суперфосфату на Вінницьке державне підприємство "Виробниче об`єднання "Хімпром", 01.09.1997 року переведений апаратником розсіву по 4-му розряду цього цеху, 25.10.1999 року переведений апаратником фільтрації цього цеху по 4-му розряду, 09.02.2000 року переведений апаратником варіння виробництва сірчаного амонію (коагулянтів) цеху гранульованого суперфосфату по 4-му розряду, 27.03.2000 року переведений транспортувальником 3-го розряду цього цеху, 15.05.2000 року звільнений з роботи.

В той же час, рішенням Комісії з питань підтвердження пільгового стажу від 17.11.2020 року № 10 позивачу підтверджено період роботи з 01.01.1998 року по 21.06.1999 року до пільгового стажу за Списком №1 та відмовлено в підтвердженні періодів роботи: з 22.06.1999 року по 15.05.2000 року з огляду на відсутність документального підтвердження проведення атестації робочого місця; з 27.06.1997 року по 31.12.1997 року з огляду на відсутність відомостей про заробітну плату; з 28.03.1985 року по 15.06.1987 року та з 22.06.1988 року по 11.12.1991 року - до пільгового стажу за Списком № 2, з огляду на відсутність даних про послідовність реорганізації Вінницького міського молочного заводу у ВАТ "Вінницький міський молочний завод".

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Тобто законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

В даному ж випадку, періоди роботи позивача, які не зараховані відповідачем, як такі, що дають право на пенсію на пільгових умовах, відображені у його трудовій книжці із зазначенням посад, а також реквізитів наказів про призначення та звільнення (переводу), а тому необхідність підтвердження цих періодів іншими довідками, за наявності усіх необхідних записів у трудовій книжці, на переконання суду, відсутня.

Разом з тим, враховуючи пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах, суд критично ставиться до посилань відповідача на відсутність відомостей про заробітну плату, як на підставу для відмови в підтвердженні стажу періоду роботи позивача з 27.06.1997 року по 31.12.1997 року.

Крім того, з рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу від 17.11.2020 року № 10 вбачається, що разом з заявою про призначення пенсії позивачем було надано пенсійному органу Архівну довідку від 05.03.2020 року № А-24-19890/24-30, якою підтверджено прийняття позивача на роботу з 27.06.1997 року транспортувальником 3-го розряду в цех гранульованого суперфосфату та його звільнення з 15.05.2000 року.

Щодо відмови в підтвердженні періоду роботи позивача з 22.06.1999 року по 15.05.2000 року як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, з огляду на відсутність документального підтвердження проведення атестації робочого місця суд зазначає, що 19.02.2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 520/15025/16-а, в які зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та враховуючи зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд прийшов до переконання, що у відповідача не було підстав для відмови в підтвердженні періоду роботи позивача з 22.06.1999 року по 15.05.2000 року як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, з огляду на відсутність документального підтвердження проведення атестації робочого місця.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості підтвердження періоду роботи позивача з 28.03.1985 року по 15.06.1987 року та з 22.06.1988 року по 11.12.1991 року, як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах з огляду на відсутність даних про послідовність реорганізації Вінницького міського молочного заводу у ВАТ "Вінницький міський молочний завод", оскільки неможливість відповідача встановити та документально підтвердити послідовність реорганізації підприємства на якому працював позивач, не повинна покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, так як документи, надані ОСОБА_1 для призначення пенсії, видані належним органом та містять усі необхідні реквізити та відомості.

Окрім того, не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на невідповідність прізвища працівника у даних первинного обліку паспорту позивача, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 року у справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що записи у трудовій книжці позивача, уточнюючі довідки та інші документи, що надавалися відповідачу разом з заявою про призначення пенсії, підтверджують характер роботи позивача в спірні періоди за Списком № 2 та дають підстави для зарахування цього періоду до спеціального стажу, що надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Що стосується інших періодів роботи, то їм не надано належної оцінки відповідачем при прийняті рішення, не мотивовано підстави відмови у зарахуванні до пільгового стажу, а тому суд не може підміняти орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії, у рахуванням висновків суду зроблених при розгляді даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №348/2160/15-а.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.12.2020 року № 025650003847 про відмову у призначенні пенсії за віком, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частина третя статті 245 КАС України передбачає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2020 року, з урахуванням окреслених у рішенні висновків, та правової оцінки суду.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.12.2020 року № 025650003847 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2020 року та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 24.05.2021 року, враховуючи терміни перебування головуючої судді у відпустці з 18.03.2021 року по 26.03.2021 року, з 17.05.2021 року по 21.05.2021 року та тимчасову втрату її працездатності з 29.03.2021 року по 16.04.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна