Рішення № 97134384, 14.05.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2021 р. Справа №924/1389/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький Ливарно-механічний завод", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке", Хмельницький район, с. Шумівці

про стягнення 656672,68 грн. заборгованості, з яких: 200000,00 грн. - основного зобов`язання, 164558,65 грн. - пені, 30000,00 грн. - штрафу, 250000,00 грн. - штрафу, 4207,03 грн. - втрат внаслідок інфляції, 7907,00 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Блажкевич С.В. керівник юридичного відділу згідно наказу №01_КД від 15.01.2020р. та витягу;

від відповідача: Величко В.І. згідно ордеру серії ХМ №032696 від 17.03.2021р., посвідчення №563 від 03.10.2011р.;

Рішення виноситься 14.05.2021р., оскільки в судовому засіданні 16.04.2021р. та 30.04.2021р. оголошувалась перерва.

Процесуальні дії:

28.12.2020р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький Ливарно-механічний завод" м. Київ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке", Хмельницький район, с. Шумівці про стягнення 656672,68 грн. заборгованості, з яких: 200000,00 грн. - основного зобов`язання, 164558,65 грн. - пені, 30000,00 грн. - штрафу, 250000,00 грн. - штрафу, 4207,03 грн. - втрат внаслідок інфляції, 7907,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 30.12.2020р позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27.01.2021р.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Димбовського В.В. у період з 26.01.2021р. по 10.02.2021р., судове засідання у справі 27.01.2021р. не відбулося.

Ухвалою суду від 12.02.2021р. строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів, підготовче засідання призначено на 11:00 год. 03.03.2021р.

Ухвалою суду від 01.04.2021р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи; відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідків.

Ухвалою суду від 06.04.2021р. закрито підготовче провадження по справі №924/1389/20 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.04.2021р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький Ливарно-механічний завод" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" 656672,68 грн. заборгованості, з яких: 200000,00 грн. - основного зобов`язання, 164558,65 грн. - пені, 30000,00 грн. - штрафу, 250000,00 грн. - штрафу, 4207,03 грн. - втрат внаслідок інфляції, 7907,00 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору №280219 від 28.02.2019р. щодо своєчасності та повноти здійснення платежів, внаслідок чого нарахувало на основну заборгованість в розмірі 200000,00 грн., 164558,65 грн. - пені, 30000,00 грн. - штрафу, 250000,00 грн. - штрафу, 4207,03 грн. - втрат внаслідок інфляції, 7907,00 грн. - 3% річних.

Відповідач у підготовчому засіданні 06.04.2021р. подав заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

У письмових поясненнях від 30.04.2021р. відповідач зазначив, що позивачем не виконано свої зобов`язання щодо запуску обладнання передбаченого укладеним між сторонами договором. Відомості зазначені в проекті акту приймання-передачі обладнання та введення його в експлуатацію не відображають дійсних обставин, зокрема: прийняття зернової сушарки Дунаївчанка 4 повної 1 (одиниці) комплекту, в той час як фактично було передано лише 0,6 одиниці комплектності (некомплектну); обладнання не було введено в експлуатацію у вигляді заявленому у договорі та паспорті; 17 жовтня 2019 року на підписання відповідачу не передався акт приймання-передачі обладнання та введення його в експлуатацію за змістом та описом, який би відповідав доданому проекту до позовної заяви. На думку відповідача, саме некомплектність обладнання призвела до того, що обладнання не відповідає заявленим продавцем потужностям.

Як зазначив відповідач, позивачем не виконано наступні обов`язки передбачені Договором №280219 від 28 лютого 2019 p.: не надано технічну документацію на обладнання для виготовлення проектної документації. Обов`язок надання такої документації передбачено п. 3.1 договору №280219 від 28.02.2019 року; не проведено пробний запуск обладнання передбачений пунктом 3.4 договору; не виконано обов`язку передбаченого п. 8.2 договору, а саме: не направлено відповідачу два примірники проектів акту приймання-передачі обладнання та введення його в експлуатацію, який додається до позовної заяви, підписаних зі своєї сторони з супровідним листом рекомендованою кореспонденцією; не проведено навчання персоналу відповідача. Обов`язок позивача щодо навчання персоналу передбачений Специфікацією №1 до Договору №280219 від 28 лютого 2019 р.; поставлено зерносушарку Дунаївчанка TN4 з теплогенератором на пропан, бутані лише в кількості 0,6 одиниці комплектності (некомплектну) лише на суму 1 500 000 гривень, що підтверджується видатковою накладною №КК-0000068 від 29 травня 2019 року та актом прийому-передачі обладнання на відповідальне зберігання (долучені позивачем до позову). Таким чином позивач порушив термін здачі обладнання передбачений п. 2.1 Договору №280219 від 28 лютого 2019 року (25 червня 2019 року). Враховуючи факт невиконання позивачем зобов`язань за договором №280219 від 28 лютого 2019 року, відповідач, керуючись положеннями ч. 3 ст. 538 ЦК України, зупинив виконання свого обов`язку по оплаті коштів в сумі 200 000,00 грн. до виконання позивачем своїх обов`язків. Враховуючи дані обставини, нарахування позивачем неустойки (штрафу та пені), інфляційних та трьох процентів річних за даним договором є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач також зазначив, що у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення основної суми боргу з відповідача, до вимог про стягнення неустойки слід застосувати строки позовної давності, про застосування якої відповідачем було заявлено на стадії підготовчого засідання. Зауважив, що штраф в розмірі 250000,00 грн. нарахований за порушення, яке відбулось на думку позивача 17 жовтня 2019 року (не підписання відповідачем акту приймання-передачі обладнання та введення його в експлуатацію). При цьому позивач звернувся до суду 05 листопада 2020 року, тобто після спливу спеціальної позовної давності передбаченої ч. 2 ст. 258 ЦК України (1 рік), що є підставою для відмови в позові в цій частині. Щодо штрафу в сумі 30000,00 грн. слід за зазначити, що останній нараховується позивачем, як разова санкція за порушення термінів оплати за договором. На думку позивача, термін оплати останніх платежів за договором настав 10.08.2019 року, отже саме з цієї дати слід рахувати порушення відповідачем своїх зобов`язань. Проте, в даному випадку позивач звернувся до суду лише 05 листопада 2020 року, тобто після спливу спеціальної позовної давності передбаченої ч. 2 ст. 258 ЦК України (1 рік), що також підставою для відмови в позові і в цій частині. Крім того, застосування строку позовної давності підлягає також щодо пені нарахованої позивачем до 05 листопада 2019 року. У випадку задоволення судом позову щодо стягнення основної суми боргу, відповідач вважає, що пеня в межах строку позовної давності невірно розрахована позивачем. Станом на 05.11.2019 року - загальна сума залишку оплати складає 200 000,00 грн. Отже розмір пені за період з 05.11.2019 року до 05.11.2020 року не може перевищувати 36608,22 грн., враховуючи зроблений відповідачем розрахунок.

Позивач у письмових поясненнях зазначав, що за умовами договору №280219 від 28.02.2019 р. та додатках до нього сторони чітко визначились із предметом, змістом та порядком оплат за поставку товару відповідачу. В рамках його виконання, позивач виконав весь обсяг покладених зобов`язань, на відміну від відповідача, який допустив порушення графіку платежів та інших зобов`язань, зокрема щодо підписання акту введення в експлуатацію. Обладнання зерносушарки Д4-ТН поставлене згідно умов договору №280219 від 28.02.2019 р. є якісним, відповідає характеристикам асортименту, кількості та його цільовому використанню тощо. Обладнання та окремі його елементи пройшли відповідну сертифікацію на предмет відповідності їх діючим в Україні стандартам безпеки, екології, якості (відповідні докази подані у клопотанні від 23.03.2021 р.) Поставка підтверджується відповідними доказами (актами приймання товару, пакувальними листами, актом виконаних робіт від 16.10.2019 р.).

Позивач зауважив, що на виконання умов договору здійснив пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу відповідача в період 16.10.2019 р. - 17.10.2019 p., на підтвердження чого 17.10.2019 р. був складений відповідний Акт прийому передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу по договору. В рамках проведення налагоджувальних робіт та пробного запуску, позивач за допомогою своїх спеціалістів разом із підрядником ФОП Штупун Т.М. провів тестові перевірки обладнання, здійснив пробне просушування 500 кг кукурудзи, провів практичні навчання операторів (осіб наданих покупцем) зерносушильного комплексу, тим самим забезпечив фактичне виконання п. 3.3. - 3.5. договору. Даним документом сторони зафіксували факт виконання з боку позивача взятих на себе зобов`язань повністю, будь-яких претензій щодо виконання робіт у сторін немає. Акт прийому передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу від 17.10.2019 р. (в додатках) підписано виконавцем, разом з підрядником, однак відповідач від підписання даного акту відмовився, про що здійснено відповідний запис на документі. Відмова підписувати Акт прийому передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу від 17.10.2019 p., про що зроблена відповідна відмітка на документі, свідчить про факт безпідставної відмови відповідача. При цьому позивач врахував, що відповідачем (покупцем/замовником) не надавалась відмова від підписання акту, в тому числі з посиланням на те, що виконані позивачем за зазначеним актом підрядні роботи, не були передбачені договором, на яку він мав би посилатися у спірних правовідносинах як на підставу відсутності у нього зобов`язань оплатити такі роботи. Через не бажання відповідача підписувати акт від 17.10.2019 р. позивачем направлялась на адресу покупця вимога №64 від 20.11.2019 p., що міститься в матеріалах справи (в додатках).

Позивач наголошує на тому, що відповідач без попереднього погодження з боку позивача, змінив конструкцію зерносушарки. Зміни полягають у демонтажі норії вивантаження (агрегат зерносушарки, що відповідає за вивантаження із комплексу культури, що проходила процес сушіння); мотору редуктора (агрегат, що відповідає за приведення у рух норії вивантаження); норійної площадки (технічна конструкція, яка забезпечує фізичне знаходження спеціалістів на ній для обслуговування норії). Демонтоване обладнання виробництва ТОВ "КК "ДЛМЗ" було встановлене на зерносушарку в процесі монтажу в рамках виконання умов договору. Будь-яких вимог щодо демонтажу встановленого первісного обладнання відповідач не виставляв, а відтак самовільна зміна конструкції була здійснена без належного на те погодження з боку виробника (позивача). На думку позивача відповідач намагається уникнути відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань згідно договору №280219 від 28.02.2019 р. щодо оплати за придбаний товар, який станом на поточну дату успішно використовує, при цьому отримуючи комерційну вигоду, оскільки в середньому окупність такого роду зерносушарок становить 100-110 днів сушіння. Точного об`єму просушених культур за повноцінних два сезони сушіння, відповідач не повідомляв, однак це цілком відповідає середній окупності, яка існує у інших клієнтах-покупцях ТОВ "КК "ДЛМЗ". 26.03.2021p. комісією ТОВ "Керуюча Компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" складено акт, у якому зазначено, що Зерносушарка знаходиться в змонтованому вигляді; експлуатувалась згідно свого цільового призначення з моменту введення її в експлуатацію; стан зерносушарки хороший, без ознак поломки чи виходу із ладу, зафіксована самовільна зміна конструкції; заяви керівника СТОВ "Шумовецьке" щодо невідповідності показникам продуктивності не підтвердились, інших доказів не було надано. Савкун В.Г. від підписання акту відмовився.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, подав для долучення до матеріалів справи додаткові докази, які судом до матеріалів справи не долучено з огляду на відсутність обґрунтування причин пропуску строку для подання доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

28.02.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький Ливарно-механічний завод" (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (Покупець) укладено договір №280219.

Відповідно до п.1.1 договору "Продавець" поставляє, а "Покупець" приймає та оплачує обладнання в комплектації, що вказана в Сертифікації №1.

Згідно з п. 1.4 договору термін здачі обладнання, що вказане в специфікації №1, 25.06.2019р.

За п. 3.4 договору пробний запуск обладнання проводиться після завершення його монтажу, про що складається відповідний акт, який підписується після завершення його монтажу, про що складається відповідний акт, який підписується представниками "Продавця", "Покупця" та особи, відповідальної за монтаж обладнання.

У п. 4.2 договору передбачено, що гарантійний строк складає 12 місяців з дня запуску предмета договору або 18 місяців з дати поставки.

Згідно з п. 4.5 договору Покупець втрачає гарантійне право у разі експлуатації, що не відповідає інструкції з експлуатації, проведення самовільних змін у конструкції, порушення гарантійних пломб.

За п. 4.6 договору заявлені письмово несправності будуть усунені у строк, додатково погоджений сторонами.

У відповідності до п.5.1 договору вартість обладнання згідно сертифікації №1 становить 2500000,00грн. в тому числі 20% ПДВ.

Згідно із п.5.2 договору сторони домовилися про такий графік платежів за обладнання:

1- ша оплата (авансовий платіж) 500000,00грн. до 13 березня 2019 року (п.п.5.2.1);

2- га оплата 500000,00 грн. до 10 квітня 2019 року (п.п.5.2.2);

3- тя оплата 500000,00 грн. до 10 травня 2019 року (п.п.5.2.3);

4- та оплата 700000,00 грн. до 10 червня 2019 року (п.п.5.2.4);

5- та оплата 150000,00 грн. до 10 липня 2019 року (п.п.5.2.5);

6- та оплата 150000,00 грн. до 10 серпня 2019року (п.п.5.2.6).

За п. 6.1 у разі порушення термінів відвантаження з вини "Продавця", він сплачує на користь "Покупця" пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого обладнання.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення "Покупцем" строків оплат "Покупець" сплачує на користь "Продавця" пеню у розмірі 0,1% від суми Договору за кожний день прострочення і "Продавець" призупиняє свої зобов`язання за Договором до виконання "Покупцем" договірних зобов`язань.

У разі затримки "Покупцем" оплат, що вказані в пункті 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.4, 5.2.5, 5.2.6, більше ніж на 20 днів, "Продавець" має право на вилучення поставленого обладнання та разове нарахування штрафних санкцій "Покупцеві" в розмірі 15% від загальної вартості обладнання по цьому договору.

Згідно із п. 7.3 договору термін дії Договору встановлюється з дня підписання Договору і діє до "31" грудня 2019 року, а в частині фінансових розрахунків і гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як зазначається у п. 8.2 договору, у випадку, якщо "Покупець" під час виконання умов договору відмовляється підписувати документи (Акт будівельно-монтажних робіт; Акт виконання налагоджених; Акт відповідального збереження; Акт пробного запуску обладнання; Акт приймання-передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу, інших документів, які мають підтверджувати виконання робіт чи поставку обладнання-накладні, товарно-транспортні накладні тощо), "Покупець" сплачує на користь "Продавця" штраф у розмірі 10% від вартості обладнання, а "Продавець" має право призупинити виконання своїх зобов`язань за Договором. Особа, яка ініціює підписання такого документу, повинна направляти іншій стороні два примірники проектів документів, підписаних зі своєї сторони, з супровідним листом рекомендованою кореспонденцією. Документи вважаються підписаними належним чином обома сторонами, якщо другого примірнику не надійде стороні-ініціатору протягом 10 днів з моменту отримання іншою стороною супровідного листа з проектами документів.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації до договору №280219 від 28.02.2019р., Продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує таке обладнання: зернова сушарка Дунаївчанка 4, шнек вивантаження 3 метра, нарощування діючої норія завантаження ЗАВа, норія вивантаження, самопливні труби, шафа керування, теплогенератор під пропан-бутан (пальник ТГД 1200 квт, ємкість СУГ 9,9 куб.м., трубопровід СУГ, випанрник; монтаж обладнання - включено, наладка обладнання - включено, навчання персоналу - включено, обшивка завальної ями металом. Загальна вартість - 2500000,00 грн. з ПДВ.

Згідно додаткової угоди №1 від 03.07.2019р. продавець зобов`язався поставити покупцю ємкість СУГ 20 куб. м. замість ємкість СУГ 9,9 куб. м., покупець зобов`язався доплатити за заміну ємкості 130000,00 грн. (графік платежів - до 12.07.2019р.).

Договір, додаткову угоду №1 та специфікацію підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

Позивачем також долучено технологічну схему проекту зерносушильного комплексу, упаковочні листи від 20.05.2019р. та від 28.05.2019р., акти від 20.05.2019р. та від 28.05.2019р., доручення від 20.05.2019р. та від 28.05.2019р., інструкцію з експлуатації зерносушарки Д4-ТН, декларацію про відповідність (дата реєстрації - 13.02.2018р., термін дії декларації - 12.02.2019р.), будівельну ліцензію, декларації на відповідність з терміном дії до 09.03.2021р.

Відповідно до видаткової накладної №КК-00000687 від 29.05.2019р. позивач поставив відповідачу товар (зерносушарка Дунаївчанка TN 4, з теплогенератор під пропан-бутан) кількістю 0,6, на суму 1500000,00 грн. з ПДВ. на накладній міститься примітка від отримувача "згідно комерційної пропозиції сушарка була іншої моделі".

Згідно з актом прийому - передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.07.2019р. "Продавець" поставив, а "Покупець" прийняв на відповідальне зберігання обладнання в комплектації: зернова сушарка Дунаївчанка 4, комплектуючі для нарощення діючої норії до 21, норія вивантаження (по висоті сушки) з площадкою обслуговування та вертикальним маршем, самопливні труби, метал для обшиття завальної ями, ємкість СУГ 20 куб.м. Сторони підтверджують, що "обладнання" поставлено нове, комплектне та належної якості.

Акт підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

Відповідно до акту виконаних робіт від 16.10.2019р. Замовник" прийняв, а Виконавець виконав роботи по монтажу обладнання згідно Договору №280219 від 28 лютого 2019p.: монтаж вище вказаного обладнання виконаний повністю відповідно до умов Договору. Замовник згоден, що обладнання поставлено нове, повністю комплектне та належної якості. Претензій зі сторони "Замовника" до монтажної бригади немає. На акті міститься примітка від представника замовника "об`єкт змонтований на чотири місяці пізніше".

Акт підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

У матеріалах справи наявний акт прийому передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу від 17.10.2019р., який підписано зі сторони виконавця та не підписано зі сторони замовника. На акті міститься примітка від представника виконавця "Савкун В.Г. відмовився підписувати даний акт".

У листі ТОВ "Керуюча компанія "Дунаєвецький Ливарно-механічний завод" від 20.11.2019р., адресованому СТОВ "Шумовецьке", зазначається про невчасне здійснення оплати за договором та підписання акту прийому передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу.

Згідно акту комісії ТОВ "Керуюча Компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (в складі: начальника відділу по роботі з клієнтами Жеребнюк Лілії Олександрівни, заступника директора по ливарному виробництву та Головного енергетика Кузимовича Едуарда Миколайовича, водія ОСОБА_1 ), 28.11.2019р. директору СТОВ "Шумовецьке" ОСОБА_2 надано Акт прийому передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу, який ОСОБА_2 відмовився підписувати без зазначення причин.

Відповідно до акту від 14.08.2020р., який складено комісією в складі представників ТОВ "Керуюча компанія "Дунаєвецький Ливарно-механічний завод", зерносушильний комплекс експлуатувався в сезоні 2019р. та 2020р., Савкун В.Г. після переговорів повторно відмовився підписувати акти прийому передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу до договору №280219 від 28 лютого 2019 р.

СТОВ "Шумовецьке" у листі від 21.08.2020р. повідомило ТОВ "Керуюча компанія "Дунаєвецький Ливарно-механічний завод" про те, що норія вивантаження встановлена згідно договору №280219 від 28.02.2019 року має фактичну продуктивність 9,6 т/год., притому, що зерно пшениці було сухим і очищеним, і не відповідає заявленим характеристикам згідно технічного паспорту. Норія працює з пошкодженням ковшів, і мали випадки їх обривання, про що свідчить характерний звук при роботі норії. Ємкість сушки не відповідає заявленій (в технічному паспорті вказано 23 т, а фактична ємкість - 18т.). Фактична продуктивність сушки складає при зниженій вологості пшениці на 2-3 % - 6 т/год, що значно менше від паспортних даних (14 т.). Просив усунути вищевказані недоліки до 30.08.2020р.

У відповідь на лист від 21.08.2020 р. про невідповідність продуктивності норії задекларованої згідно договору №280219 від 28.02.2019 р., ТОВ "Керуюча компанія "Дунаєвецький Ливарно-механічний завод" повідомило СТОВ "Шумовецьке" листом від 10.09.2020р. про те, що вказані дані не підтвердились. Так, 21 серпня 2020 р. представниками ТОВ "КК "ДЛМЗ" заступника директора по будівельно-монтажних питаннях Глухіва Б.П., начальника відділу по роботі з клієнтами Жеребнюк Л.О. та монтажника ОСОБА_3 в присутності працівників СТОВ "Шумовецьке" проведено перевірку роботи вказаної норії. За годину роботи норія подала 9,6 т. зерна пшениці, при тому більшу частину часу працювала в холостому режимі (час скидання зерна з вигрібача з інтервалами встановленими операторами сушарки від 40 сек до 1 хв. 05 сек. час наповнення норії не більше 25 сек), що свідчить про продуктивність норії більше 20 т/год. Для налагодження роботи зерносушарки згідно паспортних даних та повторного навчання нових працівників - операторів ЗСК СТОВ "Шумовецьке" направлений представник заводу Штупун М.С. Про результати наладки та навчання існує можливість проінформувати до 01 жовтня 2020 року (після повторного сушіння).

26.03.2021p. комісією ТОВ "Керуюча Компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" складено акт, у якому зазначено, що Зерносушарка знаходиться в змонтованому вигляді; експлуатувалась згідно свого цільового призначення з моменту введення її в експлуатацію; стан зерносушарки хороший, без ознак поломки чи виходу із ладу, зафіксована самовільна зміна конструкції; заяви керівника СТОВ "Шумовецьке" щодо невідповідності показникам продуктивності не підтвердились, інших доказів не було надано. Савкун В.Г. від підписання акту відмовився.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору, що містить елементи різних договорів (змішаний договір), а саме в частині передачі товару - договору поставки, врегульовані гл. 54 ЦК України, в частині виконання робіт, що визначено у специфікації, - договору підряду, врегульовані гл. 61 ЦК України.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із статтею 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 853 ЦК України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Матеріалами справи підтверджено поставку та встановлення (монтаж) позивачем відповідачу товару за договором №280219 від 28.02.2019р. на загальну суму 2630000,00 грн., з яких: 2500000,00 грн. за договором та специфікацією та 130000,00 грн. за додатковою угодою. В свою чергу відповідачем сплачено позивачу за договором №280219 від 28.02.2019р. 2430000,00 грн., що також не заперечується представниками позивача та відповідача. Зокрема, відповідачем сплачено позивачу: 500000,00 грн. 13.03.2019р., 500000,00 грн. 17.04.2019р., 300000,00 грн. 15.05.2019р., 200000,00 грн. 16.05.2019р., 50000,00 грн. 27.06.2019р., 250000,00 грн. 03.07.2019р., 380000,00 грн. 06.08.2019р., 150000,00 грн. 16.08.2019р., 100000,00 грн. 21.07.2019р.

Таким чином, відповідачем здійснювалася оплата за договором №280219 від 28.02.2019р. не вчасно та не в повному обсязі, не у порядку, встановленому п.5.2 договору.

Вищенаведені обставини сторонами не заперечуються, однак відповідач вважає, що позивачем не належним чином виконано умови договору №280219 від 28.02.2019р., внаслідок чого відповідач керуючись положеннями ч. 3 ст. 538 ЦК України, зупинив виконання свого обов`язку по оплаті коштів в сумі 200000,00 грн. до виконання позивачем своїх обов`язків.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Водночас, відповідач прийняв товар без зауважень і не висловив письмових заперечень щодо не проведення навчання персоналу відповідача, відсутності передбачених договором супровідних документів на товар, технічної документації на обладнання для виготовлення проектної документації, що є підставою для проведення розрахунків за поставлений товар.

Більше того, відповідач, приймаючи частину передбаченого договором товару за видатковою накладною №КК-00000687 від 29.05.2019р. та зазначаючи про те, що сушарка була іншої моделі згідно комерційної пропозиції, не скористався своїм правом відмовитися від виконання договору, не відмовився від прийняття та подальшого монтажу обладнання працівниками позивача, не направляв позивачу претензії щодо недоліків поставленого обладнання, або його невідповідності специфікації та договору.

Відповідач погодився прийняти поставлене позивачем обладнання, в подальшому - продовжив сплачувати кошти за договором №280219 від 28.02.2019р., при цьому, у акті прийому - передачі обладнання від 15.07.2019р. сторони підтвердили, що "обладнання" поставлено нове, комплектне та належної якості. Будь-яких приміток у акті зі сторони покупця (директор ОСОБА_2 ) щодо недоліків чи невідповідності обладнання умовам договору та специфікації не міститься.

Більше того, відповідач в подальшому використовував обладнання за призначенням у 2019 та 2020 роках, що відповідачем не заперечується та підтверджується актом огляду, складеним працівниками (комісією) позивача при огляді предмета договору на території СТОВ "Шумовецьке".

У п. 4.2 договору передбачено гарантійний строк, однак відповідач не скористався визначеними договором можливостями для пред`явлення відповідних претензій.

Тільки у листі від 21.08.2020р. відповідач повідомив позивача про недоліки обладнання та його невідповідність заявленим характеристикам згідно технічного паспорту, однак будь-яких доказів, з яких би вбачалась наявність таких недоліків чи невідповідностей відповідач не надав.

У відповідь на лист від 21.08.2020р. позивач повідомив відповідача про те, що представниками позивача в присутності працівників відповідача 21.08.2020р. здійснено перевірку вказаних у листі даних та такі дані не підтвердились, для налагодження роботи зерносушарки згідно паспортних даних та повторного навчання нових працівників - операторів направлений представник позивача.

Обставини здійснення перевірки представниками позивача роботи обладнання 21.08.2020р. відповідачем не заперечуються.

При цьому, за п. 4.6 договору заявлені письмово несправності мають бути усунені у строк, додатково погоджений сторонами. Однак, відповідач в подальшому не спростував належність роботи встановленого позивачем обладнання, не відмовився від його використання, будь-яких інших претензій щодо недоліків обладнання чи його невідповідності договору після листування 21.08.2020р. та 10.09.2020р. не направляв.

В свою чергу, у акті від 26.03.2021p., складеному комісією позивача, зазначалось, що обладнання знаходиться в змонтованому вигляді, експлуатувалась згідно свого цільового призначення з моменту введення в експлуатацію, стан хороший, без ознак поломки чи виходу із ладу, зафіксована самовільна зміна конструкції. В акті вказано, що заяви керівника СТОВ "Шумовецьке" щодо невідповідності показникам продуктивності не підтвердились, інших доказів не було надано, директор відповідача Савкун В.Г. від підписання акту відмовився.

При цьому, представник відповідача у судовому засіданні також не заперечував факту самовільної зміни конструкції обладнання.

В контексті викладеного, судом враховується, що згідно з п. 4.5 договору покупець втрачає гарантійне право у разі проведення самовільних змін у конструкції.

При цьому, відповідно до акту виконаних робіт від 16.10.2019р. відповідач прийняв, а позивач виконав роботи по монтажу обладнання згідно договору №280219 від 28.02.2019p. - монтаж обладнання виконаний повністю відповідно до умов договору.

В акті вказано, що відповідач згоден, що обладнання поставлено нове, повністю комплектне та належної якості, претензій зі сторони відповідача до монтажної бригади немає.

Вищезазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що поставлене обладнання не відповідало умовам договору.

Як вже зазначалось, на акті від 16.10.2019р. міститься примітка від представника відповідача "об`єкт змонтований на чотири місяці пізніше".

Однак, з огляду на те, що відповідач здійснював розрахунки не у відповідності до встановленого сторонами графіку платежів, не вчасно та не в повному обсязі, позивач мав право у відповідності до умов договору призупинити виконання своїх зобов`язань за договором.

В свою чергу, договором №280219 від 28.02.2019p. передбачена можливість застосування відповідачем санкцій за порушення термінів відвантаження з вини позивача - нарахування пені у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого обладнання, однак, враховуючи поставку більшої частини обладнання 29.05.2019р., ні договором, ні законом не передбачена можливість безпідставного невиконання або зупинення виконання договору в частині оплати обладнання.

Порушення строків поставки товару є підставою для застосування до позивача передбаченої договором або законом відповідальності, а не порушення відповідачем строків оплати товару, за таких обставин посилання відповідача на статтю 538 Цивільного кодексу України не приймаються судом.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020р. по справі №911/471/19.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

В свою чергу, статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на які він посилається, зазначаючи про необґрунтованість позову.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З врахуванням викладеного, інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, положення договору №280219 від 28.02.2019p., доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про те, що відповідач здійснив оплату поставленого товару не вчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 200000,00 грн. (з яких: 130000,00 грн. за додатковою угодою №1 від 03.07.2019р. та 70000,00 грн. внаслідок неповної сплати коштів по платежу, який передбачено п. 5.2.6 договору від 28.02.2019р.), вимога про стягнення 200000,00 грн. заборгованості є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих на основну заборгованість 4207,03 грн. втрат внаслідок інфляції (нарахованих за період липень 2019 року - вересень 2020р.) та 7907,00 грн. 3% річних (нарахованих за період з 13.07.2019р. по 05.11.2020р.), судом враховується, що за частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок втрат внаслідок інфляції та встановлено, що розрахунок здійснено в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 4207,03 грн. втрат внаслідок інфляції (нарахованих за період липень 2019 року - вересень 2020р.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що розрахунок здійснено не вірно. Здійснивши перерахунок 3% річних на заборгованість в розмірі 200000,00 грн., суд прийшов до висновку, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є позовна вимога про стягнення з відповідача 7726,07 грн. 3% річних, нарахованих загалом за період з 13.07.2019р. по 05.11.2020р.

Відповідно, у позові в частині вимог про стягнення з відповідача 180,93 грн. 3% річних належить відмовити.

Щодо нарахованих на основну заборгованість 164558,65 грн. - пені загалом за період з 11.04.2019р. по 05.11.2020р., судом враховується, що сторони у п. 6.2 договору передбачили можливість нарахування пені у разі порушення відповідачем строків оплат.

Однак, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на зазначений позивачем в позові порядок розрахунків, та визначений сторонами у п. 5.2 договору графік платежів, беручи до уваги визначені позивачем періоди нарахувань, суд, здійснивши перерахунок пені, яка нарахована позивачем на заборгованість в розмірі 200000,00 грн., прийшов до висновку про обґрунтованість розрахунку пені в розмірі 47904,24 грн., нарахованої загалом за період з 10.04.2019р. по 11.02.2020р. з огляду на здійснення відповідачем періодичних проплат.

Відповідно, у позові в частині вимог про стягнення з відповідача 116654,41 грн. пені належить відмовити з огляду на необґрунтованість таких нарахувань.

Щодо нарахованих на основну заборгованість 30000,00 грн. штрафу та 250000,00 грн. штрафу, судом враховується наступне.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі затримки "Покупцем" оплат, що вказані в пункті 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.4, 5.2.5, 5.2.6, більше ніж на 20 днів, "Продавець" має право на вилучення поставленого обладнання та разове нарахування штрафних санкцій "Покупцеві" в розмірі 15% від загальної вартості обладнання по цьому договору.

Судом встановлено факт затримки відповідачем оплат, що вказані в пункті 6.3 договору, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30000,00 грн. штрафу, який розраховано в межах можливого за п. 6.3 договору.

За умовами п. 8.2 договору у випадку, якщо покупець під час виконання умов договору відмовляється підписувати документи (Акт будівельно-монтажних робіт; Акт виконання налагоджених; Акт відповідального збереження; Акт пробного запуску обладнання; Акт приймання-передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу, інших документів, які мають підтверджувати виконання робіт чи поставку обладнання-накладні, товарно-транспортні накладні тощо), покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від вартості обладнання, а продавець має право призупинити виконання своїх зобов`язань за договором.

Судом встановлено факт відмови відповідачем підписувати акт прийому передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу від 17.10.2019р., що також підтверджено актом комісії ТОВ "Керуюча Компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" від 28.11.2019р., про що міститься відмітка в самому акті від 17.10.2019р. та не заперечується відповідачем.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача 250000,00 грн. штрафу за п. 8.2 договору, що становить 10% від вартості обладнання.

Щодо нарахування одночасно штрафу та пені судом відзначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України передбачено що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного між сторонами договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК та статті 549 ЦК унормовано, що видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГК та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі №910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17, 09.07.2018р. у справі №903/647/17.

Суд по даній справі не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції.

Одночасно з цим, відповідачем у підготовчому засіданні 06.04.2021р. подано заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із наведених норм убачається, що позовна давність до вимог про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день прострочення і право на позов про стягнення пені виникає щодня, починаючи від дня переказу банком коштів з рахунка платника без законних підстав до дня повернення банком суми переказу на рахунок платника.

Як встановлено судом, датою звернення позивача із даним позовом до суду є 22.12.2020р., а період нарахування позивачем до стягнення пені становить з 11.04.2019р. по 05.11.2020р.

При цьому, як встановлено судом, з огляду на здійснення відповідачем періодичних проплат, правомірним є нарахування пені загалом за період з 10.04.2019р. по 11.02.2020р. в розмірі 47904,24 грн. згідно розрахунку.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255, від 08.04.2020 №262, від 15.04.2020 №284, від 22.04.2020 №291, від 29.04.2020 №313, від 04.05.2020 №332, №343 від 04.05.2020, №377 від 14.05.2020, №392 від 20.05.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1100 від 11.11.2020) установлено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року.

На теперішній час встановлений на території України карантин не скасовано.

А тому, з огляду на приписи статей 256, 258, 549, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 22.12.2020р., та періоду нарахування позивачем до стягнення коштів, що становить загалом період з 10.04.2019р. по 11.02.2020р., річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені у даній справі позивачем не пропущено.

Аналогічним чином, з огляду на те, що затримка відповідачем оплати за п. 6.3 договору більш, ніж на 20 днів, рахується по сумі 130000,00 грн. з 02.08.2019р. (графік платежів - до 12.07.2019р.), а по сумі 70000,00 грн. з 31.08.2019р. (графік платежів - до 10.08.2019р.), то річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 30000,00 грн. за п. 6.3 договору у даній справі позивачем не пропущено.

Враховуючи те, що відмова відповідача від підписання акту прийому передачі та введення в експлуатацію зерносушильного комплексу від 17.10.2019р. датується датою акту, а також встановлено актом комісії ТОВ "Керуюча Компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" від 28.11.2019р., то річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу за п. 8.2 договору у розмірі 250000,00 грн. (10% від 2500000,00 грн.) у даній справі позивачем не пропущено.

Таким чином, заява відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України).

Так, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 164558,65 грн., штраф у розмірі 15% від розміру заборгованості (від 200000,00 грн.) та 10% від суми договору (2500000,00 грн. без врахування додаткової угоди) за договором, що разом становить 222% від заявленої основної заборгованості. При цьому, суд прийшов до висновку, що обґрунтованим розміром пені є сума 47904,24 грн., з врахуванням якої сума пені та штрафів відповідають 164% по відношенню до заявленої основної заборгованості.

Утім, матеріали справи не містять доказів про понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за поставлений товар, а також щодо непідписання вказаного акту.

Положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням наведених норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Правові висновки щодо права суду зменшити розмір неустойки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі №761/26293/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.01.2021р. у справі №922/4294/19.

Суд зазначає, що умови укладеного договору в частині застосування штрафних санкцій містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій та суті зобов`язання з огляду на відсутність співмірних штрафним санкціям негативних наслідків, спричинених позивачу таким простроченням; встановлення такого значного розміру штрафів та пені не сумісне з принципом розумності, справедливості та має не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням (прибутком) для позивача, які б він не отримав за умови належного виконання відповідачем умов договору; покладення на відповідача штрафів та пені у заявленій до стягнення сумі може стати непомірним тягарем для відповідача, крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору з нього судом вирішено стягнути на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для позивача. Зменшення розміру пені є правом суду, яке, зважаючи на встановлені судом обставини і матеріали справи, а також положення зазначених норм законодавства, реалізується судом шляхом зменшення розміру штрафних санкцій на 80% до 9580,85 грн. пені, 6000,00 грн. штрафу за п. 6.3 договору та 50000,00 грн. штрафу за п. 8.2 договору, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.

Відповідно, у позові в частині стягнення 38323,39 грн. пені, 24000,00 грн. штрафу за п. 6.3 договору та 200000,00 грн. штрафу за п. 8.2 договору також належить відмовити.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (31353, Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Шумівці, код 31998812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький Ливарно-механічний завод" (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, код 38760006) 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - основного зобов`язання, 9580,85 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 85 коп.) пені, 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) штрафу, 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) штрафу, 4207,03 грн. (чотири тисячі двісті сім гривень 03 коп.) втрат внаслідок інфляції, 7726,07 грн. (сім тисяч сімсот двадцять шість гривень 07 коп.) 3% річних, 8097,56 грн. (вісім тисяч дев`яносто сім гривень 56 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24.05.2021р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - в матеріали,

2 - позивачу (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3)

3 - відповідачу (31353, Хмельницька обл, Хмельницький район, с. Шумівці)

Всім рек. з повід.