Рішення № 97134078, 17.05.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021 Справа № 917/326/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1 та

Фермерського господарства "Ярило"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про поновлення договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною,

за участю представників сторін:

від позивача Браташ Ю. П., док. в матер. справи

представник відповідача: не з`явився

Обставини справи: ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Ярило-7" звернулися з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просить:

- визнати поновленим договір оренди землі № 24 від 10.12.2012 щодо права оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 5321885400:00:010:0156) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, укладений між Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 3960902 від 15.07.2013);

- визнати укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі № 24 від 10.12.2012 щодо права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5321885400:00:010:0156) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, укладений між Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 3960902 від 15.07.2013), у редакції позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що 11.06.2018 подала до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області лист-повідомлення (вх. № С-8313/0/25-18 від) про поновлення договору оренди землі № 24 від 10.12.2012 щодо земельної ділянки державної форми власності площею 80 га, кадастровий номер 5321885400:00:010:0156 зі зміною істотних умов у зв`язку зі змінами в законодавстві України, що відбулись на момент звернення до уповноваженого органу виконавчої влади. Також, 11.06.2018 подала заяву (вх. № С- 8314/0/25-18 від 11.06.2018) про внесення змін до договору оренди землі стосовно зміни складу угідь в межах одного виду цільового призначення земельної ділянки та в частині розміру орендної плати.

Проте відповідач відмовив позивачці у поновленні договору оренди землі, посилаючись на те, що на момент звернення строк дії договору оренди землі закінчився, оскільки договір укладено на період з 10.12.2012 по 10.12.2017. Отже, правові підстави для внесення змін до договору оренди та поновлення договору відсутні у зв`язку зі спливом строку, на який його укладено.

Позивачка вважає, що така поведінка орендодавця в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є недобросовісною, порушує переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди, тому її законні права підлягають захисту на підставі частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" шляхом визнання поновленим договору оренди землі № 24 від 10.12.2012 та визнання укладеною додаткової угоду про внесення змін до договору оренди землі № 24 від 10.12.2012.

14.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про продовження строку для його подання.

Щодо продовження строку для подання відзиву на позов суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з статтею 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Отже, встановлений судом строк для подання відзиву на позов становить 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.03.2021 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області отримало 16.03.2021, отже останнім днем строку для подання відзиву є 31.03.2021.

Проте клопотання про продовження процесуального строку відповідач подав суду лише 14.05.2021.

Частина 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд також не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Згідно з статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що строк для подання відзиву на позов, встановлений в ухвалі суду від 09.03.2021, сплив на час звернення відповідача з клопотанням, у суду відсутні правові підстави для його продовження.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про продовження пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позов.

Відзив на позовну заяву від 14.05.2020 (вх. № 5305) суд залишає без розгляду, як такий, що поданий після закінчення процесуального строку та не враховує при вирішенні спору.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 15:30 29.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.03.2021 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Браташа Ю. П. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів задовольнити. Забезпечено проведення судового засідання у справі № 917/326/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

У судовому засіданні 29.03.2021 оголошено перерву до 14:30 26.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/326/21 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 13:30 17.05.2021.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Орендар) та Кобеляцька районна державна адміністрація Полтавської області (Орендодавець) уклали договір оренди землі № 24 від 10.12.2012.

Відповідно до пункту 1 договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів ні території Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 80,0000 га (пасовище), кадастровий номер земельної ділянки 5321885400:00:010:0156.

Відповідно до пункту 5 договір укладено строком на 5 років - з 10.12.2012 по 10.12.2017. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 35 договору визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди земельної ділянки зареєстровано 15.07.2013 (індексний номер 6206074).

12.07.2013 сторони підписали акт прийому - передачі земельної ділянки.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником та керівником фермерського господарства «Ярило-7», яке 16.07.2013 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №15661020000000788, тобто, Фермерське господарство «Ярило-7», як юридична особа, зареєстроване в установленому законом порядку (16.07.2013) після отримання позивачкою права на земельну ділянку, виділену для ведення фермерського господарства. Фактичне користування земельної ділянки здійснює Фермерське господарство «Ярило -7» не зважаючи на ту обставину, що за договором оренди землі № 24 від 10.12.2012 щодо земельної ділянки державної форми власності площею 80,0000 га, кадастровий номер 5321885400:00:010:0156, орендарем є фізична особа ОСОБА_1 .

11.06.2018 ОСОБА_1 подала до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області лист-повідомлення (вх. № С-8313/0/25-18 від 11.06.2018) про поновлений договору оренди землі № 24 від 10.12.2012 щодо земельної ділянки державної форми власності площею 80,0000 га, кадастровий номер 5321885400:00:010:0156 зі зміною істотних умов у зв`язку зі змінами в законодавстві України, що відбулись на момент звернення до уповноваженого органу виконавчої влади.

Також, 11.06.2018 позивачка подала заяву (вх. № С- 8314/0/25-18 від 11.06.2018) про внесення змін до договору оренди землі стосовно зміни складу угідь в межах одного виду цільового призначення земельної ділянки та в частині розміру орендної плати.

У відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на заяву (вих. № 4772/0/26-18 від 14.06.2018) зазначено про відмову в поновленні договору оренди землі № 24 від 10.12.2012, оскільки відповідний договір укладено строком на п`ять років - з 10.12.2012 по 10.12.2017 і відповідно, на момент звернення позивачки строк його дії закінчився, а позивачкою не було виконано умови статті 33 ЗУ «Про оренду землі» щодо повідомлення до 10.12.2017 про намір поновити договір оренди землі, що унеможливлює його поновлення. Також, зазначено про ненадання агрохімічних паспортів земельної ділянки.

Також, отримано відповідь на звернення щодо внесення змін до договору оренди землі (вих. № 4771/0/26-18 від 14.06.2018), відповідно до якої Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не вбачає підстав для внесення змін до договору оренди землі в частин зміни виду угіддя з пасовища на ріллю та розміру орендної плати в розмірі 12%, оскільки термін дії договору закінчився 10.12.2017.

Отже, істотні умови договору не узгоджені, Додаткова угода відповідачем не підписана.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються умовами даного договору, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Згідно з статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Приписами статей 13 та 14 Конституції України та статті 324 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами частини другої статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У пункті 4 Розділу IX Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» зазначено, що правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем ініційовано механізм поновлення строку договору оренди, встановлений частинами 1 - 5 Закону України «Про оренду землі».

Так, частинами 1 - 5 статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на момент укладення договору) регламентовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Згідно з вимогами статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього прав.

Відповідно до пункту 5 договір укладено строком на 5 років - з 10.12.2012 по 10.12.2017.

У пункті 35 договору визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди земельної ділянки зареєстровано 15.07.2013 (індексний номер 6206074).

Отже, враховуючи те, що право оренди виникає з моменту реєстрації та те, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, строком дії спірного договору слід вважати 15.07.2013 - 15.07.2018.

Як встановлено сторонами в пункті 5 договору після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, в пункті 5 договору встановлений обов`язок позивачки повідомити Орендодавця про намір продовжити дію договору оренди землі саме за 4 місяці до закінчення строку його дії.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Проте, як дослідив суд, позивачка повідомила Орендодавця про намір продовжити дію договору оренди землі 11.06.2018, тобто за місяць до закінчення його дії, а не за 4 місяці, як передбачено договором оренди землі, який відповідно до статті 629 є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановив суд, строк дії договору оренди землі закінчився 15.07.2018.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивачки за 4 місяці до закінчення строку дії договору оренди землі з листом-повідомлення про намір продовжити його дію.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про пропуск позивачкою строку для звернення з клопотанням про намір продовжити дію договору.

Крім того, як дослідив суд, позивачка просить поновити договір оренди землі на інший строк, ніж той, що визначений сторонами у договорі.

Відповідно частина 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Пунктом 28 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Аналогічні правила щодо зміни умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін містить і стаття 30 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про орендну землі» при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивачка просить суд визнати поновленим договір землі до 31.12.2035.

Проте матеріали справи не місять доказів направлення на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області клопотання про поновлення договору оренди землі до 31.12.2035. Тобто, позивачка звернулася до суду за захистом права, яке не було порушено відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами нових істотних умов договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача проекту додаткової угоди, який було додано до листа - повідомлення від 11.06.2018.

Також, матеріали справи не містять і заяв позивачки від 11.06.2018. Зокрема, в позовній заяві зазначено, що заяви від 11.06.2018 не можуть бути подані разом із позовною заявою, але є наявними в оригіналі у відповідача.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного використання фермерським господарством «Ярило - 7» земельної ділянки, зокрема, доказів сплати орендної плати.

Враховуючи недотримання орендаркою умов договору оренди, щодо звернення з клопотанням про намір продовжити дію договору за 4 місяці до закінчення договору оренди, відсутність доказів направлення на адресу відповідача проекту додаткової угоди, який було додано до листа - повідомлення від 11.06.2018, доказів погодження сторонами нових істотних умов договору та доказів належного використання фермерським господарством «Ярило - 7» земельної ділянки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання укладеною Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі № 24 від 10.12.2012.

Стосовно позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди землі № 24 від 10.12.2019 слід зазначити наступне.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частити 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду дійшла також у справі № 908/299/18, вказавши у постанові від 26.05.2020, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс 19).

У заявленому позові, зокрема в його прохальній частині, міститься вимога визнати поновленим договір оренди землі, що фактично є констатацією обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 Цивільного кодексу.

В той час як належним способом захисту порушеного права є вимога про визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем у цій частині позовних вимог неправильно обраний спосіб захисту, що є підставою для відмови в позові в цій частині вимог.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.05.2021.

Суддя Д. М. Сірош