Ухвала суду № 97130982, 19.05.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/760/20

Номер провадження № 1-кп/315/29/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Романько О.О.,

за участі секретаря Денисенко Є.І.,

прокурора Шрамко Ю.О.,

представника потерпілого Науменка В.П.,

представника потерпілого адвоката Макаренка О.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисників адвокатів Войтовича Є.М., Бондаренка В.В.,

свідка ОСОБА_2 ,

адвоката Багаурі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дрезден, Німеччина, українки, громадянки України, заміжньої, не маючої на утриманні неповнолітніх дітей, освіта вища, працюючої директором КЗ «Гуляйпільський колегіум «Лідер» Гуляйпільської міської ради, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 366, ч.4 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Телегуз С.М. перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 366, ч.4 ст.191 КК України.

23.04.2021 року на підставі ухвали Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 21.04.2021 року про передачу матеріалів кримінального провадження № 315/760/20 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 366, ч.4 ст.191 КК України для вирішення питання про об`єднання з кримінальним провадженням № 315/137/21 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, яке перебуває в провадженні судді Романько О.О., відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О. передано вищевказане кримінальне провадження.

Відповідно до ухвали судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О. від 27.04.2021 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 366, ч.4 ст.191 КК України було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 травня 2021 року о 13.00 годині для вирішення питання щодо об`єднання кримінальних проваджень.

Клопотання захисника адвоката Войтовича Є.М. обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді інженера з технічного нагляду, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , 18.12.2017 року прийняв акт приймання робіт № 1 форми КБ-2В, в якому зазначено відомості, що частково не відповідають дійсності. Цим КЗ «Гуляйпільський колегіум «Лідер» спричинено матеріальної шкоди в сумі 364 536,7 грн..

12.04.2021 року у цьому кримінальному провадженні, яке зареєстроване в Гуляйпільському районному суді Запорізької області за № 315/137/21, під головуванням судді Романько О.О. проведено підготовче засідання, за наслідками якого обвинувальний акт було призначено до розгляду на 16.04.2021 року. Таким чином, у провадженні розпочато стадію судового розгляду. Саме в такій же стадії перебуває і кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 .. Також, саме в таких діях (крім інших) 18.12.2017 року за тими самими статтями кримінального закону обвинувачується і ОСОБА_1 .. Проте в обвинувальному акті викладено, що остання діяла за попередньою змовою з невстановленими особами. На думку захисту, з цього випливає, що одну з осіб, з якими ОСОБА_1 нібито досягла змови встановлено. Тому, вважають, що за таких обставин, розгляд кримінальних проваджень як щодо ОСОБА_1 , так і щодо ОСОБА_2 , окремо не є можливим, оскільки ОСОБА_2 в них має різний процесуальний статус одночасно, і свідок, і обвинувачений щодо одних і тих самих подій. Крім того, вважають, що визнання ОСОБА_2 винуватим та винесення відносно нього вироку, потягне за собою порушення права на захист ОСОБА_1 , оскільки факти, які встановлені будуть таким вироком, вважатимуться встановленими і доведеними й щодо ОСОБА_1 , тоді як вона, не маючи жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 не є його учасником, а отже, буде позбавлена прямої можливості його оскаржити. Просили об`єднати зазначені кримінальні провадження в одне.

В судовому засіданні захисники обвинуваченої ОСОБА_1 адвокати Войтович Є.М. та Бондаренко В.В. підтримали своє клопотання з зазначених у ньому підстав. Додатково зазначили, що ще на стадії досудового розслідування було порушено ч. 3 ст. 217 КПК України при виділенні кримінальних проваджень, оскільки на той час була лише одна особа, яка мала статус підозрюваного, але на думку захисту, зазначені обставини не перешкоджають розгляду даних кримінальних проваджень.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала клопотання своїх захисників та просила його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, вказала на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 надійшло на розгляд до суду 25.05.2020 року. Станом на розгляд даного клопотання за цим кримінальним провадження вже досліджені всі письмові докази, які за своїм об`ємом складають приблизно шість-сім томів. При цьому кримінальне провадження за обвинувальним актом щодо ОСОБА_2 до суду було передано 27.01.2021 року і за вказаним провадженням завершено лише підготовче провадження та призначено перше судове засідання на 19.05.2021 року. Зміст обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_2 стосується лише одного епізоду з обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_1 , і яке є більш ширшим та більшим ніж у ОСОБА_2 .. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 знаходиться на стадії допиту свідків, але ОСОБА_2 ще допитаний не був. Вважає, що об`єднання цих проваджень потягне за собою нове дослідження доказі, що може призвести до затягування процесу та порушення розумних строків їх розгляду.

Представник потерпілої сторони адвокат Макаренко О.М. заперечував проти задоволення такого клопотання, вказав на те, що ст. 217 КПК України передбачає чіткі підстави для цього. Вважає, що зміст висунутого обвинувачення ОСОБА_1 не дає змогу встановити осіб, які можливо перебували з нею у змові, про те, що одною з цих осіб був ОСОБА_2 в її обвинувальному акті взагалі не зазначено.

Представник потерпілого Науменко В.П. в судовому засіданні підтримав думку адвоката Макаренка О.М.. Додатково зазначив, що шкода щодо якої були пред`явлені позовні вимоги є різною за зазначеними кримінальними провадженнями, так відносно обвинуваченої ОСОБА_1 вона є більшою ніж у відношенні ОСОБА_2 ..

ОСОБА_2 та його захисник адвокат Багаурі О.В. підтримали клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_1 та просили його задовольнити, оскільки вважали, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не можуть бути свідками у даних кримінальних провадженнях щодо один одного.

Вирішуючи зазначене клопотання суд виходить з такого.

В судовому засіданні встановлено, що в Гуляйпільському районному суді Запорізької області знаходяться на розгляді матеріали кримінального провадження № 315/760/20 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 366, ч.4 ст.191 КК України (суддя Телегуз С.М.) та кримінальне провадження № 315/137/21 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, яке перебуває в провадженні судді Романько О.О..

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 надійшло на розгляд до суду 25.05.2020 року. На час розгляду даного клопотання за цим кримінальним провадження вже досліджені всі письмові докази, які за своїм об`ємом складають сім томів. При цьому кримінальне провадження за обвинувальним актом щодо ОСОБА_2 до суду було передано 27.01.2021 року і за вказаним провадженням завершено лише підготовче провадження та призначено перше судове засідання на 19.05.2021 року. Зміст обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_2 стосується лише одного епізоду з обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_1 , і яке є більш ширшим та більшим ніж у ОСОБА_2 .. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 знаходиться на стадії допиту свідків, але ОСОБА_2 в цьому процесуальному статусі ще допитаний не був. Вказані обставинами підтверджуються дослідженими обвинувальними актами за обома провадженнями та реєстрами матеріалів досудового розслідування.

Обвинувачення, як зазначено в п. 13 ст. 3 КПК України, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи із суті даної норми закону, має відображатись в обвинувальному акті відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У відповідності до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, тобто підводиться підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення.

Згідно із роз`ясненнями, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року № 8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Згідно висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, відповідно до якого аналіз ст. 291 КПК України свідчить про те, що закон вимагає, зокрема, обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення. Верховний Суд України, в своєму рішенні зазначив про те, що під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З аналізу даних норм можливо дійти висновку про те, що у ході судового розгляду кримінального провадження суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення. Суд не вправі проводити розгляд щодо інших осіб, про причетність яких до кримінального правопорушення стало відомо під час судового провадження. Також суд не вправі під час судового провадження у будь-який спосіб поставити питання про внесення змін прокурором обвинувачення. Оскільки судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснюється лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, суд не має права з`ясовувати обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення особами, які не є обвинуваченими у конкретному кримінальному провадженні. У випадку якщо під час судового розгляду буде встановлено факт вчинення кримінального правопорушення особою, якій обвинувачення не висувалося, суд повідомляє про це прокурора.

Недодержання положень ст. 337 КПК щодо меж судового розгляду може бути визнано істотним порушенням кримінального процесуального закону і стати підставою для скасування вироку суду в апеляційному або касаційному порядку.

Як було встановлено зі змісту обвинувального акту за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_1 в ньому не зазначено будь-яких осіб, яким також за даним провадженням висунуто обвинувачення.

Суд не може погодитися з думкою захисту, що ухвалення вироку щодо одного обвинуваченого за будь-яким іншим провадженням бути мати наперед визначене значення при розгляді іншого кримінального провадження відносно іншої особи. Кримінальне процесуальне законодавство, зокрема, параграф 2 глави 4 КПК України, таких положень щодо звільнення від доказування у випадку наявності будь-якого вироку відносно іншої особи, навіть за тих же обставин, не містить.

КПК України у ст. 3 визначає державне обвинувачення як процесуальну діяльність прокурора, що полягає в доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Відповідно до змісту таких засад кримінального провадження, як змагальність і диспозитивність, сторони процесу самостійно обстоюють свої правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими КПК України, а також є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених Кодексом. Зі свого боку суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. З реалізацією зазначених засад кримінального провадження пов`язане право прокурора на коригування початкового обвинувачення в суді з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення у зв`язку зі встановленням нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа (ч. 1 ст. 338 КПК України). Безпосередньо поняття «зміни обвинувачення» законодавцем не визначено. під зміною обвинувачення визначає зміну кваліфікацій злочинного діяння, пом`якшення окремих формулювань, виключення деяких епізодів багатоепізодного злочину, зменшення обсягу обвинувачення в часі, просторі, розмірах, наслідках, виключення кваліфікуючих ознак, обставин, що обтяжують відповідальність, судимостей тощо.

Як вбачається з обвинувальних актів щодо ОСОБА_1 та щодо ОСОБА_2 , то обсяг обвинувачення у них різний, як і кваліфікація їхніх дій. Висунуте обвинувачення ОСОБА_2 зводиться лише щодо одного епізоду з усього обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_1 ..

Додатково судом також враховуються строки розгляду кожного з проваджень.

Так, ч. 1 ст. 7 КПК України визначено, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься і поняття розумних строків, яке відповідно до ч. 5 ст. 28 КПК України передбачає, що кожен має право, щоб обвинувачення відносно нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України однією з загальних засад кримінального провадження є розумність строків.

Положеннями норми ст. 21 КПК України передбачено право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

За змістом норм чч. 1, 5 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Згідно ч. 1 ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З контекстного аналізу вказаних норм кримінального процесуального закону випливає, що законодавець передбачив можливість, а не обов`язок прийняття слідчим, прокурором, судом рішення про об`єднання матеріалів кількох досудових розслідувань або кримінальних проваджень в одне, в разі виявлення вказаних у законі підстав для цього.

Враховуючи межі судового розгляду обох кримінальних проваджень, обсяг висунутого обвинувачення кожному з обвинувачених, а також те, що об`єднання кримінальних проваджень в одне ускладнить їх судовий розгляд, змінить коло учасників процесу та їхній процесуальний статус, що може негативно вплинути на повноту судового розгляду, призведе до порушення розумних строків їх розгляду, таке об`єднання на переконання суду не забезпечить беззаперечне виконання вимог ст. ст. 2, 28 КПК України щодо забезпечення виконання завдань кримінального провадження, дотримання розумних строків розгляду вказаних проваджень, а відтак суд приходить до висновку про недоцільність об`єднання кримінальних проваджень в одне провадження, в порядку ст. 334 КПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 21, 26-28, 76, 217, 334, 337, 372, 376, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у об`єднанні в одне провадження матеріалів кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42019081350000198 від 21.11.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України справа № 315/760/20 провадження № 1-кп/315/29/2021) та матеріалів кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020080220000177 від 22.05.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України справа № 315/137/21 провадження № 1-кп/315/86/21.

Матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42019081350000198 від 21.11.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України справа № 315/760/20 провадження № 1-кп/315/29/2021) передати до канцелярії суду для повернення судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Телегуз С.М. для подальшого їх розгляду.

Повний текст ухвали суду складено та проголошено 24.05.2021 року о 15.00 год.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя: О. О. Романько