Ухвала суду № 97130557, 13.05.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3229/17

1-кп/264/38/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2021 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області за головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Севальникова Д.В., захисника Комарова І.О., обвинуваченої ОСОБА_1 , представника потерпілого Дьоміна О.М., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі за засобом відеофіксації кримінальне провадження внесене 31.05.2017 року до ЄРДР за №12017050770001602 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Маріуполя Донецької області, громадянки України, із вищою освітою, заміжньої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не судимої, не працюючої, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 ,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

27.06.2017 року до Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Так, водій ОСОБА_1 , 30.05.2017 року о 20-30 годин, керуючи технічно справним автомобілем «Кіа Sportage» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул.ІІокришкіна зі сторони пр.Металургів, наближаючись до нерегульованого перехрестя вул.Покришкіна та вул.Карпінського у Кальміуському районі м.Маріуполя, діючи у порушення вимог знаку 2.2.«Проїзд без зупинки заборонено», а також вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України, за яким на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, будучи неуважною, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по головній дорозі. Після вказаного зіткнення автомобілі «Кіа Sportage» реєстраційний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись у некерованому стані, зіткнулися з автомобілем «Renault Megane II» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6 , який розташовувався нерухомо на вказаному перехресті.

У результаті дорожньо-транспортної події водію автомобіля «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення рогівки лівого ока з випадінням райдужної оболонки, забій м`яких тканин в області лівої лопатки, тут же набряклість м`яких тканин, забито-рвана рана в області лівої лопатки, садно в області грудної клітини зліва, ззаду, лівого передпліччя і лівого ліктьового суглоба, лівого колінного суглоба, садна м`яких тканин передньої черевної стінки, закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад двадцять один день, що викликали 30% постійної втрати загальної працездатності.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог знаку 2.2.«Проїзд без зупинки заборонено», а також вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та наслідками, що настали.

Вказаний злочин кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні захисник Комаров І.О. заявив клопотання про звільнення підзахисної від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, тобто у зв`язку із закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності, та просив закрити кримінальне провадження з цих підстав. Цивільний позов потерпілого вважає можливим розглядати у порядку цивільного судочинства.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала захисника щодо заявленого клопотання та не заперечувала проти закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав, в ході судового слідства провину за пред`явленим обвинуваченням визнала у повному обсязі, щиро каялась. Частково визнала моральну шкоду у розмірі 20000грн., яку відшкодувала у добровільному порядку.

Прокурор Севальников Д.В., враховуючи вимоги ст.49 КК України не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, при цьому, вважав за необхідним визнати обвинувачену винною та призначити покарання, оскільки за кваліфікацією кримінальне правопорушення інкриміноване вірно, за матеріалами справи проведені експертизи.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник Дьомін О.М. залишили розгляд клопотання захисника на розсуд суду, проте заявлений цивільний позов просили задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши учасників процесу, суд приходить до наступного.

Пунктом 1 ч. 2 ст.284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст.49 КК.

За змістом ст.12 КК України в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018 року Про внесення змін до деяких законних актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних проваджень», правопорушення інкриміноване обвинуваченій відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Санкція ч.1 ст.286 КК України (яка діяла на момент вчинення злочину) передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Реалізуючи вимоги ст.49 КК України, роз`яснення п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами законодавства України про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення ним злочину до набрання вироком законної сили не тільки минули певні строки давності, а й не ухилялася від слідства або суду.

Оскільки з часу вчинення кримінального правопорушення, згідно обвинувального акту з 30.05.2017 року, обвинувачена не ухилялася від слідства та суду, нових злочинів не вчинила, в судовому засіданні не було встановлено правових перешкод щодо задоволення клопотання захисника та обвинуваченої з приводу її звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.

При цьому, за вимогами ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

Враховуючи, що обвинувального вироку відносно ОСОБА_1 не винесено, суд не вбачає підстав для стягнення з останньої відповідних судових витрат.

Крім цього, відповідно до ст.129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 року №3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у своїй Постанові від 24.05.2018 року (справа №531/2332/14-к) також зазначив: «Так, відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.»

Таким чином, суд приходить до висновку, що цивільні позови у вказаному кримінальному провадженні слід залишити без розгляду, з роз`ясненням цивільному позивачеві права їх вирішення в порядку цивільного судочинства.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.12, 44, ст.49 ч.1 КК України, ст.ст. 284 ч.2, 285-288, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника Комарова І.О. та обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050770001602 від 31.05.2017 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 по вказаному кримінальному провадженню не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_2 до Страхової компанії «Здорово», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів – залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що його вимоги можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Речові докази:

- автомобіль «Кіа Sportage» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 - залишити ОСОБА_3 , як власникові;

- автомобіль «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 - залишити останній, як власникові;

- автомобіль «Renault Megane II» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити ОСОБА_7 , як власникові.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Т. В. Пустовойт