Рішення № 97129380, 24.05.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/5194/21

н/п 2/766/9594/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Войцеховської Я.В.,

при секретарі Кобець А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

Позивач в березні 2021р. звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що шлюб з відповідачем вони зареєстрували 20.07.2007 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що спільне проживання та збереження шлюбу неможливе через втрату почуття любові, різні погляди на життя. Шлюб носить формальний характер, шлюбні відносини припинені. Від шлюбу мають неповнолітню дитину. Просить розірвати шлюб та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн та витрат на правову допомогу в сумі 1 800грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.04.2021 року, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі була направлена позивачу та відповідачу. У зазначений в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі. Прізвище змінювати не просила.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 виданого повторно 24.03.2021 року Дніпровським районним у м.Херсоні відділом ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 20.07.2007 року було зареєстровано шлюб, актовий запис № 368. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ».

Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_5 про що17.01.2008 року складено актовий запис № 54 та Дніпровським районним у м.Херсоні відділом ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повторно 24.03.2021р. видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Відповідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За вищенаведених обставин суд приходить до висновку, що шлюб сторін існує лише формально, поновлення шлюбних відносин є неможливим, подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки, при подачі позову, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 908 грн., то з відповідача на користь позивача суд стягує 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз`яснила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у суді представляв адвокат - Крупіца О.С. , який діяв на підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 30.03.2021 року №16/21-ц.

Загальна вартість послуг складає 1800 грн., що підтверджується копією акту-прийому-передачі наданих послуг до вказаного договору .

Зазначені грошові кошти у розмірі 1800 грн. за надання правової допомоги були сплачені позивачем 30.03.2021 року, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №16/21-ц від 30.03.2021 року.

Таким чином, стороною позивача належним чином доведені витрати на правничу допомогу, доказів не співмірності витрат на оплату правничої допомоги суду надано не було, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу як такі, що підтверджені відповідними доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст.56, 104-105, 110-115 СК України ст.ст.4,5, 12, 13, 89, 141, 247, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 20.07.2007 року, актовий запис № 368 на підставі якого Дніпровським районним у м.Херсоні відділом ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 24.03.2021 року повторно видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого 31.03.2021 року за платіжним квитанцією 0.0.2072006887.1 в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України УК у м.Херсоні Херсонської області повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого при зверненні до суду судового збору згідно квитанції № 0.0.2072006887.1 від 31.01.2021 року в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок на рахунок №378999980313131206000021447, Банк отримувача: Казначейство України; Отримувач: Управління державної казначейської служби України у м. Херсоні; Код отримувача: 37959779; призначення платежу:101;3200613269;22030101 судовий збір.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 паспорт НОМЕР_4 .

Суддя Я.В.Войцеховська

Повний текст рішення складено 24.05.2021р.