Рішення № 97128828, 24.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/23789/20

Провадження № 2/947/958/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 року Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Грабовій Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «КБ «Приватбанк», зменшивши позовні вимоги просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 05.12.2010 року у розмірі 26 126,26 грн., яка утворилась станом на 19.07.2020 року, з якої заборгованість за простроченим тілом кредиту - 19 360,94 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 6765,62 грн., посилаючись на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким відповідач не виконує, тому за ним утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою від 02.09.2020 року провадження у справі відкрито.

Представником позивача до судового засідання призначеного на 18.05.2021 року не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача - адвокат Север`янов Д.І. надав до суду відзив на позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. До судового засідання 18.05.2021 року не з`явився, надав до суду розрахунок сум погашення заборгованості на підтвердження відсутності основної заборгованості (тіла кредиту) і відповідно відсотків, також надав заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

В результаті дослідження матеріалів справи судом встановлено, що спірні кредитні правовідносини між сторонами виникли у грудні 2010 року, що підтверджується копією Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, датована 05 грудня 2010 року. В тексті зазначеної анкети-заяви, серед іншого, містяться персональні дані та інша особиста інформація щодо відповідача, інформація щодо Банку, а також перелік послуг, що фізична особа, яка підписала цю анкету-заяву, висловила бажання отримати від Банку - після ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку. Також у тексті вказаної анкети-заяви міститься інформація про те, що вона - разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку - становить договір про надання банківських послуг між клієнтом Банку та Банком. Згідно із текстом зазначеної Анкети-заяви Умови та правила надання банківських послуг були розміщені на сайті Приватбанку «www.privatbank.ua». З копії вказаної анкети-заяви вбачається, що її оригінальний примірник мав бути підписаний фізичною особою - клієнтом Банку (Відповідачем), представником Банку (який мав здійснити перевірки правильності та достовірності відомостей, провести необхідну ідентифікацію особи клієнта), а також Головою Правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (із проставленням круглої печатки Банку).

У той же час, з тексту копії вказаної вище анкети-заяви не вдається можливим встановити ані конкретну послугу, обрану клієнтом шляхом підписання цієї анкети-заяви (у вигляді відповідної платіжної або іншої картки), ані номер такої платіжної (або іншої) картки, ані розмір (суму) кредитного ліміту за карткою, обраного клієнтом та погодженого Банком.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що доданий Банком до позовної заяви, містить інформацію щодо декількох варіантів тарифів Банку та умов обслуговування відповідних кредитних карток («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold»). У той же час, у вказаному Витягу з тарифів не міститься інформації ані щодо клієнта банку, на якого розповсюджуються вимоги цього витягу, ані щодо конкретного (з чотирьох зазначених) тарифу на обслуговування кредитних карток, обраного клієнтом Банку, ані особистого підпису такого клієнта та уповноваженого на те представника Банку, ані дати затвердження та/або запровадження наведених тарифів.

Умови та правила надання банківських послуг, на які Банк посилається як на підставу своїх позовних вимог (в частині умов договору про надання банківських послуг), викладено у Витязі (російською - «Извлечение») з Умов та правил надання банківських послуг (затверджених наказом від 06.03.2010 р №СП-2010-256), копія якого додана Банком до позовної заяви. З копії зазначеного витягу вбачається, що оригінал вказаних Умов та правил надання банківських був підписаний Головою Правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (із проставленням відбитку круглої печатки). У той же час, зазначений Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису Відповідача, а також будь-якого підтвердження того, що саме із текстом, представленим у цьому Витязі, ознайомився та погодив відповідач (в якості умов договору про надання банківських послуг), вступаючи у правовідносини із Банком у грудні 2010 року

Зі тексту вказаних вище Тарифів обслуговування кредитних карт та Умов та Правил надання банківських послуг (п.п. 2.1.1.2.3. - щодо зміни кредитного ліміту), а також копій інших документів, на які посилається Банк в обґрунтування своїх позовних вимог (зокрема, Анкети-заяви від 26.06.2014 р. та від 31.05.2019 р.) випливає, що Банк закріпив своє право самостійно, в односторонньому порядку (тобто без будь-якого погодження із відповідачем або іншими клієнтами) змінювати зміст Умов та Правил надання банківських послуг та інші умови, які Банк розцінює як умови договорів про надання банківських послуг/кредитних договорів.

В процесі розгляду справи судом встановлена обставина, що Банк фактично неодноразово самостійно змінював (у т.ч. доповнював) зміст вказаних Умов та правил надання банківських послуг, а також інші умови, що Банк розцінює як суттєві умови договору про надання банківських послуг (зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами/кредитним лімітом, розмір та порядок нарахування процентів річних за прострочення виконання грошових зобов`язань за ст. 625 ЦК України). Наявність зазначених обставин також підтверджується поясненнями представника Банку та змістом копій інших документів, що містяться у матеріалах справи: 1) довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача (договір б/н) - в частині самостійної зміну розмірі кредитного ліміту; 2) розрахунки заборгованості відповідача за договором б/н від 05.12.2010 (що додані Банком до позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог) та виписка за договором б/н станом на 22.07.2020 - в частині самостійної зміну Банком розміру та порядку нарахування процентів (процентної ставки) за користуванням кредитним коштами (кредитним лімітом), а також штрафних санкцій.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може бути одностороннім або дво-чи багатосторонніми (ст. 203 ЦК України).

Правочин між фізичною та юридичною особою (крім правочинів, визначених ст. 206 ЦК України) належить вчиняти у письмовій формі (пункт 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У свою чергу, згідно із змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Надання коштів у позику (у тому числі на умовах фінансового кредиту) вважалося (станом на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовою послугою (пункт 6 частини 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Фінансові послуги (станом на момент виникнення спірних правовідносин) мали надаватися (суб`єктами підприємницької діяльності) на підставі відповідного договору (частина 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

У свою чергу, відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 ст. 1048 ЦК України).

Зміст ст. 1054 ЦК України передбачає необхідність сплати процентів позичальником.

Ст. 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній станом на момент виникнення правовідносин сторін) передбачала необхідність визначати у кредитному договорі, зокрема, розмір процентів та порядку їх сплати.

При цьому, згідно із частиною 2 зазначеної статті ЦК України, не допускалося збільшення встановленого договором розміру процентів в односторонньому порядку. Умова кредитного договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку - вважалася нікчемною (частина 3 ст. 1056-1 ЦК України).

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) було передбачено перелік інформації, що мала бути повідомлена Відповідачу (як споживачу) перед укладенням кредитного договору.

Пунктом 2.1. Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затв. Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року (чинні на момент виникнення правовідносини сторін, при цьому, згідно із змістом п. 1.2. зазначених Правил розповсюджували свою дію на правовідносини сторін) було прямо передбачено, що банки зобов`язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши, зокрема, можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача тощо.

Відповідно до п. 3.1. зазначених Правил особа, що надавала кредит, була зобов`язаний в кредитному договорі або додатку до нього надати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань такої, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) тощо.

Кредитний договір (договір про банківське обслуговування, який Банк визначає як змішаний договір, у т.ч. із елементами кредитного договору) від 05.12.2010 року мав містити, зокрема, графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів мала бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом (пункт 3.2. Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затв. Постановою правління НБУ від 10.05.2007 року).

В договорі мала зазначатися сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором (пункт 3.3. зазначених Правил).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України якщо договором позики не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України

В свою чергу, за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, розмір процентів за кредитом, а так само розмір неустойки мав визначатися та розраховуватися або відповідно умов укладеного кредитного договору, або згідно із наведеними нормами чинного законодавства України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. При цьому, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У той же час, згідно із частиною 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору, лише приєднуючись до тих умов, з якими така друга сторона належним чином ознайомлена.

Судом встановлено (та ця обставина не заперечувалась представником Банку), текст (зміст та умови) документів (зокрема, вказані вище Анкети-заяви від 05.12.2010 року, від 26.06.2014 р. та від 31.05.2019 р., Умови та правила надання банківських послуг у різноманітних редакціях, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна»), копії витягів за яких подані Банком до суду, розроблялися, запроваджувалися у дію, а так само змінювалися або доповнювалися виключно самим Банком, без участі споживачів - клієнтів Банку (зокрема й Відповідача).

Зміст та форма вказаних вище анкет-заяв, Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та «Умов та правил» надання банківських послуг» повністю залежали від волевиявлення та дій однієї сторони кредитних правовідносин (у даному випадку - Банку), яка без будь-яких перешкод (у тому числі із боку іншої сторони правовідносин) мала можливість вносити необхідні зміни та доповнення до вказаних документів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Таким чином, саме Банк, як більш сильна сторона у правовідносинах із споживачами банківських послуг (клієнтами Банку), має забезпечити, щоб зміст та умови договорів про надання певних банківських послуг, були зрозумілі та відомі усім споживачам банківських послуг (клієнтам Банку, зокрема й Відповідачеві),а також доведені до відома споживачів у належний спосіб.

Відповідно до положень ст. 12 та частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 5 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 5 ст. 83 ЦПК України).

У той же час, згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, задля того, щоб вважати документи, на які Банк посилається як на підставу своїх позовних вимог, у тому числі в частині розрахунку розміру позовних вимог («Умови та правила надання банківських послуг» та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» - копії витягів з яких подані Банком до суду) невід`ємною частиною певного договору про надання банківських послуг або ж кредитного договору (а отже - умовами такого договору) - саме Банк (як особа, яка пред`явила позов до суду) має підтвердити та довести, що на час підписання відповідачем вказаної вище анкети-заяви від 05.12.2010 року (а також інших документів, на які посилається Банк, зокрема, анкет-заяв у 2014 році та 2019 році) діяли саме ці зміст та умови (із урахуванням змін та доповнень, самостійно внесених Банком), та сам із цими змістом та умовами погодився відповідач як споживач відповідної фінансової послуги Банку.

Натомість, Банком під час розгляду справи не наданого необхідного документального (або будь-якого іншого) підтвердження (у вигляді доказів, що відповідають необхідним критеріям, встановлених цивільним процесуальним законодавством) тих обставин, що саме зазначені Банком «Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Умови та Правила надання банківських послуг» (із урахуванням змін та доповнень, самостійно внесених Банком), копії витягів з яких подані Банком до суду - зрозумів Відповідач, належним чином ознайомився і погодився з ними, підписуючи вказану вище анкети-заяви від 05.12.2010 року та інші анкети-заяви, а також те, що вказані документи на момент отримання/використання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили будь-які умови, зокрема й щодо розміру, порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісій за отримання/використання кредитних коштів, страхових платежів, процентів річних за прострочення виконання грошових зобов`язань тощо.

При цьому, Банком не надано до суду (задля ознайомлення та належного дослідження) ані оригінал анкети-заяви від 05.12.2010 року, ані оригінал або копію Пам`ятки клієнта, яка, як стверджує Банк, мала також бути невід`ємною частиною договору про надання банківських послуг, укладеного із відповідачем.

Суд звертає увагу, що Банк вимагає стягнення як заборгованості за простроченим тілом кредиту, так й процентів річних за ст. 625 ЦК України (а в первісному варіанті позовних вимог - ще й суми пені). У той же час, розмір основної заборгованості, який вимагає до стягнення Банк, перевищує останній розмір кредитного ліміту, який було (за твердженням Банк) встановлено для відповідача. Так, згідно із довідкою про зміну умов кредитування, що додана до позовної заяви, 17.04.2019 року відповідачеві було встановлено (змінено) кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що вказані вище «Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Умови та Правила надання банківських послуг» (копії або витяги з яких додані до позовної заяви) не можуть вважатися формулярами або іншими стандартними формами, які можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (в контексті змісту ст. 634 ЦК України), та, відповідно, не можуть розцінюватися як складова частина відповідного договору про надання банківських послуг - який мав бути укладений між сторонами виключно у письмовій формі (відповідно до норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Слід зазначити, що аналогічні висновки із застосування вказаних вище норм матеріального права містяться у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15), а також постановах Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 та від 09.08.2019 року у справі № 308/12859/13-ц.

Таким чином, у процесі розгляду справи Банком (як найпершою зацікавленою у цьому особою) не було належним чином та у встановлений процесуальним законодавством спосіб доведено обставини, що договір між Банком та ОСОБА_1 було укладено на тих умовах (зокрема, як в частині порядку та строків/термінів повернення кредитних коштів, розміру та порядку погашення процентів за користування кредитом/кредитним лімітом, розмірів та порядку погашення комісії за отримання готівкових коштів, розмірів та порядку нарахування страхових платежів, розмірів та порядку нарахування пені, штрафів, пені та відсотків за прострочення виконання грошових зобов`язань за ст. 625 ЦК України, а також порядку списання Банком грошових коштів, які надходять від відповідача, та зарахування сум цих коштів у погашення заборгованості Відповідача), на які Банк посилається як на підставі розрахунку розміру усіх складових (розмір основної заборгованості або ж простроченої заборгованості за тілом кредиту, розмір пені та відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов`язань згідно ст. 625 ЦК) своїх позовних вимог.

У той же час, текст копії вказаної вище анкеті-заяві від 05.12.2010 року (а так само анкет-заяв від 2014 року та 2019 року) не містить інформації (підтвердження) про погодження Банком та відповідачем конкретних процентної ставки (розмір процентів) за користування кредитом (у т.ч. тип процентної ставки та порядок нарахування процентів), сукупної вартості кредиту, комісії Банку, розміру та порядку нарахування інших платежів (страховки, неустойки у вигляді пені та штрафів, процентів річних за ст. 625 ЦК України). Так само, текст вказаних анкет-заяв не містить будь-якої інформації про узгодження сторонами порядку (черговості) погашення грошових зобов`язань (тобто порядку списання та зарахування грошових коштів, що надходять на відповідний рахунок відповідача).

У той же час, дослідження змісту документів (копій витягів з документів), поданих Банком до суду (зокрема, Розрахунків заборгованості за договором, виписки за договором №б/н станом на 22.07.2020 р., підпунктів 1.1.3.1.3., 1.1.3.1.6., 1.1.3.2.11., 1.1.7.17., 2.1.1.3.5., 2.1.1.3.9, 2.1.1.4.6., 2.1.1.12., 2.1.1.15., 2.1.1.16 та 2.1.1.17 «Умов та Правила надання банківських послуг»), дозволяє дійти висновку, що протягом реалізації правовідносин із ОСОБА_1 . Банк здійснював нарахування процентів за користування кредитом та інших платежів (страхові платежі, пеня, штрафи, комісія за використання готівкових кредитних коштів), а також списання з балансу відповідача грошових коштів, що надходили на поточний/картковий рахунок відповідача (в зарахування погашення заборгованості відповідача) - виключно відповідно до відповідних розмірів (процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір страхового платежу, розмір комісії, розмір пені та штрафу тощо) та у порядку, що передбачені виключно у вказаних вище «Умовах та Правилах надання банківських послуг» і також Витягу з «Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» (тобто умов договору, обставини щодо ознайомлення та погодження із якими відповідача не було у встановленому порядку доведено Банком під час судового розгляду).

Однак, при цьому, як вбачається із документів, наданих Банком (розрахунок за договором б/н від 05.12.2010 року та виписка станом на 22.07.2020 року), саме за наслідками таких розрахунків Банком визначалася кінцева сума простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентів за прострочення виконання грошових зобов`язань за ст. 625 ЦК України.

Зі змісту виписки за договором №б/н станом на 22.07.2020 р., наданої Банком в якості відповідного первинного документу, вбачається, що за період із 08.05.2012 року (дата першої транзакції із використання кредитних коштів Відповідачем, що зазначена у банківській виписці) по 22.07.2020 року (дата розрахунку та формування виписки):

- відповідачем отримано/використано кредитних коштів на загальну суму у 116 884,34 грн.;

- на поточний/картковий рахунок відповідача надійшло (поповнення, погашення заборгованості за кредитом) грошових коштів на суму у 131 930,27 грн.

- списано (спрямовано з коштів, що надходили або обліковувалися на рахунку відповідача) Банком у рахунок погашення заборгованості із процентів за користування кредитом - 25 174,41 грн.;

- списано (спрямовано з коштів, що надходили або обліковувалися на рахунку відповідача) Банком в якості комісії 2425,90 грн.

- списано (спрямовано з коштів, що надходили або обліковувалися на рахунку відповідача) Банком без зазначення підстав - 40,00 грн.

- списано (спрямовано з коштів, що надходили або обліковувалися на рахунку відповідача) Банком у рахунок страхових платежів - 250,00 грн.;

- списано (спрямовано) Банком у рахунок погашення пені 9958,60 грн. (у т.ч. до 12.07.2020 року - дата останнього зарахування коштів на рахунок у погашення заборгованості відповідача - 4233,22 грн.)

- списано (спрямовано) Банком у рахунок погашення штрафів - 300,00 грн.

- нараховано та списано Банком в якості процентів за прострочення виконання грошових зобов`язань за ст. 625 ЦК України - 6765,32 грн.

Отже, законність (відповідність вимогам чинного законодавства України), правильність та обґрунтованість здійсненого Банком (на підставі Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Умов та Правил надання банківських послуг», копії яких містяться у матеріалах справи) розрахунку суми заборгованості відповідача за тілом (простроченим тілом) кредиту за договором № б/н від 05.12.2010 року (станом на заявлену Банком дату розрахунку суми позовних вимог) не підтверджується документами, що містяться у матеріалах справи (у тому числі поданими до суду самим Банком як позивачем). У процесі розгляду справи Банком не було у належний спосіб доведено наявність у відповідача заборгованості перед Банком за тілом (простроченим тілом) кредиту (за договором № б/н від 05.12.2010 року) у розмірі 19 360,94 грн.

У той же час, будь-кого іншого розрахунку суми заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту (зокрема, й такого, що ґрунтувався б на відповідних положеннях чинного законодавства України), Банком до суду надано не було.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність відмови Банку у позові в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту (у т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту) у розмірі 19 360,94 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою для застосування зазначений самостійного виду цивільно-правової відповідальності будь-якого боржника є встановлення факту прострочення останнім виконання відповідного грошового зобов`язання. При цьому, для проведення правильного та обґрунтованого розрахунку суми процентів річних, що боржник має сплатити на користь кредитора, необхідно об`єктивно та достовірно встановити: 1) суму боргу (основної заборгованості із сплати грошових коштів - простроченої суми), на яку мають нараховуватися проценти річних; 2) період часу прострочення (із встановленням дати початку прострочення); 3) який розмір процентів річних має застосовуватися під час здійснення розрахунку (такий, що передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, іншим законом або договором).

В цьому контексті суд відзначає, що оскільки в процесі розгляду справи Банком у встановлений процесуальним законодавством спосіб не було доведено наявність обставин ані щодо конкретного розміру (суми боргу) простроченої заборгованості (заборгованості за тілом/простроченим тілом кредиту) відповідача перед Банком (станом на дату розрахунку, заявлену Банком), ані щодо допущеного відповідачем періоду прострочення, ані в частині досягнення сторонами згоди щодо застосування (у разі прострочення виконання грошових зобов`язань за договором № б/н від 05.12.2010 року) наведеного Банком розміру процентів річних (84 % та 86,4% відповідно) - в суду не має підстав вважати правильною (законною та обґрунтованою) розраховану та заявлену до стягнення Банком суму процентів річних за ст. 625 ЦК України у розмірі 6765,62 грн.

У той же час, будь-якого іншого розрахунку суми процентів річних Банком подано до суду не було.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне відмовити Банку у позові також й в частині стягнення суми заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит за ст. 625 ЦК України (процентів річних) у розмірі 6765,32 грн.

Враховуючи ж встановлені нормами Цивільного процесуального кодексу України принципи диспозитивності, пропорційності та змагальності сторін, а також зважаючи на вимоги, передбачені ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не вбачає за можливе здійснювати будь-які самостійні розрахунки (альтернативні до розрахунків, наведених Банком як позивачем) щодо предмету позову (як в частині заявленого Банком розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту, так в частині розміру заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит за ст. 625 ЦК України (процентів річних).

З урахуванням наведеного вище, суд вбачає наявність підстав для відмови Банку у задоволенні позовних вимог - повністю.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи відмову в задоволені позову Банку повністю, сплачений останнім судовий збір покладається на позивача (Банк).

Керуючись ст.ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2021 року.

Суддя Огренич І. В.