Ухвала суду № 97127601, 24.05.2021, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

195/846/21

У Х В А Л А

іменем України

24.05.2021 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:головуючої судді- Омеко М.В., при секретарі - Мартиновій Н.В., за участю прокурора Маслюкова К.О.. захисника підозрюваного Мунтян Т.І., законного представника підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Томаківка клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12019040590000067 від 16.02.2019 року стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, не одруженого, на утриманні осіб похилого віку та малолітніх дітей не має, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185, КК України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно клопотання ОСОБА_2 20.02.2019 року повідомлено про підозру у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

А саме про те, що 24.08.2018 року, близько 03:00 години ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прийшов за місцем мешкання раніше відомого йому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до будинку АДРЕСА_1 . Перебуваючи у гостях у будинку за вищевказаною адресою ОСОБА_3 приліг на диван та заснув. Свої речі – барсетку, в якій мобільний телефон Doоdgеe X-53 та грошові кошти у сумі 2300 грн ОСОБА_3 залишив на підвіконні кімнати.

В цей час, тобто 24.08.2018 о 10.00 годині ОСОБА_2 виявив на підвіконні кімнати барсетку, одразу після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення вказаного майна, належного ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 в цей же день, тобто 24.08.2018 року, близько 10:00 години, знаходячись у кімнаті свого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись тим, що ОСОБА_3 міцно спав та будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, викрав грошові кошти у сумі 2300 грн та мобільний телефон Doоdgеe X-53, загальною вартістю 1981,56 грн., якими розпорядився на власний розсуд, спричинивши тим самим матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 4281,56 грн.

Умисними діями психічно хворого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Проте у ході досудового розслідування встановлено, що психічно хворий ОСОБА_2 у період інкримінованого йому діяння і в теперішній час виявляє хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості зі значним порушенням емоцій та поведінки. За своїм психічним станом в період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, він не міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час не також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 168 від 05.09.2019.

В зв`язку з чим слідчий звернувся до суду про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру вигляді госпіталізації до Комунального підприємства”Дніпропетровська багато профільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги”ДОР.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Захисник підозрюваного не заперечував проти клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру

Представник підозрюваного ОСОБА_1 в судовому засідання підтвердили факт того, що ОСОБА_2 дійсно з дитинства хворіє психічною хворобою

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, виходячи із положень ст.ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, роз`яснень пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Закону України «Про психіатричну допомогу» та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.

У відповідності до положень ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого даним кодексом, перебувала у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно з п.1 ч.1 ст.503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності, а враховуючи фактичні дані, зафіксовані у висновку судово-психіатричного експерта, є достатні підстави так вважати.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними, що передбачено ч.4 ст.503 КПК України.

Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

Обставини вчинення ОСОБА_2 суспільно - небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України, знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі досліджених судом доказів:

- висновками судово-психіатричних експертиз № 55 від 12.03.2019 року та № 168 від 05.09.2019 року, згідно яких ОСОБА_2 у період інкримінованих йому діяння виявляв і в теперішній час виявляє хронічне психічне захворювання у форм розумової відсталості зі значними порушеннями емоцій та поведінки;

- показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та потерпілого ОСОБА_3 , котрі підтвердили факт скоєння кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_2

- висновком товарознавчої експертизи № 649/19 від 22.02.2019 року

В даний час ОСОБА_2 є душевно хворим і потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у лікарні з звичайним наглядом.

Враховуючи наведене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання про повну доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим кваліфікує дії останнього, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Таким чином, у судовому засіданні встановлена неосудність ОСОБА_2 на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, так як він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період вчинення інкримінованого діяння і на даний час також не може віддавати звіт своїм діям та керувати ними.

У відповідності до вимог ст.ст. 19, 94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.

Відповідно до ч.2 ст. 292 КПК України клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 29 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров`я.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини вчинення суспільно-небезпечного діяння, дані про характер і тяжкість наявного у ОСОБА_2 психічного захворювання, зокрема дані, що містяться у висновку № 168 від 05.09.2019 року судово-психіатричного експерта, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_2 зазначеного виду примусового заходу медичного характеру, у зв`язку з наявним у нього психічним захворюванням.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 93, 94 Кримінального Кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Законом України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 1-29, 100, 369-372, 376, 512, 513 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12019040590000067 від 16.02.2019 за вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом — Комунальне підприємство “Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги”ДОР .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: М.В. Омеко