Рішення № 97126660, 17.02.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15844/15-ц

провадження № 2/753/107/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Лободі О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Фінансова компанія „Алькор-Інвест", 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор-Інвест», 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. про визнання правочину недійсним, мотивуючи вимоги тим, що 06.10.2005 року між ним та ПАТ КБ «Інтербанк» було укладено кредитний договір №89/05-1, за умовами якого банк зобов`язався надати позивачу кредит в сумі 13 000 дол. США під 12,5% річних. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, між позивачем та банком було укладено іпотечний договір ВСС №322477, за умовами якого позивач передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Позивач виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином, в період з 2007 року по жовтень 2013 року жодних претензій зі сторони відповідача не було. Однак, в жовтні 2013 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості, яка виникла у зв`язку із невиконанням ним додаткових угод до укладеного кредитного договору, які ОСОБА_2 не підписував і навіть не знав про їх існування. В подальшому даний позов було залишено судом без розгляду у зв`язку із систематичною неявкою позивача по справі, який по суті не підтримав своїх позовних вимог до позичальника. 21.10.2016 року між ПАТ КБ «Інтербанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» було укладено договір №89/05/258/05 про відступлення права вимоги за кредитним договором та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь відповідача. 16.01.2017 року відповідач надіслав на користь позивача лист-вимогу, зі змісту якого вбачається, що направлення такої вимоги іпотекодавцю (боржнику) є дією, яка за умовами п.5.5 іпотечного договору має бути вчинена іпотекодержателем після прийняття ним рішення про продаж предмету іпотеки згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, викладеним в п.. 5.5.1 іпотечного договору. Позивач вважає, що зазначений правочин вчинено відповідачем з метою незаконного володіння належним йому майном та в порушення його прав, а тому просить визнати його судом недійсним.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, з заявами чи клопотаннями про неможливість розгляду справи у його відсутність до суду не звертався, відзиву не надав.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

За таких підстав, судом, відповідно до положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, визнано за можливе ухвалити у даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням представника позивача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачає ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Як встановлено судом, 06.10.2005 року між АКБ «Інтербанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №89/05-1, за умовами якого банк надав позивачу кредит в сумі 13 000 дол. США, строком погашення не пізніше 05.10.2010 року із сплатою за користування кредитом 12,5% річних, а ОСОБА_2 одержує та повертає кредит і сплачує відсотки за користування ним, комісії, у строки та на умовах, передбачених цим договором (Т.2, а.с.9-10).

Того ж дня, між АКБ «Інтербанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого останній в забезпечення виконання умов кредитного договору №89/05-1, передав в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (Т.2, а.с.11-12).

В серпні 2015 року АКБ «Інтербанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із наявною заборгованістю ОСОБА_2 , яка виникла з 01.11.2011 року. При цьому, з 10.12.2007 року до 27.09.2010 року, між сторонами було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору №89/05-1 від 06.10.2005 року, якими змінилась сума кредитної лінії з 13 000 дол. США на 37 570 дол. США, крім того, змінено умови погашення заборгованості (Т.1, а.с.9-19).

Однак, і позивач в позові, і його представник в судовому засіданні стверджували, що вказані додаткові угоди не підписувались ОСОБА_2 , проте недійсність вказаних додаткових угод не є предметом даного судового розгляду.

21.10.2016 року між АКБ «Інтербанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» було укладено договір №89/05/258/05 про відступлення права вимоги за кредитним договором та договір про відступлення прав за іпотечним договором на користь відповідача (Т2, а.с.19-22).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.01.2018 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку та набрала законної сили, цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки було залишено без розгляду (Т.2, а.с.62).

16.01.2017 року позивачу від ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» за вих.№34 було направлено посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. лист-вимогу, в якому відповідач стверджує, що станом на 21.10.2016 року заборгованість позивача за кредитним договором становить 16 501,27 дол. США та 3 399 960,22 грн., що разом становить суму загальної заборгованості в еквіваленті за курсом НБУ станом на 21.10.2016 року - 3 823 931,30 грн. Наявність зазначеної заборгованості підтверджує порушення боржником умов кредитного договору та невиконання зобов`язання за іпотечним договором, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому п.5 Іпотечного договору, за вибором Іпотекодержателя (Т.2, а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст. 626 ЦК України? договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Таким чином, оскаржуваний позивачем лист-вимога від 16.01.2017 року наголошує на заборгованості ОСОБА_2 перед відповідачем, яка виникла на підставі укладеного кредитного договору, але відповідач не надав доказів як отримання ОСОБА_2 кредитних коштів за додатковими угодами, так і конкретного обґрунтування заборгованості, тому лист-вимога, що є одностороннім правочином, згідно ч. 2 ст. 626 ЦК України, вчинений з порушенням чинного законодавства, а тому суд визнає його недійсним, тим самим задовольняючи вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 640 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні о суду.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 215, 228, 321, 626 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати правочин ТОВ „Фінансова компанія „Алькор-Інвест" щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в порядку ст.37-38 Закону України „Про іпотеку" вчинений шляхом направлення листа - вимоги від 16.01.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., ОСОБА_2 недійсним.

Стягнути з ТОВ „Фінансова компанія „Алькор-Інвест" на користь ОСОБА_2 640 грн. судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня отримання його копії відповідачем.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя :