Рішення № 97126365, 21.05.2021, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/238/21

№ пров. 2/544/215/2021

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 травня 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковтуна М.В. ( діє на підставі ордера),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до суду до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У позові вказує, що 14 травня 2016 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.

14.06.2018 відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНІЇ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на АКЦІОНЕРИ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), про що у додатках надаємо копії сторінок виписки та копії сторін» статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 5000 грн та видано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 36000 грн. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Станом на 14.01.2021 відповідач не виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 53 574 грн 88 коп. Тому позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимушений звернутися до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості.

Ухвалою від 23 лютого 2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27 квітня 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 Ковтуна М.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, у якому останній зазначив, що АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 14 травня 2016 року у розмірі 53574,88 грн станом на 14 січня 2021 року. Вважає, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав, між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву № б/н від 14 травня 2016 року, згідно якої ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та 31 травня 2017 року встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок у розмірі 5000,00 грн. 13 серпня 2018 року кредитний ліміт на картковому рахунку було збільшено до 36000,00 грн, а з 29 грудня 2019 року - зменшено до 0 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення відсотків зазначив, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку AT КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статтей 633, 634 ЦК України вважає, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які додані до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах розмірі і порядках нарахування. Відтак, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим AT КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів (довідку) та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» й Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Щодо позовних вимог у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредину зазначив, що правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 46421,04 грн. відсутні, оскільки з укладеного між сторонами кредитного договору списання коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, пені за прострочку за кредитом та штрафу не передбачено. В свою чергу, з наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що внесені відповідачем кошти на погашення кредитної заборгованості Банком зараховувалися на погашення відсотків, які не були погоджені між сторонами. З огляду на вищевикладене відповідач виконав свої зобов`язання перед банком, які виникли на підставі анкети - заяви, оскільки відповідачем використані кредитні кошти в межах наданого кредитного ліміту 36000 грн., а фактично ним було повернуто кошти у розмірі 136869,95 грн., що повністю підтверджується доданим позивачем до позову розрахунком заборгованості. Крім цього цим же розрахунком підтверджується і безпідставність позовних вимог AT КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, не надано, що є його процесуальним обов`язком. Такі правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18. З урахуванням вищевикладеного вважаю, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT КБ "ПриватБанк" заборгованості слід відмовити повністю

Представник позивача у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву у якій просив справу слухати у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, прийшов таких висновків.

Судом встановлено, що 14 травня 2016 року відповідачем було підписано анкету-заяву № б/н. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і - Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послу що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджує його підпис у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення і надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі (а.с. 13-65). Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку, видано кредитну картку та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 5000 грн. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 36000,00 грн. (а.с. 11-12).

Пунктом 1.1.3.2.3. Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов`язки:- у Кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору; - у Позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1,2.3. Договору). На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов`язань за даним Договором. Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування. У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4. Договору (а.с. 26, 34,36, 53).

Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язковий платежу. Мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань Відповідача, які щомісяця повинен сплачувати Відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості Клієнта.

В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12 Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`яза Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банг заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, яі відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленість Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 14.01.2021 має заборгованість у загальному розмірі 53 574,88 грн., яка складається з:

46421,04 грн. - заборгованість за тілом кредита,

в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита;

46421,04 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

7153,84 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

00,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

00,00 грн. - нарахована пеня;

0.00 грн. - нараховано комісії (а.с. 6-10.)

За укладеним 14.05.2016 кредитного договору б/н між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 було надано наступні кредитні карти: № НОМЕР_1 , дата відкриття 15.05.2017 з терміном дії до 05/21; № НОМЕР_2 , дата відкриття 30.09.2017 з терміном дії до 07/21; № НОМЕР_3 , дата відкриття 19.11.2018 з терміном дії до 08/22, № НОМЕР_4 , дата відкриття 31.10.2018 з терміном дії до 09/22 /а.с. 12/.

Надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , згідно з якою на картковий рахунок 31.07.2017 змінено кредитний ліміт в розмірі 5000, 00 грн, 30.09.2017 змінено кредитний ліміт на 5000,00 грн, 13.08.18 збільшено кредитний ліміт до 36000, 00 грн, та 29.12.2019 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн (а.с. 11).

З виписки за договором ОСОБА_1 вбачається рух коштів за картковим рахунком відповідача, в якій не відображено інформації про зміну кредитного ліміту - 29.12.2019 зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн (а.с. 74).

Крім цього, з наданих банком розрахунків вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість за поточним тілом кредиту в сумі 23106,75 грн, за тілом кредита 9951,92 грн, простроченим тілом кредиту 3841,47 грн, за нарахованими відсотками 1906,94 грн, за простроченими відсотками 7406,42 грн (а.с. 10).

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стаття 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є не`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Строк виконання зобов`язання сторонами не встановлено.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів».

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 вказаного Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

АТ КБ «ПриватБанк», за відсутності узгоджених сторонами зобов`язання умов кредитування в частині нарахування відсотків та неустойки, має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17-ц.

За приписами пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за кредитом, яка відповідно до наданої банком розрахунку заборгованості складається, зокрема із заборгованості за кредитом, що виведена в графі розрахунку заборгованості як: «Прострочені вимоги (накопичувальним підсумком)», банком, окрім розрахунку такої заборгованості, надано суду виписку по картковому рахунку, з якої убачається, що позичальник користувалася кредитними коштами.

Таким чином, виписка за договором по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, у сукупності із розрахунком, а також довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 10), є доказом отримання позичальником кредитних коштів та їх фактичного використання на суму 23106,75 грн.

Позивачем при зверненні до суду не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, пені та штрафів за порушення умов кредитного договору, то внесені ОСОБА_1 кошти йшли на погашення заборгованості по тілу кредиту.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 14.05.2016 по кредитному рахунку ОСОБА_1 , погашено заборгованості на загальну суму за поточним тілом кредиту в сумі 23106,75 грн, за тілом кредита 9951,92, за простроченим тілом кредита 3841,47, за нарахованими відсотками 1906,94, за простроченими відсотками 7406,42 ( а.с. 10), що перевищує розмір фактично використаних ним коштів в межах доведеного банком розміру кредитного ліміту, наданого позичальнику.

Вказане фактично підтверджується й доводами банку, оскільки із наданого ним розрахунку заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 0 грн. Більше того, «тіло кредиту» є більш широким поняттям відносно поняття «прострочене тіло кредиту». Відсутність заборгованості за тілом кредиту свідчить про погашення даної складової заборгованості за кредитним договором та виключає можливість її повторного стягнення з відповідача.

Анкета-заява не містить відомостей про строки кредитування. Позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів. Умови договору не розкривають змісту терміну «прострочене тіло кредиту». За таких обставин, відсутні підстави вважати, що окрім тіла кредиту з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Банком надано розрахунок про нарахування 86,4 % річних на суму заборгованості, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка не визначає іншого, а ніж 3 % річних, розміру процентів від простроченої суми.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Про наявність будь-яких перешкод для подачі доказів АТ КБ «ПриватБанк» не заявлялось. Наявність таких перешкод не вбачається і з наявних матеріалів справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 77, 83, 89,141, 209, 258, 264, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 15.11.1995, ідентифікаційний номер: НОМЕР_7 .

Суддя Ю.О. Ощинська