Ухвала суду № 97123653, 28.04.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.04.2021

Справа №937/1973/20

Провадження №2-а/937/8/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» квітня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Редько О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Колеснікової Л.В.,

представника позивача – Касьяненко М.І.,

представника відповідача – Кісь Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районі та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у запорізькій області Мироненко Андрія Анатолійовича, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративної відповідальності від 24.02.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому вона просить:

- скасувати в повному обсязі постанову Головного спеціаліста у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районі та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мироненка Андрія Анатолійовича від 24.02.2020 року, відповідно до якої позивач була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. на підставі ст. 53 КУпАП.

Від представника відповідача – державного інспектора і сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держеокадастру у Запорізькій області – головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та м. Бердянськ Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мироненка А.А. на адресу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, зважаючи на наступне. Так, згідно дати позовної заяви ОСОБА_1 по справі № 937/1973/20, остання була складена і підписана позивачем 12 березня 2020 року. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що отримала постанову про накладення адміністративного стягнення 02 березня 2020 року та надає на підтвердження зазначеного копію поштового конверту та аркуш з відомостями «№ 6909500795034», який не може бути доказом, оскільки не посвідчений поштовим штемпелем. Конверт та поштове відправлення, на яке посилається позивач не містило в собі постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки названий документ було надіслано ОСОБА_1 супровідним листом від 25.02.2020 року № 31-8-0.4-378/90-20 з додатками. Названий супровідний лист з додатками було направлено рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується реєстром відправки рекомендованої з повідомленням поштової кореспонденції від 26.02.2020 року, списком № 1064 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Запоріжжя – ДКД за номером відправлення 6950102456084 та фіскальним чеком по списку № 1064. Зазначені документи свідчать про ту обставину, що докази, подані позивачем в обґрунтування своєчасності подання позовної заяви не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки останні ніякого відношення до отримання постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.02.2020 не мають. Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, що якої винесено постанову. Може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Аналогічна за змістом норма міститься в статті 286 КАС України, якою визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, в силу частини другої названої статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі – протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанов). Отже, якщо брати до уваги дату отримання постанови про накладення адміністративного стягнення – 29.02.2020 ОСОБА_1 мала право оскаржити останню з 01 березня 2020 року по 10 березня 2019 року, при цьому порушивши перед судом питання про поновлення строку подання позову. Натомість, позовна заява надійшла до суду 12 березня 2020 року, що свідчить про пропуск позивачем строку подання позовної заяви.

Представник позивача – адвокат Касьяненко М.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, зазначаючи, що строк на звернення до суду позивачем пропущений не був.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав в судовому засіданні клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, зазначаючи, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Водночас ч. 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України.

Відповідно до ч. 2 цієї статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Тобто, даними нормами законодавець визначив десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом з дня винесення відповідного рішення.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова позивачем була отримана 02.03.2020 року.

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом 12.03.2021 року, що встановлено зі штампу суду про реєстрацію вхідної кореспонденції.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно - правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Відповідно до частини 2 ст. 6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Судом також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У рішеннях від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Отже, оцінюючи вказану ситуацію в цілому, аналізуючи положення ч. 3 ст. 122 КУАС України, практику Європейського Суду з прав людини, суд приходить до висновку, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом позивачем не був пропущений.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 248 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача державного інспектора і сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держеокадастру у Запорізькій області – головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та м. Бердянськ Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мироненка А.А. про залишення адміністративного позову без розгляду – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: