Рішення № 97123416, 18.05.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1829/21

Пр.2-а/310/37/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Зпорізької області у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Соколової О.В., розглянув у м.Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотань сторін про інше, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 03.03.2021 звернулась до суду із вищевказаним позовом, відповідно до якого просить визнати дії поліцейського УПП в Донецькій області поліцейського капрала поліції Григорова Ігоря Олександровича щодо складання постанови серії ЕАН № 3790915 від 15 лютого 2021 року про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1 700,00 гривень за порушення ч.5 ст.122 КУпАП, незаконними, скасувати постанову УПП в Донецькій області поліцейського капрала поліції Григорова Ігоря Олександровича серії ЕАН № 3790915 від 15 лютого 2021 року про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1 700, 00 гривень за порушення ч.5 ст. 122 КУпАП, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.

Як зазначає позивачка, 15.02.2021 відносно неї УПП в Донецькій області поліцейським капралом поліції Григоровим Ігорем Олександровичем винесено постанову серії ЕАН №3790915 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1 700,00 гривень, а внаслідок того, що 15.02.2021 року о 17.30 годині ОСОБА_1 здійснила зупинку у зоні дії знаку 5.38 з додатковою табличкою 7.17 та дорожньою розміткою 1.30, не будучи водієм з інвалідністю та не перевозячи осіб з інвалідністю, чим порушила п. 8.4 ПДР України.

З зазначеною постановою позивачка не погоджується та вважає її незаконною, оскільки, за твердженням ОСОБА_1 , Правила дорожнього руху з її боку не порушувались, відповідних доказів її провини відповідач не має.

Так, позивачка стверджує, що поліцейським характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступень вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність не враховані під час розгляду справи, постанову винесено із порушенням вимог про законність, адже не проведено підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, не з`ясовано обставини справи згідно зі ст. 280 КУпАП.

Крім того, у позовній заяві вказано, що відповідач грубо порушив процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст. 279 КУпАП України, поліцейський капрал поліції Григоров І.О. УПП в Донецькій області не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснив ОСОБА_1 права і обов`язки, не заслухав осіб, які беруть участь у розгляді справи, не дослідив докази і не надав можливості заявити жодних клопотань.

На підставі наведеного, із посиланням на ст. 7, 33, 278, 280, 289 КУпАП, ст. 12, 77 286 КАС України, за відсутності доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, позивачка просить задовольнити позов у визначений спосіб.

Суд при розгляді справи виходить з того, що належним відповідачем як суб`єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про адміністративне правопорушення щодо правопорушень, зазначених у ст. 222 КУпАП, повинен бути орган (підрозділ) Національної поліції - в даному випадку, Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, оскільки працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені цих органів.

Ухвалою суду від 09.03.2021, виходячи з того, що позивачкою дотримано строк звернення до суду, врегульований ч.2 ст.286 КАС України, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за вищевказаним позовом, визначено дату, час і місце проведення судового розгляду по суті без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався своїм правом, врегульованим ч.4 ст.159, ч.1 ст.261 КАС України, подав до суду відзив на позов. Відповідно до його змісту, вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вона не надала суду необхідних належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві, крім того, доказів порушення прав та процедури розгляду справи.

Суд за результатами розгляду клопотання представника позивачки адвоката Дона В.О. про виклик та допит свідків, поданого ОСОБА_1 , а саме, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які перебували разом із позивачкою в автомобілі, дійшов висновку про необхідність відмовити у його задоволенні у зв`язку із таким.

Так, згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи зміст заяв по суті справи, відеозапису, який наданий суду відповідачем на компакт-диску, беручи до уваги особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, крім того, обставини, які входять до предмета доказування у справах такої категорії, суд дійшов висновку про те, що допит свідків не є доцільним та не обґрунтовує заявлених позовних вимог.

Крім того, порядок розгляду справи, постановлений в ухвалі суду від 09.03.2021, виключає проведення допиту свідків, при цьому, клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін (учасників справи) від сторін не надходило. Так, згідно з ч.7 ст.262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Слід наголосити, що жодного доводу на користь клопотання в порушення ч.1 ст.167 КАС України позивачкою не наведено, воно не є змістовним, містить лише загальні формулювання.

Також, із врахуванням вимог ч.6 ст.262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, підстав для такого здійснення розгляду справи за ініціативою суду не встановлено.

Інших заяв по суті справи до матеріалів справи не надходило.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних заяв та клопотань.

За змістом ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши позовну заяву, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як врегульовано ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (п.1 ч.3 ст. 286 КАС України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ця норма розповсюджується й на справи про адміністративні правопорушення.

Нормою ст.280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ч.1 ст.222 КУпАП (в редакції № 1000-IX від 06.11.2020) передбачено право розгляду органами Національної поліції України справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч.5 ст.122 КУпАП.

За змістом ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати, як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Так, судом встановлено, що 15.02.2021 о 17:48 годині поліцейським 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області капралом поліції Григоровим Ігорем Олександровичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3790915, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700,00 гривень.

Згідно з оскаржуваною постановою, місце розгляду справи - м.Маріуполь Донецької області, пр. Леніна (Миру), буд.69. Так, ОСОБА_1 у вказані час та місце керувала транспортним засобом Lanos, д/н НОМЕР_1 . 15.02.2021 о 17:30:44 годині у м.Маріуполі Донецької області по пр.Леніна (Миру), буд.69, водій, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку у зоні дії знаку 5.38 (місце для стоянки) з додатковою табличкою 7.17 (інвалід) та дорожньою розміткою 1.30 (інваліди), не будучи водієм з інвалідністю та не перевозячи осіб з інвалідністю, чим порушив п.8.4 ґ ПДР - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків. Зазначеними діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП.

Позивачка в позовній заяві наполягає на відсутності в її діях складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.

Ч.5 ст.122 КУпАП в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваної постанови (№ 566-IX від 24.04.2020), передбачає адміністративну відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а, так само, створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю". Вчинення кожного з цих альтернативних складів правопорушення тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, судом встановлено, що, враховуючи санкцію статті, на позивачку накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в максимальному розмірі, тобто, у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У якості додатків до постанови зазначено про наявність відеозапису.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ "Про дорожній рух"встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).

Згідно з п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з ч.2,3 ст. 258 КУпАП, п.2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Виходячи зі змісту Постанови КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху»: Інформаційно-вказівний знак 5.38 "Місце для стоянки" - застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів; табличка до дорожнього знаку 7.17: "Особи з інвалідністю" - означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил. Крім того, горизонтальна дорожня розмітка 1.3 - позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".

Відповідно до п. 8.4 ґ ПДР інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Крім того, при розгляді справи суд виходить з того, що за змістом п.2.3 б для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що поліцейський, який є посадовою особою відповідача, в повній мірі дотримався вимог КУпАП та встановив необхідні для вирішення справи обставини, що вказують на вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Вимоги ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови порушені не були, оскільки постанова містить найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова містить додаток, вказаний вище.

Відповідачем доведено в повній мірі, що обставина вчинення правопорушення виявлена поліцейським взводу №1 роти № 2 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Григоровим Ігорем Олександровичем за допомогою технічного приладу, закріпленого у патрульному автомобілі (ІМС 5392).

Крім того, спілкування, дотримання процесуальних моментів та спростування доводів позивача в повній мірі зафіксовано на портативний відео-реєстратор поліцейського.

Слід зазначити, що в результаті безпосереднього дослідження наданого відповідачем відеозапису судом встановлено, що позивачка у телефонній розмові в присутності представників відповідача неодноразово підтверджувала скоєння правопорушення, те, що не помітила знак стоянки для інвалідів, а також, підтвердила, що саме вона здійснила стоянку транспортного засобу. Факт керування ОСОБА_1 також підтверджений наданим відеозаписом.

Також, судом досліджено надані відповідачем фототаблиці, на яких зображено знак 5.38 (місце для стоянки) з додатковою табличкою 7.17 (Особи з інвалідністю) та дорожньою розміткою 1.30, що позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», (фото 1, фото 2).

При цьому, ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №80-VIII визначено, що для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача з приводу того, що положення вказаного нормативно-правового акту в повній мірі надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

На відеозаписі, збереженому на оптичному диску, який доданий до матеріалів справи, видно, що позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з зупинкою (стоянкою) на місці позначення знаком 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Інваліди».

При цьому, на переконання суду, вимоги ст. 278 КУпАП щодо підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення в повній мірі дотримані з боку поліцейських, не дивлячись на провокативну поведінку ОСОБА_1 , яка намагалась всіляко уникнути відповідальності, висловлюючи своє незадоволення діями поліції, згадуючи про родинні зв`язки тощо.

Проте, поліцейським було оголошено водієві, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено права і обов`язки, неодноразова надано час для можливості скористатись юридичною допомогою та заявити клопотання.

Звертає на себе увагу й численна кількість спроб ОСОБА_1 , відображених на відеозаписі, щодо уповільнення розгляду справи (не надавала посвідчення водія та інші документи, передбачені п.2.1 ПДР, не відповідала на неодноразові запитання працівників, чи зрозумілі їй процесуальні права та чи бажає вона скористатись послугами перекладача, захисника), що є неприпустимим, визнається судом зловживанням правами, адже перешкоджає здійсненню законних повноважень працівників поліції із виявлення та попередження не лише даного, а й інших правопорушень.

Суд наголошує й на тривалості процедури розгляду даної справи, із врахуванням відображених на відеозаписі подій (більше, ніж 1,5 години).

З відеозапису також видно, що позивачка через значний проміжок часу після виявлення правопорушення з боку працівників поліції та за результатами телефонної розмови повідомила про те, що підвозила інваліда на ім`я ОСОБА_4 , про що намагалась подати заяву, врешті-решт не реалізувавши це клопотання.

Суд наголошує, що за змістом ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Також, суд погоджується із посиланням відповідача на п.15.1. ПДР, яким передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Надані відповідачем докази спростовують твердження позивачки про законність її дій та відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.

На переконання суду, поліцейським в повній мірі встановлено фактичні обставини у справі, в результаті чого винесено законну та обґрунтовану постанову про накладення адміністративного стягнення у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, а також визначено розмір стягнення із дотриманням вимог ст.33-35 КУпАП, за відсутності жодної пом`якшуючої вину особи обставини.

Слід зауважити, що відповідної вільної графи для переліку обставин, що враховуються посадовою особою під час розгляду справи, стандартним бланком постанови не передбачено.

Як врегульовано ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Ч.1-4 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що відповідачем доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП. На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено суду й правомірність прийнятого ним рішення, він діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, відповідно, рішення суб`єкта владних повноважень підлягає залишенню без змін, а позовна заява залишається без задоволення. Підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Крім того, абз.4 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За таких обставин, достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами, одним з яких є фото- чи відеозапис, що в повній мірі дотримано у цій справі.

Крім того, слід зазначити, що поліцейський є посадовою особою, який виконує повноваження, делеговані йому державою, при здійсненні своїх службових повноважень не має упередженості і наміру притягувати до адміністративної відповідальності осіб, які не скоюють відповідні адміністративні правопорушення, тому сумніви щодо його компетентності у суду відсутні.

Відповідно до ст.139, 143 КАС України внаслідок відмови у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 2, 6, 8, 9, 12, 72-79, 132, 139, 143, 159, 241-246, 257, 261-262, 269-272, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - залишити без задоволення.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3790915 від 15.02.2021, винесену відносно ОСОБА_1 поліцейським 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області капралом поліції Григоровим Ігорем Олександровичем за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1 700,00 гривень на користь держави, - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, сплачені позивачкою, залишити за ОСОБА_1 .

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд.16.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на судове рішення, із врахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України, може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області.

Копію рішення суду невідкладно надіслати учасникам справи.

Повний текст рішення суду складено та підписано 18.05.2021.

Суддя Л.А. Вайнраух

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Л. А. Вайнраух