Рішення № 97123333, 21.05.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1100/21

Провадження № 2/219/1301/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді: Рибкіної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Бібік Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути заборгованості за кредитним договором в сумі 18390,68 грн. та витрати по сплаті судового збору 2270,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18.10.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 9 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, якій вподальшому збільшувався: 28.10.2013 року - до 11000 грн, 19.11.2013року - до 15600 грн, 24.01.2014 року - до 17100 грн. Відповідач порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість станом на 31.12.2020 року на загальну суму 18390,68 грн., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом 16889,18 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 1501,50 гривень.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року у справі було відкрито провадження, розгляд справи проводиться у спрощеному позовному провадженні, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та його представник адвокат Топчийов Є.В. у судове засідання не з`явився, з позовними вимогами не згодні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, згідно з яким позивач зобов`язаний надати суду для огляду кредитну справу, у тому числі кредитний договір або заяву-анкету від 18.10.2013 року та надати виписку по сплаті кредиту відповідачем, починаючи з дня укладення договору та докази, що ОСОБА_2 ознайомилася з правилами та умовами кредитування. З розрахунку, що надано до суду, не вбачається ким він зроблений, за яким правилом, та чи зроблений він працівником Банку - це не можливо перевірити, також не наданий документ, який б свідчив про те, що людина, яка зробила розрахунок, має на це повноваження це робити, як спеціаліст, а не посилатися на право підпису. Тому суд не може брати наданий до суду розрахунок цієї заборгованості, так як він виконаний особою, яка не має цього робити - документи не надані. Більш того, Банк суду не надав в обґрунтування підстави підвищення з 27,6% до 32,4% та до 42% річних. Згідно з кредитним договором передбачено, що усі зміни до чинного договору здійснюються у встановленому договором порядку, тобто з моменту підписання додаткової угоди. Банк не надав до суду додаткову угоду, підписану відповідачем щодо правомірності підняття відсоткової ставки. Крім того, зазначав, що в матеріалах справи відсутні документи, які б взагалі давали підстави для перевірки нарахування відсотків, тому відповідач вважає, що суд, розглядаючи справу, повинен взяти до уваги висновки, які містяться в Постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі 342/180/17 про отримання кредиту шляхом підписання анкети-приєднання до умов та банківських правил надання банківських послуг у Приватбанку, а саме: що банк за відсутності узгоджених сторонами умов кредитування вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. До відзиву представник відповідача надав свій розрахунок, в якому зазначає, що позивач за період з 18.10.2013 року по 31.12.2020 року на погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 18.10.2013 року сплатив 49 500,63 грн , а отримав кредитних коштів у розмірі 38 223,35 грн, що вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви. У зв`язку з цим переплата за кредитним договором складає 11 277,28 грн, тому просить суд відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача надав письмову заяву, відповідно якої справу просить розглянути за його відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Приватбанк" (з 14.06.2018 змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (скорочена назва - АТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_3 підписана «Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», в якій зазначено, що відповідач погодився з тим, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, які зобов`язався виконувати, та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті www.privatbank.ua (а.с. 111).

До Анкети-заяви позивач додав з сайту ПриватБанку Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 13-52).

Згідно з довідкою позивача, відповідачу були видані кредитні картки з терміном дії до 12/11 року, 11/15 року, 04/16 року, 08/16 року, 03/17 року, 11/17 року, 03/18 року, 05/18 року, 10/20 року, 11/22 року, 05/23 року, 09/23 року та 09/24 року (а.с. 10).

Згідно з довідкою «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н)», 18.10.2013 року відповідачу був встановлений кредитний ліміт на кредитну картку № НОМЕР_1 у розмірі 9 600 грн., 28.10.2013 року - у розмірі 11 000 грн, 19.11.2013 року - 15 600 грн, 24.01.2014 року - 17 100 грн, 30.06.2020 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с. 11).

До позовної заяви позивачем доданий розрахунок заборгованості за Договором б/н від 18.10.2013 року (а.с. 6-11), з якого вбачається, що станом на 31.12.2020 позивачем визначена заборгованість, яка становить 18 390, 68 грн, яка включає: заборгованість за кредитом - 16 889,18 грн., заборгованість за процентами - 1501,50 грн, в т.ч. несплачені проценти на прострочену заборгованість 1501,50 грн.

Розглядаючи позов в межах заявлених вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із Анкети-заяви від 18.10.2013 року, процентна ставка в останній не зазначена.

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак з такими посиланнями позивача суд не може погодитись з наступних підстав.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за прострочене користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами - 1501,50 грн, у зв`язку з їх недоведеністю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 16889,18 грн., суд виходить з наступного.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи (а.с.53-60), є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19).

З виписки по особовому рахунку за кредитним договором станом на 06.01.2021 року (а.с.53-60) вбачається, що відповідач у період з жовтня 2013 року по грудень 2020 року користувався кредитними картками шляхом зняття готівки з банкомату, розплачувався картками в продуктових магазинах, тощо, на загальну суму 38 223,35 грн. Нараховані позивачем проценти за користування кредитом, комісії, пені, штрафи та інші платежі судом не враховані.

Загальна сума поповнення відповідачем кредитної картки у період з жовтня 2013 року по грудень 2020 року складає 49 500,63 грн.

Таким чином, різниця між використаними кредитними коштами в межах встановленого ліміту та сумою погашення за наданим кредитом складає позитивне значення 11 277,28 грн., тобто у відповідача відсутня заборгованість за кредитом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та особовому рахунку відповідача, сплачені відповідачем кошти на погашення кредиту банк спрямовував на погашення відсотків за користування кредитом; пені; відсотків, нарахованих на овердрафт; відсотків за прострочений кредит; комісію за обслуговування (членський внесок), що на думку суду є безпідставним з огляду на вищезазначені висновки.

Таким чином, в задоволені цієї частини позовних вимог слід також відмовити.

Враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволені позову, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького Апеляційного суду протягом 30 днів з часу його проголошення через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк", місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_4 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Рибкіна

21.05.2021