Рішення № 97123080, 21.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1725/21

Провадження № 2/522/5377/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря - Лахматової С.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Сігнаєвського А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: 65026, м.Одеса, відділення поштового зв`язку № 26, абонентська скринька № НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), в якій просить: стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно,починаючи з дати звернення з позовом до суду та до закінчення сином навчання, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що від шлюбу, який було розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.06.2004, сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який майже десять років проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні. У 2020 році син вступив на денну форму навчання за контрактом до Одеської національної академії харчових технологій. Термін навчання спиває 30.06.2024. Зазначає, що відповідачка матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, не надає, має декілька об`єктів нерухомості, які здає в оренду та має можливість сплачувати аліменти, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року відкрито провадження по справі та призначено вказану справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

На адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив від 17.03.2021 на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказує, що позивачем не надано доказів того, що він проживає разом з сином. Син проживає окремо від позивача, мешкає в окремому будинку разом з дідом. Також зазначає, що вона не може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, оскільки сама знаходиться на утриманні чоловіка, а також має на утриманні сина 2009 року народження та непрацездатну матір ОСОБА_5 1951 року народження. Крім того, син не бажає навчатися та майже не відвідує учбовий заклад. Також заперечує факт здачі в оренду житла (а.с. 29 - 32).

08.04.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що він проживає разом з сином за адресою: АДРЕСА_3 , в садовому будинку, який належить його батьку ОСОБА_6 . Також вказує, що в нього, як і у відповідачки на утриманні є донька 2009 року народження, з ним проживає його батько ОСОБА_6 1939 року народження, який хворіє на онкологію. Вважає, що відповідачка має можливість надавати матеріальну допомогу сину (а.с. 56 - 59).

В судовому засіданні 11.05.2020 позивач позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. В судове засідання, яке відбулося 21 травня 2021 року, позивач не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив провести подальший розгляд справи за його відсутністю та задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Сігнаєвський А.О. в судовому засіданні позов не визнали та просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 , що видано 30.03.2007 Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси (а.с. 5).

07.09.2020 між Одеською національною академією харчових технологій та ОСОБА_2 укладено договір № 335 про надання освітніх послуг ОСОБА_4 , напрям підготовки - «Готельно-ресторанна справа», форма навчання - денна, строк надання освітньої послуги - 15.09.2020 - 30.06.2024, загальна вартість освітньої послуги становить 99800 грн. (а.с.7).

07.09.2020 між Одеською національною академією харчових технологій (Заклад) та ОСОБА_4 (вступник), ОСОБА_2 (законний представник) укладено договір про навчання у Одеській національній академії харчових технологій № 752/Н (а.с.8).

З довідки № 19/1318 від 05.11.2020 вбачається, що ОСОБА_4 навчається на першому курсі денного відділення Одеської національної академії харчових технологій. Термін закінчення навчального закладу 30.06.2024 (а.с.9).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року дитина має право на фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток.

Згідно ст. 28 Конвенції про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року дитина має право на освіту.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно вимог ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 Сімейного кодексу України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (тобто потреби - харчування, одягу, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників, тощо).

Враховуючи, що ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання, факт потреби останнього у матеріальній допомозі є беззаперечним, а необхідність отримання належної освіти позбавляє його можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання.

Положеннями статті 200 Сімейного кодексу України унормовано, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з приписами статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Частинами першою - третьою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 Сімейного кодексу України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На рівні законодавства встановлений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання до закінчення такого навчання або до досягнення дитиною двадцяти трьох років під умовою можливості надання такої допомоги, тобто обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, поставлений у залежність від матеріального стану батьків.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За матеріалами справи відповідач є працездатною особою, а отже, зобов`язана приймати участь в матеріальному забезпеченні дитини.

При цьому, суд зазначає, що законодавчо визначена можливість платника аліментів надавати матеріальну допомогу своїм повнолітнім дочці, сину не пов`язана з наявністю або відсутністю у відповідача офіційних джерел доходу, а витікає насамперед з обставин, пов`язаних безпосередньо із самим платником - його працездатністю, станом здоров`я тощо, а також інших обставин на його боці, які мають враховуватися судом.

Так, при визначені розміру аліментів суд враховує ту обставину, що відповідач має на утриманні неповнолітню дитину, яка мешкає разом з нею та має право на утримання зі сторони матері.

Суд не приймає до уваги долучені відповідачем докази, а саме, відомості щодо доходів, які отримує мати відповідача ОСОБА_5 , яка є пенсіонеркою, а також щодо стану її здоров`я, оскільки вони не підтверджують перебування матері відповідача на її утриманні, та не спростовують відсутність можливості надавати позивачу матеріальну допомогу у вигляді аліментів.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не має можливість надавати допомогу на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України суду не надано.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не мав права подавати позов в інтересах повнолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки останній з ним не проживає, з огляду на наступне.

Так, в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв`язку з цим стягуються аліменти.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що проживає по АДРЕСА_3 з дідусем, поряд з батьком, в 100 метрах від нього. Щодня приходить до батька, в нього харчується, а в дідуся лише ночує, так як у батька відсутнє місце для ночівлі. Також зазначив, що не працює, оскільки навчається. Контракт за навчання сплачує батько. Всі речі йому купує батько, оплачує харчування, а також щодня надає кошти на власні потреби. З матір`ю майже не спілкуються, лише на свята, допомогу вона надає рідко.

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків.

Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

Проаналізувавши зазначені вище обставини у їх сукупності, беручи до уваги обов`язок обох батьків утримувати повнолітнього сина, а також враховуючи, що відповідачка є працездатною особою, має в наявності нерухоме майно, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 28 січня 2021 року і до закінчення навчання ОСОБА_4 , а саме до 30.06.2024 року.

Згідно з ч. 1 ст. 191, 201 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 191, 199, 200, 201 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 - 265, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно,починаючи з 28.01.2021 року та до закінчення навчання, а саме до 30.06.2024 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 24 травня 2021 року.

Суддя Ю.І. Ковтун