Ухвала суду № 97122511, 23.04.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/760/383/21

Справа №752/4185/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у суді,-

В С Т А Н О В И В:

09.02.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у суді.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2021 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у суді, - передано на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.04.2021 р. зазначена справа передана в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Подана заява мотивована тим, що заявник звернулась до суду з позовом до ТОВ «ФК «Фінанс інновація», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

30.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем вчинено виконавчий напис №7130 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» заборгованості в сумі 17970 грн.

15.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Єфіменко Денисом Олеговичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62585043 з примусового виконання виконавчого напису №7130 виданого 30.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» заборгованості в сумі 17970 грн.

26.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Єфіменко Д.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Заявник посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що кошти заявника будуть стягнуті, та вона не зможе захистити або поновити її права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду, тому є всі підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, заявник звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у суді та просить: забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №62585043 на підставі виконавчого документа - виконавчого напису №7130, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 30.06.2020 р., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» заборгованості в сумі 17970 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 1, п. 2, п.6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З точки зору закону співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, судом мають братися до уваги не лише інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи наведені положення закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Проаналізувавши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про її невідповідність вимогам ст. 151 ЦПК України.

Так, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності застосування зазначених заявником заходів забезпечення позову. Пункт 6 ч. 1 ст.150 ЦПК України визначає можливість зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Заявником не надано доказів, що до суду подано позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, звертаючись до суду із вимогою про зупинення стягнення у виконавчому провадженні №62585043 на підставі виконавчого документа - виконавчого напису №7130, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барщацьким І.В. 30.06.2020 р., щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» заборгованості в сумі 17970 грн., заявником не надано підтверджуючих документів про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Слід звернути увагу на те, що відсутність доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову, унеможливлює дати об`єктивну оцінку викладеним у ній обставинам.

Згідно з імперативними приписами ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Таким чином, подана заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду на наведене, прихожу до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а тому підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353, 354, суддя, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у суді - повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кушнір С.І.