Ухвала суду № 97122073, 21.05.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2-з/754/106/21

Справа № 754/6955/21

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2021 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Сенюта В.О. розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича про визнання недійсним правочину, припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ФК «Столиця», Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Войтовського В.С. про визнання недійсним правочину, припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрацію права власності.

20.05.2021 року на адресу Деснянського районного суду м. Києва надійшла заява про забезпечення позову. Подана заява обґрунтована тим, що 26.01.2021 року відповідач ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 уклав договір відступлення права вимоги до договору № 125 про участь у ФФБ від 30.08.2018 року на користь ОСОБА_3 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 253564471 від 20.04.2021 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності на ім`я ОСОБА_3 . ОСОБА_2 отримавши від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 703760,00 грн. діяв умисно на шкоду інтересам всіх членів його сім`ї. вказані дії мають місце у період розгляду Деснянським районним судом м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, а також справи про поділ спільного майна подружжя, до обсягу якого квартира АДРЕСА_1 або еквівалент ринкової вартості квартири не було включено. Заявник вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, оскільки відповідач ОСОБА_3 вправі розпорядитися кВ. 212 шляхом подальшого відчуження добросовісному набувачу. На підставі викладено заявник просить забезпечити свій позов шляхом накладення арешту на майно - на квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа 46,3 кв.м., житлова площа 18 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2308976680000, що зареєстроване на ім`я ОСОБА_3 державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) крім випадків, передбачених частиною 5 цієї статті.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року відкрито загальне позовне провадження, призначено справу в підготовче судове засідання.

Відповідно до вимог чч.1, 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пп.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Разом із тим, представником позивача не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Крім того, посилання представника позивача на те, що відповідач може відчужити спірне майно на користь третіх осіб є лише припущеннями представника позивача та не підтверджені жодними доказами.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича про визнання недійсним правочину, припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрацію права власності - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст ухвали суду складено 21.05.2021 року.

Суддя: В.О. Сенюта