Рішення № 97122014, 11.05.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18684/20

провадження № 2/753/801/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С..

при секретарі Пугач Д.С.

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

відповідач не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 (далі- відповідач), посилаючись на те, що спільне життя між ними не склалося через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння в подружньому житті. Вказав, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам. Просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2020 було відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

28.01.20201 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позов про розірвання шлюбу визнала в повному обсязі та категорично заперечувала проти стягнення із неї витрат у виді сплати судового збору та витрат на правничу допомогу. При цьому вказала, що ніколи не заперечувала проти розірвання шлюбу з позивачем, а відтак його права не були порушені та не підлягали судовому захисту.

01.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач неодноразово звертався до відповідача надати свідоцтво про укладення шлюбу між сторонами. У зв`язку з чим позивач був змушений звертатися до відділу реєстрації шлюбів про видачу йому дублікату свідоцтва про розірвання шлюбу. Відповідач на неодноразові звернення позивача розірвати шлюб в позасудовому порядку, відмовлялася, таким чином на момент звернення позивача з позовом до суду, між сторонами існував спір, який підлягав вирішенню в судовому порядку.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали в повному обсязі та просили стягнути з відповідача судові витрати.

В судове засідання відповідач не з`явилася, у відзиві просила розглядати справу за її відсутності.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 05.01.1974 року, який було зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1314.

Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

З пояснень позивача та з відзиву відповідача вбачається, що сторони не бажають зберегти шлюб.

Позивач в судовому засіданні вказав, що втратив почуття любові та поваги до відповідача, його рішення про розірвання шлюбу є виваженим, а збереження шлюбу буде суперечити його інтересам.

За правилами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до стст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За змістом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд вважає, що сім`я існує формально, відповідач визнала позов про розірвання шлюбу, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки збереження шлюбу буде суперечити інтересам обох сторін.

У зв`язку з розглядом цієї справи позивач поніс витрати на сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн., що підтверджується наданими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги від 27.10.2020 № 22/05/18, укладеного між позивачем та АО «Літігейншн Груп», рахунком на оплату № 06-11-01/20 від 06.11.2020, актом наданої правової допомоги № 1 від 29.01.2021 до договору про надання правової допомоги, випискою по рахунку АО «Літігейншн Груп» станом на 09.11.2020.

За загальним правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 1 статті 142 цього Кодексу визначає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже з огляду на результат розгляду справи та визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд на підставі вищенаведених положень цивільного процесуального закону покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 420,40 грн. та повертає позивачу з державного бюджету судовий збір в сумі 420,40 грн.

Що стосується відшкодування витрат позивача на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 9 статті 141 цього Кодексу містить норму, відповідно до якої суд, незалежно від результатів вирішення спору, має право повністю або частково покласти судові витрати на сторону, яка зловживала своїми процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19).

Оскільки відповідач стверджувала, що позивач не звертався до неї в досудовому порядку для вирішення вказаного спору, позивач в судовому засіданні стверджував, що звертався до відповідача неодноразово, проте довести належними доказами цього не може, суд розцінює такі дії позивача як неправильні, у зв`язку з чим вбачає підстави для покладення на позивача частини його витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн.

Відтак, з огляду на результат розгляду справи, суд покладає на відповідача понесені позивачем судові витрати в загальному розмірі 3420,40 грн. (3000+420,40).

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб зареєстрований 09.09.1995 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управлінням юстиції у м. Києві, актовий запис № 1314 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 , з державного бюджету судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп., який сплачено на підставі квитанції № ПН882 від 05.11.2020 (отримувач: УК у Дарницькому районі м. Києва, код 38021179, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 : місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя : Ю.С.Мицик