Постанова № 97121499, 29.04.2021, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/3506/20

2-а/572/22/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року

Сарненський районний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Слободянюка Б.К., з участю секретаря судового засідання Кудіній А.Р., позивача ОСОБА_1 , представника УПП Давидчука В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Сарни адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 бат. 5 роти УПП в Рівненській області молодшого лейтенанта поліції Стахнюка Сергія Вікторовича та до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до відповідачів в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3564408 від 17.12.2020 року, винесеною інспектором 1 бат. 5 рота УПП в Рівненській області Стахнюком С.В., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 425 гривень за порушення п.16.11 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.122 КУпАП.

Вважає оскаржувану постанову протиправною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки наведені у ній такими, що не відповідають дійсності з огляду на наступне.

17.12.2020 року він керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2105 реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався в м. Сарни по вул. Белгородська в напрямку м. Рівне та на посту патрульної поліції був зупинений працівником поліції Стахнюком С.В. На його прохання пояснити причину зупинки транспортного засобу, поліцейський сказав, що він на перехресті вулиць вул. Белгородська та вул. Ткача, керуючи транспортним засобом, виїжджаючи з другорядної дороги (вул. Ткача) не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі (вул. Белгородська), чим порушив п.16.11 ПДР України. Він заперечив даний факт та пояснив, що пропустив транспортні засоби, які рухалися по головній дорозі після чого здійснив виїзд на головну дорогу і продовжив рух в напрямку м. Рівне. Однак, його пояснення поліцейський не взяв до уваги та надав відео, що зафіксоване камерами відеоспостереження, які встановлені на вказаному перехресті, під час перегляду якого порушень правил дорожнього руху виявлено не було. Однак, поліцейський його пояснень до уваги не взяв.

Вважає постанову безпідставною, незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушеннями норм КУпАП, оскільки порушення вказаного в ній він не вчиняв.

Ухвалою від 18.03.2021 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем у встановлений строк було подано відзив, відповідно до якого, відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем було скоєно правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, за що відносно нього було винесено постанову, вказує, що інспектор поліції при винесенні постанови діяв правомірно. Зазначає, що позивачем не долучено доказів, які б підтверджували б його вимоги, а оскаржуючи позов він намагається уникнути адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, дав пояснення які відповідають змісту позовних вимог.

Представник відповідача позов не визнав, дав показання, які відповідають відзиву. Зазначив, що відеозапис на даний час не зберігся.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом було допитано в якості свідка ОСОБА_2 , який був пасажиром автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , та дав показання про те, що обставини викладені в постанові не відповідають дійсності. Так як, ОСОБА_1 виїжджаючи з другорядної дороги пропустив всі автомобілі, які рухалися по головній дорозі, а на посту поліції до нього почали прискіпуватись працівники поліції та винесли відносно нього оскаржувану постанову.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови серії ЕАН №3564408 від 17.12.2020 року винесеної інспектором 1 батальйону 5 роти УПП в Рівненській області Стахнюком С.В., ОСОБА_1 , 17.12.2020 року о 10 годині 28 хвилин в м. Сарни по вул. Белгородська,27, на перехресті вул.. Белгородська та вул.. Ткача керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2105 », що має номерний знак НОМЕР_1 виїжджаючи з другорядної дороги не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, чим порушив п.16.11 ПДР, скоївши адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил проїзду перехресть.

Як вбачається з позовної заяви, позивач свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнає, оскільки будь-яких протиправних дій не вчиняв, а оскаржувана постанова відносно нього складена неправомірно.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст.33 КУпАП).

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото -, кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Судом було досліджено відеозапис з нагрудних камер поліцейського, наданий відповідачем, з якого вбачається, лише розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови в даній справі, однак, доказів, скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 відповідачем надано не було, ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні під час судового розгляду.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідач в розумінні ст. 251 КУпАП, відповідачем не надано. Не спростовані відповідачем і твердження позивача про те, що останній своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, вимог Правил дорожнього руху не порушував.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.ст. 73, 76КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, то слід зазначити, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дану обставину. В судовому засіданні відповідач не довів порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність прийнятого ним рішення по справі.

Докази, які б спростовували такі твердження позивача суду не надано. Свідки вчинення правопорушення відсутні, відсутні підтверджуючі матеріали фото-, кінозйомки чи відеозапису, які б дозволили переконатись у допущенні правопорушення позивачем, відсутні будь-які інші докази на підтвердження правопорушення. Відтак, відповідач проігнорував необхідність доведення вини правопорушника.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача і вважає, що оскаржувана ним постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне скасувати оспорювану постанову у справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

Статтею ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стороною позивача долучено до матеріалів справи квитанцію №8від 18.01.2021 року про сплату судового збору в розмірі 420,40 грн .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,19,77,241-246,255,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 бат. 5 роти УПП в Рівненській області молодшого лейтенанта поліції Стахнюка Сергія Вікторовича та до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.12.2020р. ЕАН №3564408 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного провопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вул..Ф.Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Сарненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: