Рішення № 97118267, 24.05.2021, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/536/20

Провадження № 2/670/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОЕ УКРАЇНА» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОЕ УКРАЇНА», у якому позивач просить стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 6088,35 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі позивач) та ТОВ Фірма «Люстдорф» (далі страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0231/17-Т/Ц7, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «Sсаnіа Р400», д.н.з. НОМЕР_1 .

05.09.2017 року о 19 годині 30 хвилин в місті Києві, по вул. Пирогівський шлях, 135, мала місце ДТП за участю застрахованого автомобіля «Sсаnіа Р400», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі - відповідач).

Внаслідок даної ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу марки «Sсаnіа Р400», д.н.з. НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який відповідно до актів виконаних робіт № 8К-1706522 від 06.10.2017 року та № 5К-1706517 від 29.09.2017 року становить 26265,98 грн та 15604,32 грн, що в сумі становить 41870,30 грн.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Sсаnіа Р400», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/18679/17 від 25.09.2017 року.

Відповідно до страхового акту № 006.00925917-1 від 18.09.2017 року та № 006.00925917-2 від 10.10.2017 року позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 27391,92 грн та 6978,38 грн, що в сумі становить 34370,30 грн.

Виконуючи свої зобов`язання за Договором, ПрАТ«СК «Арсенал Страхування» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 34370,30 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 902680 від 19.09.2017 року та № 905912 від 11.10.2017 року.

Під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом № АК/5183512 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Керуючись ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про відшкодування збитків в порядку суброгації на суму 34370,30 грн, у відповідь на яку АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату у розмірі 28281,95 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (розмір якого згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, становить 0,7).

Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 6088,35 грн: 27391,92 + 6978,38 - 24477,78 (виплата страховика з урахуванням зносу) = 6088,35 (різниця).

Тому враховуючи, що відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки, а розмір страхової виплати здійснений його страховиком АТ «СГ «ТАС» є недостатнім для повного відшкодування завданої ним шкоди, позивач неодноразово звертався до відповідача з метою досудового врегулювання спору із претензією про відшкодування збитків,проте відповідач проігнорував дані звернення та не вчинив жодних дій для відшкодування завданих збитків.

Крім того, у ході врегулювання справи в досудовому порядку позивачу стало відомо з довідки від НПУ, що власником транспортного засобу «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ «РІКОЕ УКРАЇНА», а ОСОБА_1 є водієм даної юридичної особи, у зв`язку з чим з метою захисту своїх прав позивач звертається до вказаних відповідачів із позовом.

Ухвалою судді Віньковецького районного суду Волкової О.М. від 30.09.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 30.12.2020 року за клопотанням відповідача здійснено перехід у розгляді справи із спрощеного позовного провадження на загальне позовне провадження, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.01.2021 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 вирішено витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОЕ УКРАЇНА» належним чином завірені копії документів (наказу про відрядження, подорожнього листа тощо), що підтверджують відрядження ОСОБА_1 як водія 05.09.2017 року в м. Київ для доставки вантажу.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи, будучи повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, не з`явились.

Представник позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» -- Баладига С.П. надіслав до суду письмову заяву, в якій справу просив розглянути у відсутності представника позивача та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду письмове повідомлення, в якому справу просив розглянути у його відсутності.

Представник відповідача, ТзОВ «РІКОЕ УКРАЇНА» -- В.Малко надіслав до суду письмове повідомлення, в якому також просив справу розглянути у його відсутності.

За неявки сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу у визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб, зокрема, шляхом відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 05.09.2017 року о 19 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Вольво», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в місті Києві по вул. Пирогівський шлях 135, не врахував дорожньої обстановки, під час зміни напрямку руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого спричинив зіткнення з автомобілем «Сканія», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1, п. 13.1 ПДР України, у зв`язку з чим 25.09.2017 року відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва він визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

05.07.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ТОВ Фірма «Люстдорф» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0231/17-Т/Ц7, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «Sсаnіа Р400», д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до страхового акту № 006.00925917-1 від 18.09.2017 року та № 006.00925917-2 від 10.10.2017 року, ПрАТ«СК «Арсенал Страхування» визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняло рішення про виплату ТОВ Фірма «Люстдорф» страхового відшкодування у розмірі 27391,92 грн та 6978,38 грн, що в сумі становить 34370,30 грн, які перераховані за платіжними дорученнями № 902680 від 19.09.2017 року та № 905912 від 11.10.2017 року.

Згідно страхового полісу № АК5183512 (який є дійсним на 05.09.2017 року) автомобіль «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахований в АТ «СГ «ТАС».

ПрАТ«СК «Арсенал Страхування» звернувшись до АТ «СГ «ТАС» із заявою про відшкодування збитків в порядку суброгації на суму 34370,30 грн, отримало від останнього виплату у розмірі 28281,95 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (розмір якого згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, становить 0,7).

Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 6088,35 грн (27391,92 + 6978,38 - 24477,78 (виплата страховика з урахуванням зносу).

Із довідки НПУ про дорожньо-транспортну пригоду № 3017250579732663 слідує, що власником транспортного засобу «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ «РІКОЕ УКРАЇНА».

Водночас згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 , відповідач ОСОБА_1 22.08.2017 року був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів згідно трудового договору в ТзОВ «РІКОЕ УКРАЇНА», а 16.10.2017 року звільнений з посади водія за згодою сторін.

Зазначені обставини свідчать про те, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП з вини відповідача ОСОБА_1 , а саме 05.09.2017 року, було ТОВ «РІКОЕ УКРАЇНА».

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Крім того на виконання ухвали суду відповідач ТОВ «РІКОЕ УКРАЇНА» надало копію наказу № 195/1В від 23.08.2017 року, згідно з яким ОСОБА_1 з 23.08.2017 року був відряджений терміном на 21 день з метою виконання перевезень по Україні на автомобілі із реєстраційним номером НОМЕР_2 .

Отже на час ДТП, а саме 05.09.2017 року, відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «РІКОЕ УКРАЇНА», працював на посаді водія, що сторонами не оспорено.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові «Про деякі питання застосування судами норм законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки він керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, а нести обов`язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником, повинно ТОВ «РІКОЕ УКРАЇНА» як власник транспортного засобу.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 9 цього Закону визначено, що страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхуванні відповідальності при настанні страхового випадку.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами.

Згідно з підпунктами «г» і «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначено в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДР; а також якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Таким чином, норми спеціального Закону № 1961-IV надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.

Встановлено, що дорожньо-транспортна подія, яка сталася 05.09.2017 року з вини відповідача ОСОБА_1 , визнана ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страховим випадком і на користь ТОВ Фірма «Люстдорф» здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 34370,30 грн за пошкоджений автомобіль «Sсаnіа Р400», д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно висновку експерта № 560/17 від 15.09.2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Sсаnіа Р400», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 44903,20 грн.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого,- це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», відповідно до положень якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В п.15 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснено:

«Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди».

АТ «СГ «ТАС» в порядку суброгації здійснило ПрАТ«СК «Арсенал Страхування» відшкодування збитків 28281,95 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (розмір якого згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, становить 0,7).

Таким чином позивач має право на відшкодування різниці 6088,35 грн (27391,92 + 6978,38 - 24477,78 (виплата страховика з урахуванням зносу).

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки страховою компанією винної у ДТП особи позивачеві виплачена страхова сума у розмірі 28281,95 грн, то на користь ПрАТ«СК «Арсенал Страхування» слід стягнути з відповідача -- ТОВ «РІКОЕ УКРАЇНА» 6088,35 грн, а в позові до відповідача ОСОБА_1 відмовити як до неналежного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне стягнути із відповідача ТОВ «РІКОЕ УКРАЇНА» на користь позивача 2102,00 грн понесеного судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, ст. 12, ст. 15, ст. 16, ст. 22, ст. 1166, ст. 1172, ст. 1187, ст. 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10-13, ст. 17, ст. 139, ст. 141, ст.ст. 258-259, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОЕ УКРАЇНА» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОЕ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33768257, місцезнаходження юридичної особи: 46027, Тернопільська область, місто Тернопіль, вул. Тролейбусна, буд. 16) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, місцезнаходження юридичної особи: 03056, м. Київ, вул. Бощагівська, 154) 6088,35 грн (шість тисяч вісімдесят вісім гривень 35 копійок) на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійки) понесеного судового збору.

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 відмовити як до неналежного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.05.2021 року.

Суддя О.М.Волкова