Вирок № 97114552, 21.05.2021, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/4995/20

Провадження № 1-кп/661/286/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючої - судді Бойко М.Є.,

за участю секретаря -Антоненко І.О.,

прокурора - Грубника А.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Нова Каховка кримінальне провадження №42020230270000031 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кропивницький, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, освіта професійно - технічна, безробітного, на час вчинення кримінального правопорушення військовослужбовця військової служби за контрактом - майстра відділення регламенту та ремонту ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти військової частини А17 36, солдата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.406 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 28 вересня 2020 року, близько 21 години, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, під час її проходження у військовій частині А1736, яка дислокується в с. Райське м. Нова Каховка Херсонської області, умисно порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що мало характер глумлення над військовослужбовцем, а також заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.

Вищезазначений злочин скоєний обвинуваченим за наступних обставин.

28 вересня 2020 року, близько 21 години, поблизу намету ремонтної роти військової частини А 1736, ОСОБА_1 , грубо порушуючи порядок проходження військової служби, порушивши статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, а саме: всупереч вимогам ст.ст.9,11,16,49,127, 129 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у відповідності до яких він був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов`язок, здійснювати свою діяльність на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, відповідальності перед народом України, додержуватись визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватись військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, маючи на меті продемонструвати свою перевагу, принизити особисту честь і гідність, спричинити фізичний біль та моральне страждання військовослужбовцю ОСОБА_2 , наніс останньому долонею лівої руки удар в ділянку правого вуха, долонею правої руки - удар у ділянку щоки зліва та два удари долонею лівої руки в область грудної клітки справа, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, а також, вживаючи нецензурну лайку, примусив потерпілого стати на коліна, що останній, побоюючись застосування обвинуваченим до нього фізичного насильства, вимушений був зробити. Тим самим обвинувачений умисно вчинив дії, які мали характер глумлення над військовослужбовцем ОСОБА_2 , оскільки характеризуються злобно-образливим ставленням до потерпілого, що принижувало його гідність.

При цьому, в силу вимог ст. ст. 28-34 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_1 та старший солдат ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцями рядового складу, у відносинах підлеглості не перебували.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення свою вину, а також заявлений прокурором до нього цивільний позов в інтересах держави визнав повністю.

Суду обвинувачений показав, що він проходив за контрактом службу у військовій частині А1736 солдатом. 28.09.2020 року між ним та старшим солдатом ОСОБА_2 виник конфлікт із-за непорозумінь з питань служби, в ході якого, як йому тоді здавалось, потерпілий поводився зухвало У відповідь на це він почав висловлюватись на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою, а також двічі його вдарив долонею по обличчю - в область вуха та щоки. Коли потерпілий від таких дій впав на землю, він вдарив його ще два рази рукою в область грудної клітини справа, а потім, коли ОСОБА_2 намагався підвестись, перешкоджав йому та не дозволяв цього зробити, змусивши стояти перед ним на колінах. ОСОБА_3 також додав, що у вчиненому він щиро розкаюється та просить суворо його не карати.

Оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі,крім особистого допиту обвинуваченого та вивчення матеріалів кримінального провадження щодо його особи. При цьому судом учасникам судового розгляду роз`яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо їх правдивості.

Таким чином, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.406 КК України як порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що заподіяло легкі тілесні ушкодження, а також таке, що має характер глумлення над військовослужбовцем.

Вину ОСОБА_1 по даній кваліфікації суд вважає доведеною, і він повинен нести кримінальну відповідальність за скоєне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а, згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Згідно вимог ст.12 КК України скоєний ОСОБА_1 злочин належить до категорії нетяжких злочинів.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, не одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей - 2008 та 2011 року народження, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, негативно характеризується.

Обставинами, що пом`якшують покарання згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_1 та активне сприяння розкриттю злочину; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим та ризик для суспільства, у тому числі для окремих оточуючих, оцінюється як середні. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без обмеження чи позбавлення його волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, а виконання покарання йому у громаді доцільне за умови здійснення інтенсивного нагляду за засудженим з боку органу пробації.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв нетяжкий злочин, у вчиненому щиро розкаявся, сприяв його розкриттю, свою вину визнав повністю, має на утриманні двох малолітніх дітей, характеризується негативно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, потерпілий просить суворо його не карати, а прокурор не наполягає на його ізоляції від суспільства, дані досудової доповіді, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку та з покладенням при цьому на нього обов`язків відповідно до ст.76 КК України за критеріями доцільності та співмірності скоєному, оскільки саме таке покарання є необхідним, справедливим та буде достатнім для виправлення обвинуваченого, яке можливе і без ізоляції його від суспільства, а також для попередження вчинення ним нових злочинів та, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, відповідатиме завданням, загальним засадам призначення покарання та його меті.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не застосовувався і підстав для його застосування на даний час суд не вбачає.

Міністерством оборони України та військовою частиною А2428 (Миколаївський військовий шпиталь) по справі заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат закладові охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, в якому позивачі просять суд стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4048 грн.. на користь Держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України в особі військової частини А2428.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з 01.10.2020 року по 08.10.2020 року старший солдат ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування в неврологічному відділенні військової частини А2428 (Миколаївський військовй шпиталь), при цьому на його лікування Держава витратила 4048 грн.., що підтверджується відповідним розрахунком від 30.09.2020 року № 42020230270000031, наявним у матеріалах справи, в якому відображені найменування та вартість наданих потерпілому медичних послуг та ліків та які, із врахуванням положень ст. ст. 127-129 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Отже, цивільний позов, заявлений прокурором Військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України та військової частиною А2428 (Миколаївський військовий шпиталь) слід задовольнити повністю.

Речові докази у кримінальному провадженню відсутні; питання про судові витрати слід вирішити згідно ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.406 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Покласти при цьому на засудженого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до обвинуваченого до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов, заявлений прокурором Військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України та військової частини А2428 (Миколаївський військовий шпиталь), задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України в особі військової частини А2428, витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 4048,00 грн.

Стягути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судово - медичних експертиз: №426-М від 27.11.2020 року в сумі 960 грн. 60 коп.(а.с. 62); №427-М від 27.11.2020 року в сумі 467 грн. 30 коп.(а.с.63 ), а всього - 1427,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

В іншій частині відповідно до ст. 395 КПК України вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Новокаховський міський суд.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М. Є. Бойко