Рішення № 97114421, 24.05.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/977/21

Провадження № 2-а/653/56/21

РІШЕННЯ

іменем України

24 травня 2021 року

Генічеський районний суд Херсонської області

в складі головуючої судді Мотонок Т.Я.,

за участю секретаря Гурковського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ справу № 653/977/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Херсонського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 2161) про скасування постанови №125652 від 31 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить суд скасувати постанову № 125652 від 31 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що 31 березня 2021 року винесено постанову № 125652 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, за те, що вона порушила порядок виїзду з ТОТ у Донецькій та Луганській обл., а саме 28.03.2021 р. здійснила виїзд до Російської Федерації поза КПВВ через закритий ПП р. Новоазовськ, чим порушила вимоги п.п.3.6 «Порядку виїзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській обл. і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого Постановою КМУ № 815 від 17.07.2019 р.

Постанову № 125652 від 31.03.2021 року позивач вважає незаконною, оскільки відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням про адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 гривень (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок), бо вважає себе невинуватою, постанову № 125652 від 31.03.2021 року необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, порушення норм матеріально та процесуального права.

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків в частині сплати судового збору.

20.04.2021 року на адресу Генічеського районного суду Херсонської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками. Вказані в ухвалі недоліки були виправлені позивачем.

Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.04.2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача ВПС «Чонгар» (тип Б) Херсонського прикордонного загону на належного Херсонський прикордонний загін Державної прикордонної служби України, оскільки відділ прикордонної служби «Чонгар» І категорії (тип Б) є структурним підрозділом Херсонського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини 2161), не має необхідних реквізитів та не має юридичної особи, а отже і не має необхідного обсягу правоздатності і дієздатності, щоб бути відповідачем по справі в розумінні ст. 46 КАС України.

Херсонський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військової частини 2161) є органом державного кордону України та посадовими особами структурного підрозділу якого, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, отже Херсонський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військової частини 2161) є належним відповідачем у даній справі.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року замінено неналежного відповідача ВПС «Чонгар» І (тип Б) Херсонського прикордонного загону на належного Херсонський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина 2161).

У встановлений судом строк, представником відповідача подано відзив на позов в якому зазначено про безпідставність поданного позову. На обгрунтування своїх вимог зазначено, що 31.03.2021 року о 01.20 год. під час здійснення прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» в контрольному пункті в`їзду - виїзду «Чонгар» (в 6 км. від населеного пункту Чонгар, Генічеського району. Херсонської області), було виявлено Позивача - ОСОБА_1 , яка 28.03.2021 (впродовж дня) здійснювала виїзд з тимчасово окупованої території України у Донецькій та Луганській областях до материкової частини Російської Федерації поза встановленими контрольними пунктами в`їзду - виїзду. Своїми діями Позивач порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України у Донецькій та Луганській областях, а саме вимоги пунктів 3 та 6 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 815. За дане правопорушення передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 204-2 КУпАП.

Факт порушення порядку виїзду з тимчасово окупованої території України у Донецькій та Луганській областях поза контрольними пунктами в`їзду - виїзду, підтверджується наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 278/125652/2021:доповідною запискою прикордонного наряду «Перевірка документів» у складі прапорщика Нерещенко І. від 31.03.2021 року, з якої вбачається, що позивачем порушено порядок виїзду з тимчасово окупованої території у Донецькій та Луганській області до Російської Федерації поза контрольними пунктами через закритий пункт пропуску «Новоазовськ», поясненнями Позивача, в яких зазначено, що 28.03.2021 вона виїхала в подорож до України з тимчасово окупованої території у Донецькій області через закритий пункт пропуску «Новоазовськ» до Російської Федерації, після чого через Белгородську область до міста Харків в пункт пропуску «Готівка». Після чого поїхала до України в місто Павлоград, провідати доньку. 31.03.2021 поїхала додому через ТОТУ АР Крим, тому що другої дороги не було, про те, що вона щось порушує вона не знала. Окрім цього, в своїх поясненнях Позивач засвідчила власним підписом про роз`яснення їй прав, а також, що вона допущене правопорушення і накладене адміністративне стягнення не оспорює, оспорювати не буде, штраф сплатить вчасно, претензій до прикордонників не має.

Витягом з бази даних 1.2., доступ до якої отримано за допомогою підсистеми «Ризик», щодо фактичних даних про перетин державного кордону України/меж ТОТУ, з якого стало відомо, що Позивач:

12.03.2020 року о 11:49 здійснила виїзд з материкової (контрольованої) території України до тимчасово окупованої території в Донецькій та Луганській областях через пункт пропуску «Бугас» (авто) (на даний час назва КПВВ «Новотроїцьке»);

29.03.2021 року о 06:26 здійснила в`їзд в Україну з території Російської Федерації через пункт пропуску через державний кордон «Готівка» (авто);

Будь - які інші перетини державного кордону України та/або межі з ТОТУ Позивачем в період часу з 05.01.2019 по 21.12.2020 в базі даних відсутні.

Враховуючи наявність факту в`їзду на тимчасово окуповану територію в Донецькій та Луганській областях без будь-якої інформації про законний виїзд з тимчасово окупованої території, стає очевидним, що Позивач порушила порядок виїзду з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

17.05.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що дійсно 12.03.2020 року повернулась до м. Донецьк, але з початком карантину, не мала можливості повернутися до м. Павлограду, Дніпропетровської області, до вона зареєстрована як внутрішньо - переміщена особа, оскільки з того часу по теперішній час, відсутня можливість вільного перетину лінії розмежування через контрольні пункти в`їзду - виїзду із сторони тимчасово окупованих територій через блокування з боку самопроголошених органів на тих територіях - інформація про що є загальновідомою.

З приводу надання пояснень, щодо мети її подорожі, копію яких надав відповідач, зазначила те, що вона вважала ці пояснення лише формальністю, та не викладала в них всі справи по яких їй, як громадянину України потрібно було дістатися до м. Павлограду, Дніпропетровської області, де вона зареєстрована ж внутрішньо-переміщена особа для реалізації своїх соціальних прав, а саме - отримання соціальних виплат (пенсійних коштів), які вона протягом року не мала можливості отримати, та оформлення закордонного паспорту.

Отже, вона не погоджується з матеріалами, викладеними відповідачем у Відзиві на позовну заяву, не погоджується із рішенням про адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 гривень (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок), бо вважає себе невинуватою, постанову № 125652 від 31.03.2021 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків фактичним обставинах справи, порушення норм матеріально та процесуального права.

20.05.2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідачвважає відповідь на відзив на позовну заяву та позовну заяву і викладені в них позовні вимоги необґрунтованими та невмотивованими, оскільки фактичні обставини викладені в них мають опосередковане відношення до вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення; належна правова аргументація та правові підстави оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення позивачем також чітко не визначені та не сформульовані в межах як її позовної заяви, так і відповіді на відзив на позовну заяву.

Отже, проаналізувавши вимоги викладені позивачем, відповідач їх не визнає та вважає, що вони не ґрунтуються на Законі, є безпідставними та невмотивованими тому не підлягають задоволенню судом, зокрема з огляду на наступне: позивач у відповіді на відзив на позовну заяву особисто підтверджує той факт (який в тому числі був викладений Позивачем, як під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, так і в позовній заяві), що вона дійсно перетнула державний кордон України через тимчасово закритий пункт пропуску «Новоазовськ» з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації, поза встановленими контрольними пунктами в`їзду - виїзду, тобто підтверджує факт порушення нею порядку виїзду з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, всупереч чинному законодавству України, а саме вимог Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях» та «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів па тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 815.

Відповідач просить звернути увагу Суду на те, що надана Відповідачем у відзиві на позовну заяву інформація щодо кількості осіб, які перетинали лінію розмежування через контрольні пункти в`їзду/виїзду з боку тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях (протягом березня 2021 року - 52 тисячі осіб), офіційно підтверджена та розміщена на офіційному сайті Державної прикордонної служби України. А тому, посилання позивача на відсутність вільного перетину лінії розмежування та не врахування Відповідачем обмежень, які діють з боку тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, спростовується статистичною інформацією наданою додатком у відзиві на позовну заяву Відповідачем.

Відповідач наголошує, що Позивачем, як у позовній заяві так і у відповіді на відзив на позовну заяву, не долучено жодного доказу(підтвердження), який свідчить про блокування з боку самопроголошених, лише вказується що «інформація про що є загальновідомою», що є як нічим іншим, як простими словами позивача.

Натомість Відповідачем, надано до Суду всі наявні докази по справі, в тому числі про наявність можливості вільного перетину лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях, що в цілому досить чітко вказує на те, що Позивач свідомо порушила порядок виїзду з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей поза встановленим контрольними пунктами в`їзду - виїзду за що передбачена адміністративна відповідальність за статтею 204-2 КУпАП.

Також, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП України, позивачем не заявлялось жодних клопотань та не надавалось пояснень, що при виїзді з тимчасово окупованої території України у Донецькій та Луганській областях вона діяла в стані крайньої необхідності.

Тому, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 березня 2021 року посадовою особою, старшим прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзд - виїзд «Чонгар» ВПС «Чонгар» І категорії (тип Б) Воронюк Сергієм Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що 28.03.2021 р. ОСОБА_1 здійснила виїзд до Російської Федерації поза КПВВ через закритий пункт пропуску «Новоазовськ», чим порушила вимоги п.п.3.6 «Порядку виїзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській обл. і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого Постановою КМУ № 815 від 17.07.2019 р.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, посилаючись на її необґрунтованість і неправомірність, позивач звернулась до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Однак, доводи позивача суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно пояснень, відібраних під час виявлення порушення, позивач зазначила, що 28.03.2021 року вона виїхала в подорож до України з тимчасово окупованої території у Донецькій області через закритий пункт пропуску «Новоазовськ» до Російської Федерації, після чого через Белгородську область до міста Харків в пункт пропуску «Готівка». Після чого поїхала в місто Павлоград, провідати доньку. 31.03.2021 поїхала додому через ТОТУ АР Крим, тому що другої дороги не було.

Таким чином, факт вчинення адміністративного правопорушення не заперечується позивачем.

Крім того, у вказаних поясненнях, позивач власним підписом засвідчила про роз`яснення їй прав, а також, що вона допущене правопорушення і накладене адміністративне стягнення не оспорює.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 року №1207-VII громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду - виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно із п. 2 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №367, контрольний пункт в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - спеціально виділена територія на автомобільному шляху, залізничній станції з комплексом будівель, спеціальних, інженерних, фортифікаційних споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види державного контролю і пропуск осіб, що в`їжджають на тимчасово окуповану територію України та виїжджають з неї, а також транспортних засобів, вантажів та іншого майна; органи і служби, що здійснюють державний контроль у контрольних пунктах, - підрозділи охорони державного кордону, територіальні органи ДФС.

За правилами п. 3 Порядку від 04.06.2015 року №367 в`їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюються через контрольні пункти, зокрема, громадянами України - за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Відповідно до п. 4 Порядку від 04.06.2015 року №367 контрольні пункти, в яких здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск осіб, що в`їжджають на тимчасово окуповану територію України або виїжджають з неї, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, не призначені для перетинання державного кордону. Перелік контрольних пунктів наведено в додатку 1.

Так, до переліку контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України / виїзду з неї включено пункти: "Каланчак", "Чаплина", "Чонгар". До вказаного переліку не входить ППР «Новоазовськ», через який здіснено перетин кордону позивачем.

Відповідно до ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203 1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204 -2, 204 -4).

Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.

Пунктом 1 Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України "Про організаційні заходи щодо реформування адмін провадження у прикордонній сфері" від 28.02.2018 року №16, відповідно до абзацу третього частини другої статті 222-1 КУпАП, уповноважено розглядати від імені Державної прикордонної служби України справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 222-1 КУпАП, та накладати відповідні адміністративні стягнення: старших змін прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Разом з цим, за правилами ч. 1 ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 204-2 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Вказані положення кореспондуються із приписами ч. 5 ст. 276 КУпАП, згідно яких справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-2 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх виявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не оспорювала допущене порушення і адміністративне стягнення, що підтверджується її поясненями, які долученні до матеріалів справи.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Водночас, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 -2 КУпАП порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, здійснення в`їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію України через невизначений контрольний пропускний пункт є порушенням Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №367.

Не дотримання вказаного контрольно-пропускного режиму є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 204 -2 КУпАП.

Водночас, суд враховує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем не ставилось питання про необізнаність з його правами та обов`язками, не подавались зауваження до порядку розгляду справи, у тому числі щодо не роз`яснення йому прав, не ставилось питання про необхідність скористатись правовою допомогою, заперечення щодо виявленого правопорушення не подавались.

Навпаки, у наданих позивачем поясненнях, що долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, позивач власним підписом засвідчила про роз`яснення їй прав, а також, що вона допущене правопорушення і накладене адміністративне стягнення не оспорює.

Розгляд справи відбувся у присутності позивача, проведений уповноваженою посадовою особою органу Державної прикордонної служби України.

Також, постанова про накладення штрафу містить прізвище, ім`я та по батькові, посаду особи, яка прийняла відповідне рішення; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, дату народження та місце проживання; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; результат розгляду справи та суму адміністративного стягнення, визначену з дотриманням приписів ст. 204-2 КУпАП.

Обставин, які б свідчили про вчинення адміністративного правопорушення з незалежних від позивача причин, під час розгляду справи про правопорушення не наводилось.

Вищенаведене свідчить про дотримання відповідачем правил ч. 1 ст. 258 КУпАП, ч. 1 ст. 268 КУпАП, ст.ст. 204 -2 ,280, 283 КУпАП.

З огляду на викладене, оскільки факт порушення позивачем Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї підтверджений належними доказами та не спростований позивачем, розгляд справи відбувся з дотриманням адміністративного законодавства, постанова винесена згідно повноважень відповідача та у межах санкції, передбаченої ст. 204-2 КУпАП, постанова відповідає критерію обґрунтованості і правомірності, тому відсутні підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 251, 258, 268, КУпАП, ст. 71, 242-244, 286 КАС України, суд -

Ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 2161) про скасування постанови №125652 від 31 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення - відмовити в повному обсязі.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копію судового рішень невідкладно надіслати учасникам справи.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи

Суддя Генічеського районного суду Т. Я. Мотонок