Рішення № 97114403, 12.05.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/3219/20

Провадження № 2/653/426/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

12 травня 2021 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі головуючого судді Делалової О.М., секретаря судового засідання Мироненко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Генічеськ в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30.09.2010 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки.

Своїм підписом відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 15.06.2020 року виникла заборгованість в розмірі 24017,61 грн., яка складається з: 16553,65 - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 7463,96 -заборгованості за простроченими відсотками.

Зважаючи на викладене позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 24017,61 грн., та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.

Представник позивача разом з позовною заявою подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити, розглядати справу у спрощеному прядку, проти винесення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибула, причини неприбуття не повідомила. Жодних клопотань на адресу суду не надходило. Про час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення смс-повідомлення та оголошення на веб-сайт судової влади.

Крім того, відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі ст. 281 ЦПК України.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази, заслухавши пояснення відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 30.09.2010 р. ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До позовної заяви, крім анкети-заяви, підписаної позичальником, представник банку додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold». та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником.

Відповідно до довідки, доданої позивачем до позовної заяви, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким останній були надані: 10.05.2017 року - кредитна картка терміном дії 12/19; 10.03.2020 року - кредитна картка терміном дії 02/24.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 10.05.2017 року. В подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався, 19.03.2018 року збільшення кредитного ліміту до 15000,00 грн., 04.04.2018 року зменшення кредитного ліміту до 14500,00 грн. та 26.07.2018 року кредитний ліміт зменшено до 0.00 грн.

З виписки по рахунку, доданого Банком до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 10.05.2017 року активно користувалась кредитними картками: знімала готівку, поповнювала мобільний телефон, оплачувала придбання товарів, вносила кошти на часткове погашення кредиту.

Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.06.2020 року виникла в розмірі 24017,61 грн., яка складається з: 16553,65 - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 7463,96 -заборгованості за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто позивач, як сторона у справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що визначено статтями 12, 81 ЦПК України.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема прострочені відсотки.

Водночас, в анкеті-заяві позичальника від 30.09.2010 р., підписаної сторонами, відсутні відомості щодо істотних умов договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки, строк виконання зобов`язання.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.09.2010 р., посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Сontract», «Універсальна, Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема не погоджено розміру відсотків за користування кредитними коштами.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і Правила надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Враховуючи, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Сontract», «Універсальна, Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.09.2010 року.

Оскільки умовами анкети-заяви, яка підписана відповідачем, не погоджено розміру відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачем не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17.

Щодо стягнення суми простроченого тіла кредиту, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем проценти нараховані за користування кредитними коштами погашалися банком за рахунок кредиту, збільшуючи відповідно загальну заборгованість за тілом кредиту.

Проте, анкета-заява, підписана сторонами не містить як відомостей, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, так і відомостей про погашення нарахованих процентів.

А отже підстави для збільшення тіла кредиту за рахунок погашення нарахованих процентів відсутні.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем та виписки по рахунку ОСОБА_1 було використано кредитних коштів в сумі 14499,31 грн., а на погашення заборгованості сплачено 13737,17 грн., що свідчить, про те, що заборгованість за кредитом складає лише 762,14 грн.

Отже, надаючи оцінку наведеним фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам на підтвердження заявлених вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 762,14 грн., що складає 3,17 % від позовних вимог, то розмір судового збору, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь банку складає 66,63 грн.

Керуючисьст.12,81,141,263,265ЦПКУкраїни,ст.ст. 525, 526, 530, 629, 634, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 30.09.2010 року в сумі 762,14 грн. (сімсот шістдесят дві гривні чотирнадцять копійок) та судовий збір в розмірі 66,63 грн. (шістдесят шість гривень шістдесят три копійки).

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня отримання копії повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова