Рішення № 97111465, 12.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Київ №826/14863/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю представника відповідача Грицаєнка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ВУДПАК" до Головного управ-ління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2017 №0055471406 та №0055481406,

в с т а н о в и в:

Підставою позову є помилковість висновків перевірки про допущення позивачем порушень щодо своєчасності розрахунків в іноземній валюті. Позивач стверджує, що оскільки Національним банком України у постанові №410 не запроваджено інший строк розрахунків, правильне обчислення граничного строку здійснення імпортних операцій з моменту здійснення авансового платежу повинно відбуватись у строк, встановлений ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме у строк, що не перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. Також позивач стверджує про відсутність у відповідача повноважень щодо застосування штрафних санкцій за порушення Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулю-вання і валютного контролю".

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав, встановлених в акті перевірки.

До підготовчих засідань та судового засідання представник позивача не прибув, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідач заперечив проти позову з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономіч-ними контрактами від 02.12.2016 №Р050101 та від 02.12.2016 №АТР-С-361-2016, згідно листів ПАТ КБ "Глобус" від 05.06.2017 №2530, від 09.06.2017 №3365 за період з 02.12.2016 по дату завершення перевірки, результати якої оформлені актом від 10.10.2017 №1111/26-15-14-06-04/36457064.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження валютних коштів на суму 220124,10 дол. США за контрактом від 02.12.2016 №Р050101 та на суму 190593,35 дол. США за контрактом від 02.12.2016 №АТР-С-361-2016;

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо обов`язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, а саме порушення строків декларування станом на 01.07.2017.

На підставі даного акта перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 26.10.2017:

- №0055471406, яким до позивача застосовано штрафні санкції (пеню) за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1468558,57 грн.;

- №0055481406, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 170 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері зовнішньоекономічної діяльності та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про накладення на суб`єкта зовнішньоекономіч-ної діяльності штрафних санкцій.

Оцінюючи доводи і заперечення сторін щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.10.2017 №0055471406, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185/94) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день простро-чення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національ-ного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 1 ст. 1 Закону №185/94 встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 5 ст. 1 Закону №185/94 передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Національного банку України від 14.09.2016 №386 "Про врегулю-вання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" установлено, що розра-хунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Згідно з п. 11 цієї постанови вона набрала чинності з 15.09.2016 і діяла до 15.12.2016 включно.

Пунктом 1 постанови Національного банку України від 13.12.2016 №410 "Про врегулю-вання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Згідно з п. 11 цієї постанови вона набрала чинності з 16.12.2016.

Вказана постанова є чинною на час розгляду справи, проте п. 1 виключено на підставі постанови Національного банку України №41 від 25.05.2017.

Як вірно встановлено перевіркою, підтверджується доданими до позовної заяви доку-ментами і визнається сторонами у заявах по суті справи, позивачем укладено експортні контракти від 02.12.2016 №Р050101 із Компанією "MIRIADA LIMITED" (Гонконг) та від 02.12.2016 №АТР-С-361-2016 із Компанією "SIA Grainmill" (Латвія) про поставку товарів, на виконання яких позивачем відвантажено товар та отримано валютну виручку.

Як вбачається з додатків 3 і 4 до акта перевірки, частина валютної виручки надійшла на рахунок позивача після закінчення граничного 120-денного строку з дати митного оформлення (дати вантажної митної декларації) товарів, що експортується, у т.ч. 220124,10 дол. США за контрактом від 02.12.2016 №Р050101 та 190593,35 дол. США за контрактом від 02.12.2016 №АТР-С-361-2016.

Висновків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на продовження строків розрахунків або документів уповноваженого органу країни, які підтверджують виник-нення форс-мажорних обставин, до перевірки і до суду не надано.

Щодо застосування відповідачем 120-денного строку розрахунків, то такий висновок відповідає вимогам ч. 5 ст. 1 Закону №185/94 і постанові Національного банку України від 13.12.2016 №410, яка була чинною на час здійснення митного оформлення партій товарів, що експортувався.

Доводи позивача про те, що постанова Національного банку України від 13.12.2016 №410 не запроваджує інших строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів суперечать змісту п. 1 цієї постанови, яким запроваджено саме 120-денний строк розрахунків, відмінний від строку, вказаного у ст. 1 Закону №185/94, тому відхиляються судом.

Посилання позивача на листи Департаменту валютного контролю та ліцензування Націо-нального банку України від 26.02.2010 №28-311/599-3019 і Державної податкової адміністрації України від 26.02.2010 №4014/7/22-5017 суд відхиляє, оскільки вони не є актами законодавст-ва і не стосуються застосування постанови Національного банку України від 13.12.2016 №410.

У позовній заяві позивач не навів заперечень та/або спростувань фактичним обставинам, встановленим перевіркою і зазначеним в акті і додатках до нього, та розрахунку пені за порушення строків розрахунків, а також інших обставин невідповідності повідомлення-рішення від 26.10.2017 №0055471406 вимогам законодавства.

Отже, наведені у позовній заяві доводи позивача не спростовують правильність висновку перевірки про порушення позивачем вимог ст. 1 Закону №185/94 і не є підставами для визнання протиправним і скасування повідомлення-рішення від 26.10.2017 №0055471406.

Оцінюючи доводи і заперечення сторін щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.10.2017 №0055481406, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно рези-дентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національ-ному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п. 2 ст. 16 цього Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідаль-ності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за №209/4430, встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Як вірно встановлено перевіркою, підтверджується додатками 3 і 4 до акта перевірки та не заперечується позивачем у позовній заяві, станом на 01.07.2017 у позивача існувала дебітор-ська заборгованість у загальній сумі 233770,15 дол. США у зв`язку з ненадходженням до України частини валютної виручки, у т.ч. у сумі 93176,81 дол. США за контрактом від 02.12.2016 №Р050101 із Компанією "MIRIADA LIMITED" (Гонконг) та у сумі 140593,35 дол. США за контрактом від 02.12.2016 №АТР-С-361-2016 із Компанією "SIA Grainmill" (Латвія).

Позивач не надав до перевірки і до суду відповідної декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами. Порушення ст. 9 вказаного Декрету у позовній заяві не заперечується.

Доводи позивача щодо відсутності у контролюючого органу повноважень накладати штрафні санкції за вказане порушення суд відхиляє, зважаючи на висновок Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі №826/5917/17 у подібних правовідносинах про доведеність Головним управлінням ДФС у м. Києві валютного правопорушення, покладеного в основу податкового повідомлення-рішення, обумовлює правомірність застосування до позивача, виз-начених штрафних (фінансових) санкцій, а також, враховуючи пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, згідно з яким контролюючі органи забезпечують застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та п. 3.1 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за №209/4430, яким передбачено застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби до резидентів і нерезидентів (окрім банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку).

Отже, наведені у позовній заяві доводи позивача не спростовують правомірність накладення на позивача штрафних санкцій за порушення позивачем вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 і не є підставами для визнання протиправним і скасування повідомлення-рішення від 26.10.2017 №0055481406.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними і скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому в позові необхідно відмовити в повному обсязі.

Згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується; понесення сторонами інших витрат не заявлено, тому їх розподіл не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Приватному підприємству "ВУДПАК" у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач: Приватне підприємство "ВУДПАК";

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 31, код ЄДРПОУ 36457064.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві;

04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Костенко