Рішення № 97111336, 21.05.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/2258/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Чернігівській областіпровизнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (надалі також ГУНП в Чернігівській області), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління національної поліції в Чернігівській області від 15 березня 2021 року № 70 о/с, яким ОСОБА_1 , лейтенант поліції, був звільнений з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області та призначений інспектором-черговим відділу поліцейської діяльності № 1 Ніжинського РВП ГУНП Чернігівській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Чернігівській виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що його фактично переміщено на роботу в іншу місцевість без його згоди. Напрямок посади взагалі різний. Крім того, зазначає, що відбулося не тільки переміщення, а зміна істотних умов праці.

Відповідач у встановлений судом строк надіслав відзив на позов, а також заперечення на відповідь на відзив, в яких із позовними вимогами не погодився, в їх задоволенні просив відмовити, оскільки підставою видання спірного наказу було подання ГУНП від 12.03.2021 про необхідність переміщення поліцейського ГУНП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку ст. 65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію» та рапорт заступника начальника ГУНП Комлика О.Л. від 12.03.2021. Враховуючи особу поліцейського ОСОБА_1 , те що вказані посади рівнозначні, для уникнення прорахунків в організації службової діяльності, для більш ефективної служби прийнято рішення саме про переміщення вказаного поліцейського. Відповідно до ч. 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» підставою для переведення позивача повинен бути не рапорт позивача, а у зв`язку з більш ефективною службою, виходячи з інтересів служби - ініціатива прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції. Видаючи наказ від 15.03.2021 № 70 о/с, начальник ГУНП в області діяв в межах повноважень, з метою, для досягнення якої ці повноваження було надано і в спосіб, який безпосередньо передбачений Законом України «Про Національну поліцію».

В відповіді на відзив позивач окремо зауважив на те, що оскаржуваним наказом здійснено саме переведення в іншу місцевість, а враховуючи те, що спеціальним законодавством не врегульовано такі випадки, то слід застосовувати саме норми КЗпП.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов має бути задоволений частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , лейтенант поліції, 15.03.2021 наказом відповідача № 70 о/с з 16.03.2021 був звільнений з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області та призначений інспектором-черговим відділу поліцейської діяльності № 1 Ніжинського районного відділу поліції ГУНП Чернігівській області (а.с. 8, 28).

Зазначений наказ виданий на підставі рапорта заступника начальника ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції О. Комлика від 12.03.2021 (а.с. 25) та подання заступника начальника ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції О. Комлика від 12.03.2021 (а.с. 24).

Вважаючи, що позивача було протиправно переведено на посаду в іншу місцевість без згоди на це, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з приписами частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Частиною другою статті 65 Закону № 580-VIII посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону № 580-VIII).

У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження. Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності (частини десята та одинадцята статті 65 Закону № 580-VIII).

Відповідно до статті 59 Закону № 580-VIII з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року № 1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).

Відповідно до розділу ІІ Порядку № 1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.

За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.

Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Закон №580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі застосуванню мають підлягати норми спеціального законодавства.

Зі змісту позовних вимог слідує, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування відносно позивача підпункту 2 пункту 1 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».

Оскаржуваним у даній справі наказом позивача призначено на посаду інспектора-чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Ніжинського районного відділу полиш ГУНП в Чернігівській області, розташованому в м. Носівка, вул. Центральна 15 Чернігівської області.

З матеріалів справи слідує, що до оскаржуваного призначення позивач проходив службу на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, розташованому в смт. Козелець, Чернігівської області, вул. Родини Богомольців, 16.

Спеціальний Закон № 580-VIII встановлює підстави переміщення, які зазначені у частині першої статті 65 цього закону та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається. Таке переміщення може відбуватися - за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (частина восьма статті 65 Закону № 580-VIII).

Проте, Закон № 580-VIII не врегульовує випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або переведення до іншої місцевості, про що йдеться у статті 32 КЗпП України.

Так стаття 32 КЗпП України встановлює можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Водночас, ОСОБА_1 перевели на таку ж саму роботу на тому самому підприємстві, але в іншій місцевості, без його згоди.

Переведення особи з відділу, який розташований у смт. Козелець, Чернігівської області, до відділку, який розташовано у м. Носівка, Чернігівська області є переведенням особи до іншої місцевості.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.08.2020 у справі № 620/2624/19, у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5192/18.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність врахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6677/16.

Зі змісту означеної постанови слідує, що позивач звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою вказав на те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи № 820/6677/16, застосовані норми статті 65 Закону № 580-VIII та не застосовано до спірних правовідносин статтю 77 цього закону та статті 43, 83 Закону України «Про державну службу», які на думку скаржника підлягали застосуванню у даному випадку.

Так Верховним Судом надано оцінку про можливість застосування до спірних правовідносин у цій справі приписів ст. 77 Закону № 580-VIII та ст. 43, 83 Закону України «Про державну службу». Тоді як висновок Верховного Суд про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 32 КЗпП України у справі № 820/6677/16 відсутній.

Відтак, відсутні підстави для врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 листопада 2018 року № 820/6677/16, під час розгляду цієї справи.

Щодо позовної вимоги про виплату середнього заробітку за вимушений прогул, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Водночас, відповідно до оскаржуваного наказу, позивача звільнивши із займаної посади одночасно було призначено на іншу, а згідно з наявною інформацією управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Чернігівській області від 07.04.2021 №554\124\21\01-2021 грошове забезпечення ОСОБА_1 як на посаді з котрої останнього було звільнено, так і на посаді на яку призначено повністю ідентичне і складає всього 12069,01 грн.

За таких обставин суд зауважує, що позивача було звільнено та призначено на іншу посаду в один день і він продовжував проходити службу та отримувати відповідне грошове забезпечення, яке не відрізнялось від грошового забезпечення, що він отримував на попередній посаді, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як і відсутні підстави для виплати різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку слід задовольнити частково.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи, що позивач звільнений від справи судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління національної поліції в Чернігівській області від 15 березня 2021 року № 70 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та призначення на посаді інспектора-чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.

Звернути до негайного виконання рішення суду частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.

Дата складення повного рішення суду - 21.05.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб