Рішення № 97111019, 13.05.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5575/20

РІШЕННЯ

іменем України

13 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М.

за участю:секретаря судового засідання Гільовського О.І. позивача ОСОБА_1 представника відповідача Федорченко Д.А. представника відповідача Лискун Л.Є. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань , Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить: - визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому або на іншій рівнозначній посаді з 20 серпня 2020 року; - стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2020 у зв`язку із незаконним звільненням з роботи; - допустити негайне виконання рішення суду.

Позов обґрунтовано тим, що наказом Державного бюро розслідувань №153-ос від 23.10.2018, ОСОБА_1 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» призначено на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому. Наказом Державного бюро розслідувань №201-ос від 26.11.2018 позивача переведено на посаду першого заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому та присвоєно 5-й (п`ятий) ранг державного службовця. Наказом Державного бюро розслідувань №448-ос від 25.11.2018 позивачу присвоєно черговий 4-й ранг державного службовця. Наказом Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року № 514-ос, ОСОБА_1 - першого заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому звільнено з займаної посади з 20 серпня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби.

Вказаний наказ прийнятий на підставі надісланого ОСОБА_1 на електрону адресу попередження про наступне вивільнення з займаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому відповідно до наказу від 14 липня 2020 року № 90 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2020 рік».

Вважає попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 №10-13-01-15460 протиправним та наказ від 13.08.2020 № 514-ос незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Враховуючи наведене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник Державного бюро розслідувань та представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому заперечуючи проти позовних вимог, подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначили про те, що наказом Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 №90ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому на 2020 рік", затверджено зміни до штатного розпису, що вводяться в дію з 17.08.2020.

Відповідно до наказу від 14.07.2020 №90ДСК, посади державної служби територіального управління, а саме Директор, Перший заступник Директора - начальник слідчого управління та заступник Директора, виведені з штатного розпису. Водночас введено посади старшого начальницького складу (полковник ДБР) - 1 штатна посада Директора та 2 штатні посади Заступника Директора. Наказом Державного бюро розслідувань «Про попередження працівників» від 14.07.2020 № 336, Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань доручено персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17.08.2020 скорочуються, про наступне вивільнення.

Згідно з додатком 2 до наказу Державного бюро розслідувань №336, до Списку працівників територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, які попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, зокрема, включено ОСОБА_1 - Першого заступника Директора - начальника слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницьку.

У зв`язку із службовою необхідністю виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань повідомлено керівництву територіальних управлінь Державного бюро розслідувань про необхідність прибути особисто 16.07.2020 на 9:00 до Центрального апарату Державного бюро розслідувань для ознайомлення із наказом від 14.07.2020 № 336.

ОСОБА_1 16.07.2020 до центрального апарату Державного бюро розслідувань не прибув, про що складено Акт від 16.07.2020 № 18. Державним бюро розслідувань за підписом в.о. Директора полковника Державного бюро розслідувань Соколова О.В. , складено Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням посади державної служби, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

На виконання наказу Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 336 «Про попередження працівників», на підставі вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку» від 11.12.2019 № 1042, на електронну та поштову адреси ОСОБА_1 направлено Попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 № 10-13-01-15460.

Вказують, що на підставі наказів Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 90ДСК та від 14.07.2020 № 336, персонального попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 №10-13-01-15460, наказом від 13.08.2020 №514-ос, відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 звільнено з посади Першого заступника - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому 20.08.2020, у зв`язку із скороченням посади державної служби, внаслідок зміни штатного розпису.

Зазначають, що наказ Державного бюро розслідувань від 13.08.2020 №514-ос винесено у межах наданих статтею 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» повноважень директора Державного бюро розслідувань, на підставі статті 87 Закону України «Про державну службу», а також, з дотриманням зазначених у частині другій статті 2 КАС України вимог: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Посилаючись на законність оскаржуваного звільнення, просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій вказує, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі не визначеній статтею 87 Закону України "Про державну службу", а тому є незаконним. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником Державного бюро розслідувань подано до суду заперечення в якому звертає увагу, що позивачем не сформульовано, які положення чинного законодавства в рамках спірних правовідносин порушено Державним бюро розслідувань, та обмежившись власним тлумаченням нормативно - правового акта, виданого в межах дискреційних повноважень суб`єкта призначення, вказує про неможливість застосування певних положень діючого законодавства без будь-яких на те юридичних підстав. Просить в задоволенні задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів щодо задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзивах.

Заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 обіймав посаду першого заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.

На час призначення на посаду та проходження служби позивачем дана посада відносилась до посад державної служби.

Наказом Державного бюро розслідувань від 03.01.2020 №2 внесено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" з урахуванням змін, внесених наказом Державного бюро розслідувань від 02.01.2020 №1".

Наказ Державного бюро розслідувань №343 доповнено пунктом 3: "Затвердити порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (додаток)".

08 липня 2020 року Державним бюро розслідувань видано наказ №323 «Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами», відповідно до якого посади директора та заступника директора територіальних управлінь Державного бюро розслідувань підлягали заміщенню особами рядового і начальницького складу.

14 липня 2020 року Державним бюро розслідувань видано наказ №90 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому на 2020 рік" затверджено зміни до штатного розпису, що вводяться в дію з 17.08.2020.

Відповідно до наказу від 14.07.2020 № 90ДСК, посади державної служби територіального управління, а саме Директор, Перший заступник Директора - начальник слідчого управління та заступник Директора, виведені з штатного розпису. Водночас введено посади старшого начальницького складу (полковник ДБР) - 1 штатна посада Директора та 2 штатні посади Заступника Директора.

Наказом Державного бюро розслідувань «Про попередження працівників» від 14.07.2020 №336, Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань доручено персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17.08.2020 скорочуються, про наступне вивільнення.

Згідно з додатком 2 до наказу Державного бюро розслідувань № 336, до Списку працівників територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, які попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, зокрема, включено ОСОБА_1 - Першого заступника Директора - начальника слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницьку.

У зв`язку із службовою необхідністю виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань повідомлено керівництву територіальних управлінь Державного бюро розслідувань про необхідність прибути особисто 16.07.2020 на 9:00 до Центрального апарату Державного бюро розслідувань для ознайомлення із наказом від 14.07.2020 № 336.

ОСОБА_1 16.07.2020 до центрального апарату Державного бюро розслідувань не прибув, про що складено Акт від 16.07.2020 № 18.

Того ж дня, Державним бюро розслідувань за підписом в. о. Директора полковника Державного бюро розслідувань Соколова О.В. , складено Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням посади державної служби, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

На виконання наказу Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 336 «Про попередження працівників», на підставі вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку» від 11.12.2019 № 1042, на електронну та поштову адреси ОСОБА_1 направлено Попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 № 10-13-01-15460.

На підставі наказів Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 90ДСК та від 14.07.2020 № 336, персонального попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 № 10-13-01-15460, наказом від 13.08.2020 № 514-ос, відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 звільнено з посади Першого заступника - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому 20.08.2020, у зв`язку із скороченням посади державної служби, внаслідок зміни штатного розпису.

За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Згідно частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до приписів частини другої статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для звільнення позивача визначено п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII у зв`язку із скороченням посади державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Статтею 9-1 Закону №889-VIII врегульовано питання порядку доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Так згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №889-VIII доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9-1 Закону №889-VIII інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Згідно з положеннями ч. 2 - ч. 5 Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1042, інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.

Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).

Протокол складається в довільній формі працівником державного органу, визначеним суб`єктом призначення або керівником державної служби, та повинен містити:

1) дату, час та місце складення протоколу;

2) підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону;

3) дату, час та вид засобу телекомунікаційного зв`язку, за допомогою якого надіслано інформацію або документи державному службовцю;

4) контактні дані державного службовця, за якими надіслано інформацію або документи з використанням засобу телекомунікаційного зв`язку (номер телефону, адресу електронної пошти тощо);

5) короткий зміст інформації або документів, які надіслані державному службовцю;

6) найменування посади, прізвище та власне ім`я державного службовця, якому надіслано інформацію або документи;

7) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я працівника державного органу, який надіслав інформацію або документи державному службовцю;

8) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я уповноваженого працівника державного органу, який склав протокол;

9) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я керівника служби управління персоналом;

10) додатки до протоколу, що підтверджують факт надіслання інформації або документів (копію знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку тощо).

Протокол складається в одному примірнику та зберігається у службі управління персоналом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що питання щодо створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів врегульовано положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року №851-IV (далі - Закон №851-IV).

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону №851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.2 ст. 6 Закону №851-IV).

З аналізу вищенаведеного слідує те, що, у разі направлення особі електронного документа, останній має обов`язково містити електронний підпис автора документу.

Судом встановлено, що при визначенні дати звільнення в наказі відповідача від 13 серпня 2020 року останній вважав, що ОСОБА_1 в силу положень ст. 9-1 Закону №889-VIII був повідомлений про звільнення 16 липня 2020 року.

Як свідчать матеріали справи попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 було складено 16 липня 2020 року та у цей же день направлено позивачу двома способами, а саме: на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 , яке було направлено позивачу 16 липня 2020 року на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не містило електронного підпису ані автора такого документу, ані особи, яка направила такий документ на вказану електронну адресу, що не заперечується учасниками справи.

Суд також звертає увагу на той факт, що відсутність електронного підпису на повідомленні про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 16 липня 2020 року унеможливлює ідентифікацію відправника та/або автора повідомлення, а зміст такого повідомлення не захищений від внесення правок та викривлення та може викликати сумніви у його відповідності паперовому примірнику, що є недопустимим з огляду на обов`язок керівника державної служби належним чином попередити державного службовця про наступне звільнення.

Поряд із зазначеним, суд звертає увагу на те, що повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 16 липня 2020 року направлено останньому, також, засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 (штриховий кодовий ідентифікатор 0103272344292).

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що даний лист позивачу не вручено та повернуто за закінченням терміну зберігання (штриховий кодовий ідентифікатор 0103272344292) відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому сам по собі факт направлення 16 липня 2020 року повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не може слугувати належним доказом повідомлення позивача про наступне звільнення.

Крім того, під час судового розгляду справи представником відповідача зазначалось, що ОСОБА_1 фактично отримав повідомлення про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року саме 16 липня 2020 року.

Суд, надаючи оцінку посиланням відповідача на положення ст. 9-1 Закону №889-VIII, як на підставу вважати, що позивач був повідомлений про звільнення 16 липня 2020 року, звертає увагу на те, що елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Так, на думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії», «Олександр Волков проти України).

Вказане свідчить про те, що положення ст. 9-1 Закону №889-VIII підлягають застосуванню з урахуванням дотримання керівником державної служби вимог й інших законодавчо встановлених вимог щодо належного повідомлення державного службовця про наступне звільнення, у тому числі: з направленням повідомлення у паперовій формі на актуальну адресу місцезнаходження державного службовця та/або направлення повідомлення у електронній формі з дотриманням вимог щодо наявності обов`язкових реквізитів електронного документа.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт повідомлення позивача про звільнення саме 16 липня 2020 року, що, у свою чергу, свідчить про порушення останнім законодавства про працю, зокрема в частині повідомлення державного службовця про наступне вивільнення та, як наслідок, про передчасність винесення останнім наказу №514-ос від 13 серпня 2020 року.

Крім того, щодо підстав звільнення позивача суд зазначає наступне.

08.07.2020 виконуючим обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. видано наказ №323 "Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами".

Відповідно до вказаного наказу, посади директора і заступника територіальних управлінь Державного бюро розслідувань підлягали заміщенню особами рядового і начальницького складу.

Посада першого заступника директора територіальних управлінь Державного бюро розслідувань за змістом вказаного Переліку не відносилась до посад, які підлягали заміщенню.

14.07.2020 виконуючим обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. видано наказ №90 дск "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2020 рік".

Підставою винесення наказу №90 дск зазначено Перелік посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами затверджений наказом №323 від 08.07.2020.

На переконання суду, при прийнятті наказу №90 дск не було враховано, що були відсутні підстави для скорочення посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.

Запобіжники для забезпечення трудових прав працівників Державного бюро розслідувань встановлені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" та Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 №743.

Зокрема, директор Державного бюро розслідувань виключно за поданням директорів територіальних управлінь може вирішувати питання щодо структури, штатної чисельності територіальних органів та визначення посад, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу (п.4, 5 ч. 1 ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державне бюро розслідувань").

Накази №323 та №90 дск не містять посилань на подання директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.

Крім того, законодавець, відносячи Державне бюро розслідувань до державних правоохоронних органів, передбачав гарантії прав працівників - державних службовців, які були призначені за конкурсом на відповідні посади до набрання чинності змінами у Закон.

Зокрема, передбачено гарантія продовження здійснення повноважень директорами територіальних управлінь, слідчими, оперуповноваженими у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (підпункти 3, 4 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань").

Отже, звільнення державних службовців (зокрема, першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому) у зв`язку зі зміною штатного розпису та необхідністю заміщення даних посад особами рядового і начальницького складу прямо суперечить підпунктам 3, 4 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань".

Крім того, суд звертає увагу, що дії направленні на зміни штатного розпису та проведення процедури звільнення (складення наказів №323, №90 дск, попередження про наступне вивільнення) проводилось у дуже стислі строки і до ухвалення Кабінетом Міністрів України Постанови від 05.08.2020 №743 "Про затвердження положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань".

Тобто, фактично розпочавши процедуру звільнення державних службовців та заміщення їх особами рядового і начальницького складу у відповідача було відсутнє правове регулювання порядку проходження такої служби.

Дані обставини, на думку суду, свідчать про те, що дії відповідачів були направлені не на дотримання Закону України "Про державне бюро розслідувань", а на швидке звільнення працівників попередньо призначених за конкурсом на відповідні посади.

Так, відповідно з дня набрання чинності Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 №743 (далі - Положення) повноваження щодо скорочення штату або проведення організаційно - штатних заходів відповідач повинен був би проводити за погодженням з іншими заступниками директора Державного бюро розслідувань (абз. 2 п. 61 Положення).

На думку суду, процедура скорочення штату не може бути відокремлена від процедури звільнення в межах скорочення працівників, а тому, зазначені вище вимоги Положення повинні стосуватись, в тому числі, і наказів про звільнення працівників.

Починаючи з 05.08.2020 всі накази направленні на здійснення скорочення штату та звільнення у зв`язку з цим працівників Державного бюро розслідувань повинні були бути погоджені тимчасово виконуючим обов`язків директора Державного бюро розслідувань з іншими заступниками директора.

Враховуючи, що наказ про звільнення позивача приймався після 05.08.2020 те не був погоджений іншими заступниками директора Державного бюро розслідувань, він суперечить вимогам зазначеного положення, є протиправним і прийнятий не в межах повноважень встановлених законом.

Також, не було доведено під час розгляду справи, що обсяг посадових обов`язків між посадою першого заступника територіального управління (посада державної служби) та посадою заступника територіального управління (посада рядового і начальницького складу) різниться.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Суд звертає увагу, що положення Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з посади) не передбачали порядку звільнення державних службовців у випадку скорочення посад державної служби, як і не містять жодних застережень щодо застосування норм законодавства про працю у такому випадку.

Отже, скасування гарантій для державних службовців при їх звільненні у випадку реорганізації або ліквідації органу є дискримінацією порівняно з правовим положенням працівників у приватному секторі, оскільки не є обгрунтованим об`єктивними підставами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Звільнення державного службовця з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав державного службовця.

Згідно абз.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його звільнено - першого заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому або на іншій рівнозначній посаді з 20 серпня 2020 року.

Щодо визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно абз.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно наданої відповідачем довідки, позивачу у червні 2020 року нараховано 80194,40 грн, відпрацьовано 20 робочих днів; у липні 2020 року нараховано 34928,01 грн, відпрацьовано 12 робочих днів. Середньоденний заробіток становить: (80194,40+34928,01)/32=3597,57 грн.

Період вимушеного прогулу позивача обраховується, починаючи з першого дня після звільнення до прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді (з 20.08.2020 по 13.05.2021) і становить 182 робочих дні.

Отже, середній заробіток за період вимушеного прогулу складає 654757,74 грн (182х3597,57 грн/день). Зазначена сума підлягає стягненню з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому на користь позивача з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Так, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 року по справі №826/6583/14, від 18 квітня 2019 року по справі №812/2/16 та від 8 липня 2019 року по справі №809/4462/15.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки.

Згідно з п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А тому, рішення суду про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку задоволити.

Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому або на іншій рівнозначній посаді з 20 серпня 2020 року.

Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2020 по 13.05.2021 у розмірі 654757 (шістсот п`ятдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн 74 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення оплати за час вимушеного прогулу в межах виплати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 травня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державне бюро розслідувань (вул. Симона Петлюри, 15,Київ 32,01032 , код ЄДРПОУ - 41760289) Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому (вул. Пилипчука, 28,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 42335958)

Головуючий суддя А.М. Ковальчук