Ухвала суду № 97110784, 24.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/18905/2020

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"24" травня 2021 р. м. Харків

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області(63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Центральна, 12) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

2. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку.

На виконання зазначеної ухвали суду позивачем 13.01.2021 було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач зазначив, що 12.06.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату згаданої допомоги у 2020 році в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком з посиланням на статтю 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». Листом від 25.06.2020 року № 1610/02-44 відповідач надав відповідь, за змістом якої повідомив, що допомога виплачена заявнику в розмірі, який визначається КМУ у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Отже, на думку позивача, порушення його права почалось з моменту відмови УПСЗН Куп`янської районної державної адміністрації Харківської у виплаті недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, яка відбулася 25.06.2020 р.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №227/2015/17.

Зі змісту позову встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржуються бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Суд зазначив, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, позивач в обґрунтування заяви вказує, що у квітні 2020 року ним було отримано виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірі з яким він не погоджується. Вказані види грошової виплати є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується, а звернувся позивач до суду з зазначеним адміністративним позовом 29.12.2020 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України. Ухвалою суду від 14.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської областіпро визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року по справі № 520/18905/2020 скасовано. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У вказаній ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 року, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

30 вересня 2020 року - встановлений Законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30.09.2020.

Аналогічну правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду висловлено Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 у справі № 389/1042/17.

Окрім того, судом першої не встановлено дату виплати позивачу оскаржуваної одноразової грошової допомоги до 5 травня в зменшеному, на думку позивача, розмірі.

Сама по собі назва «виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня», не дає підстави для висновку щодо відліку строку звернення до суду саме з 05.05.2020 року.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідна позовна заява подана до суду позивачем у грудні 2020 року, тобто в межах визначеного КАС України шестимісячного строку, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не повно дослідив матеріали позовної заяви та дійшов передчасного та помилкового висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин, тому позовна заява підлягає поверненню.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, адміністративну справу було передано судді Спірідонову М.О.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, зазначає наступне.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду викладеною в Постанові від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, яка на час винесення даної ухвали суду є останньою позицією Верховного Суду щодо питання строків звернення до суду з позовами стосовно соціальних виплат, та яка підлягає застосуванню в порядку ст. 242 КАС України.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік.

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавець встановив виплачувати щорічно до 5 травня учасникам бойових дій грошову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 17-1 зазначеного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

З матеріалів справи судом встановлено, що в квітні 2020 року позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік для учасників бойових дій у розмірі 1390,00 грн.

Про порушення своїх прав внаслідок виплати грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж він очікував, позивач дізнався у квітні 2020 року, коли отримав цю допомогу. Відтак саме з квітня 2020 року слід обраховувати строк звернення до суду з вимогами про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання відповідача перерахунок, нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня.

Також суд зазначає, що у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню частина четверта статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Її нормами визначено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, а отже позивач до таких осіб не відноситься, а спірні правовідносини виникли саме з виплати в квітні 2020 року суми вказаної грошової допомоги не в повному обсязі, а лише 1390,00 грн., що на думку позивача не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому вказане посилання судом до уваги не приймається.

Окремо суд наголошує, що спірні правовідносини виникли саме з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, а отже підстави для звернення до суду з даним позовом виникли у позивача саме з 27 лютого 2020 року.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року).

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, даний позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, при цьому позивачем не наведено причин пропуску такого строку та не надано доказів їх поважності.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області(63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Центральна, 12) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.