Рішення № 97108139, 07.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 року Справа № 160/15832/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Військової частини А3283 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2020 Військова частина А3283 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А3283 суму у розмірі 2995 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 36 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач проходив військову службу в Збройних силах України (Військова частина А3283) та забезпечувався майном особистого користування. В подальшому відповідача було звільнено у запас відповідно до підп. «е» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач зазначив, що відповідач має непогашену заборгованість за вартість виданих відповідачу предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, в розмірі 2995,36 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з метою стягнення вищевказаної суми в примусовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні. Цією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

У вказаній ухвалі відповідачу також встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 була направлена сторонам у справі, зокрема, відповідачеві, однак, на адресу суду від відповідача 06.05.2021 повернувся конверт з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини -польова пошта А3675 (по стройовій частині) від 10.11.2015 №354 відповідач був зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до картки обліку військового майна особистого користування №2562 від 09.01.2019 відповідача було забезпечено речовим майном згідно встановленої норми.

На підставі наказу командира військової частини А3283 від 01.04.2020 №107 (по стройовій частині) відповідача звільнено з військової служби у запас за пунктом 2 підпунктом "е"(у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обв`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення,

Згідно довідки №31 про вартість речового майна, за неповне використання якого утримується кошти при звільненні солдата ОСОБА_1 , відповідач отримав речове майно, термін носіння якого не закінчився на загальну суму 2995,36 грн.

На теперішній час збитки, які були завдані військової частині А3283 колишнім солдатом ОСОБА_1 в повному обсязі не відшкодовані, сума збитків що підлягає відшкодуванню військовій частині за речове майно, термін носіння якого не закінчився, складає 2995,36 грн.

Військова частина А3283, з метою досудового врегулювання спору, зверталася з листом №1369 від 10.04.2020 до відповідача, в якому просила сплатити в добровільному порядку відповідача суму його заборгованості. Однак відповідач своєї відповіді на лист не надав, суму заборгованості в повному обсязі не сплатив.

Позивач, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся до суду для відшкодування збитків, нанесених державі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Абзацами 1-2 частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України; речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України №232 від 29 квітня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232).

Згідно абзацу 7 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 1995 року №880 затверджено Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості.

Суд зазначає, що за правилами абзацу 2 пункту 9 Інструкції № 232 передбачено, що строки носіння або експлуатації предметів речового майна особистого користування, що видається офіцерам, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, обчислюються з дня виникнення в них права на його отримання. Речове майно особистого користування, видане зазначеним особам, обліковується за місяцем виникнення права на отримання цього майна.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що сума нарахованого забезпечення, яку має відшкодувати відповідач, з урахуванням вже стягнутих коштів, складає 2995,36 грн.

Отже, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з відшкодування залишкової вартості речового забезпечення в розмірі 2995,36 грн.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що станом на дату розгляду справи судом, сума заборгованості відповідачем не сплачена, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Військової частини А3283 (50046, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, військове містечко - 30, код ЄДРПОУ 07880837) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А3283 суму у розмірі 2995 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 36 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко