Рішення № 97108003, 24.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Справа № 205/5802/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

04.07.2019 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 , у якій просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, р/р 31257201492745 в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 40108646, в рахунок відшкодування майнової шкоди 57919,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 21 січня 2016 року № 9 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. У подальшому, наказом Департаменту патрульної поліції № 415 о/с від 24.04.2018 року був переведений на посаду інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції в Запорізькій області. Позивач зазначає, що 18.01.2018 року екіпаж 0710 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заступив на денне чергування на службовому автомобілі «Toyota Prius», державний номерний знак НОМЕР_3 . Цього ж дня, близько 18 год. 53 хв., відповідач, керуючи вказаним автомобілем по вул. Маяковського в районі буд. 59а у м. Дніпрі, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом ЗАЗ 110308-45, державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився попереду. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2018 року у справі № 205/611/18-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та відповідно до ст. 22 КупАП звільнено від адміністративної відповідальності. Згідно з висновком експертного дослідження № 16/12.2/9 від 28.08.2018 року, виконаного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС, вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції внаслідок ДТП, в якій пошкоджено службовий автомобіль «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_3 , складає - 57919 грн. 67 коп. Таким чином, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, зумовленої винними протиправними діями відповідача, позивач зазначає, що йому спричинено майнову шкоду шляхом пошкодження службового автомобіля «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_3 , у розмірі 57919 грн. 67 коп. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (суддя Мовчан Д.В.) від 20.08.2020 року позов Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора, Ернеста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) в рахунок відшкодування майнової шкоди у розмірі 24670 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 05 коп.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора, Ернеста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 22 коп.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.11.2020 року (колегія у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.) апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2020 року скасовано. Провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди закрито.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14.01.2021 року (колегія у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.) заяву Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про направлення справи за встановленою юрисдикцією - задоволено. Передано справу за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди за встановленою юрисдикцією до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

20.01.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Дніпровського апеляційного суду надійшли матеріали справи №205/5802/19.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2021 року справу № 205/5802/19 розподілено судді Голобутовському Р.З.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

29.01.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Департаменту патрульної поліції надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, майнову шкоду в розмірі 57919,67 грн.

01.02.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України направлено запит до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про отримання відомостей про місце проживання (реєстрації) відповідача.

15.02.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДМС у Дніпропетровській області надійшла відповідь на запит, у якій зазначено що відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не значиться.

16.02.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України направлено запит до Головного управління ДМС у Запорізькій області про отримання відомостей про місце проживання (реєстрації) відповідача.

02.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДМС у Запорізькій області надійшла відповідь на запит, у якій зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 18.08.2006 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року відкрито провадження у справі №205/5802/19 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи в судовому засіданні призначено на 06.04.2021 року.

23.03.2021 року відповідачем на офіційну електронну адресу суду направлено заяву про визначення правильної адреси, за якою проживає відповідач, для листування із судом: АДРЕСА_3 .

02.04.2021 року засобами поштового зв`язку та 05.04.2021 року на офіційну електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що оскільки посада інспектора поліції безпосередньо не пов`язана зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням ввірених матеріальних цінностей, на момент призначення на посаду та до моменту подання відзиву з відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність не укладався, службовий автомобіль «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_3 (на синьому фоні), відповідальність відповідача, як працівника перед роботодавцем, є обмеженою і не може перевищувати середньомісячний заробіток. Також зауважує, що про факт заподіяння шкоди позивачу стало відомо 18.01.2018 року і відповідно з цього часу почав перебіг визначений ч. 3 ст. 233 КЗпП України строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Позовна заява подана до суду 04.07.2019 року, клопотання про поновлення строку звернення до суду не заявлено, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судове засідання, призначене на 06.04.2021 року з`явились представник позивача та відповідач та підтримали обрані правові позиції.

06.04.2021 року судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 9 о/с від 21 січня 2016 року «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 7 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 415 о/с від 24.04.2018 року ОСОБА_1 був переведений на посаду інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції в Запорізькій області.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2018 року у справі № 205/611/18-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та відповідно до ст. 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності.

Вказаною постановою встановлено, що 18.01.2018 року о 18 год. 53 хв. у м. Дніпро на вул. Маяковського 59А водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Prius», державний номерний знак НОМЕР_3 , своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом ЗАЗ 110308-45, державний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився попереду. При цьому водій ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001 року, спричинивши механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, власником автомобіля «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_3 , 2013 року випуску, пошкодженого в результаті ДТП, яким керував ОСОБА_1 , є Департамент патрульної поліції, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Згідно з висновком експертного дослідження, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром MBС України № 16/12.2/9 від 28.08.2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Toyota моделі Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 57919 грн. 67 коп.

У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодовує завдані збитки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пунктами 1, 2, 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов`язаних із виконанням його службових обов`язків.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З огляду на зазначені вимоги закону, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.01.2019 року в справі № 825/730/16 (провадження № 11-934апп18) та від 13.02.2019 року в справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18).

Відповідно до преамбули Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто він є спеціальним нормативним актом, який регулює проходження служби в поліції. Норми, які б регулювали матеріальну відповідальність працівників поліції, заподіяну ними під час виконання службових обов`язків станом на час виникнення спірних правовідносин в ньому відсутні.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (стаття 56 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ст. 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (затверджене постановою КМУ УРСР від 29.07.1991р. №114 з наступними змінами та доповненнями) особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Згідно із закріпленим у ст. 58 Конституції України принципом дії законів у часі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

У цьому випадку за правилами, встановленими в п.п. 1-3, 5, 10 розділу 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України 25.06.1995 року №243/95-ВР, яке поширюється також на осіб рядового та начальницького складу МВС України, і яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності осіб винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків.

Так, відповідач, будучи рядовим поліції, заподіяв майнову шкоду під час виконання ним службових обов`язків, отже, на такі правовідносини, виходячи з аналізу наведених нормативних актів, дія загальних норм трудового законодавства не поширюється.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 року у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 року у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 року у справі № 813/150/16.

За таких обставин, доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства є безпідставними, оскільки питання пов`язані з відшкодуванням матеріально шкоди працівника поліції під час виконання ним службових завдань, врегульовані спеціальними законодавчими актами.

Оскільки саме вказані нормативно-правові акти є спеціальними, суд застосовує їх норми під час вирішення цієї справи по суті.

Відповідно до змісту п.п.1-3, 5, 10 розділу 1 вказаного Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода заподіяна, в тому числі пошкодженням майна, що спричинило додаткові витрати для його відновлення за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної поведінки; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди. Час, протягом якого винну особу може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством. За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого в особисте користування настає матеріальна відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди настає у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети (п.п. 10, 11 розділу ІІ цього ж Положення).

У цьому випадку суду не надано доказів того, що відповідачем вказана шкода заподіяна внаслідок наявного умислу або через вчинення ДТП в стані сп`яніння, або ж через скоєння діяння, яке має ознаки злочину, а тому у суду відсутні правові підстави для покладання на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності.

Таким чином, на відповідача, з вини якого позивачу заподіяна дійсна майнова шкода внаслідок пошкодження автомобіля, що спричинило додаткові витрати для його відновлення, та з урахуванням причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, може бути покладена лише обмежена відповідальність в розмірі тримісячного грошового забезпечення.

Як видно з довідки про доходи від 21.01.2020 року, виданої Департаментом патрульної поліції, місячна заробітна плата ОСОБА_1 складає у середньому розмірі 8223 грн. 35 коп. та розмір тримісячного грошового забезпечення відповідача становить 24670 грн. 05 коп.

Жодних інших доказів щодо місячної заробітної плати ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України слід стягнути матеріальну шкоду у розмірі 24670 грн. 05 коп., а в задоволені іншої частини позовних вимог слід відмовити, оскільки вони не ґрунтуються на нормах законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Стосовно твердження відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Положення № 243 передбачено, що час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

Оскільки спеціальним законодавством це питання не врегульоване, суд вважає за можливе застосувати субсидіарні норми законодавства, якими є норми КЗпП України, якими врегульовані питання покладання на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установу, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

З матеріалів справи встановлено, що 18.01.2018 року о 18 год. 53 хв. у м. Дніпро на вул. Маяковського 59А водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Prius», державний номерний знак НОМЕР_3 , своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом ЗАЗ 110308-45, державний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився попереду. При цьому водій ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001 року, спричинивши механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

Вина відповідача підтверджена постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2018 року у справі №205/611/18.

Проте, у вказаній постанові не визначено суми матеріальних збитків, завданих відповідачем.

Точна сума завданої шкоди визначена висновком експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.08.2018 року №16/12.2/9.

Таким чином, до встановлення суми завданих збитків, позивач не міг звернутись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди.

Відтак, строк позовної давності має розраховуватись з дати встановлення суми завданих збитків, визначеній висновком експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.08.2018 року №16/12.2/9, оскільки саме з цієї дати позивач дізнався про наявність збитків у розмірі 57919,67 грн.

Позовну заяву подано до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська 04.07.2019 року.

Отже, позивач звернувся до суду з дотриманням річного строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Частиною 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування майнової шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України завдану майнову шкоду у розмірі 24670 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 05 коп.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський