Рішення № 97107981, 11.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Справа № 160/2973/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/2973/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.09.2020, викладене в повідомленні про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 №0400-0306-8/87246;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити (зарахувати) періоди роботи ОСОБА_1 з 24.06.1986 по 05.10.1988 в СМП-547 Управління «Тюменстройпуть» та з 21.12.1989 по 11.10.1994 на заводі «Днепропластмасс», а також - періоди здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 13.07.2020 до страхового стажу ОСОБА_1 , призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що після настання відповідного віку (зокрема, 59 років та 6 місяців) вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком, до якої нею були додані усі належні документи для призначення пенсії, однак відповідач протиправно відмовив у задоволенні її заяви. Так, позивач стверджує, що її загальний трудовий стаж згідно відомостей трудової книжки становить 17 років 7 місяців 12 днів. Натомість, пенсійним органом, на думку ОСОБА_1 , протиправно не зараховано до її загального трудового стажу періоди роботи з 24.06.1986 по 05.10.1988 в СМП-847 управління «Тюменстройпуть» та з 21.12.1989 по 11.10.1997 на заводі «Волна», який в подальшому перейменовано в «Днепропластмасс» на тій підставі, що за відтиском печаток цих підприємств в трудовій книжці позивача неможливо встановити назву підприємств. Також позивач наголошує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зараховані до загального трудового стажу позивача роки, протягом яких ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність та сплачувати страхові внески.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/2973/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

29.03.2021 до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву (вх. №24892/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначив, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію, зокрема, перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує і засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Так, при перевірці наданих позивачем документів було встановлено, що записи про звільнення з роботи в СМП-547 Управління «Тюменстройпуть» та на заводі «Днепропластмасс» завірено печаткою, по якій не можливо встановити назву підприємства, в той час як інших документів на підтвердження відповідного стажу згідно із приписами п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993. Враховуючи наведене пенсійним органом не зараховано до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.06.1986 по 05.10.1988 та з 21.12.1989 по 11.10.1994 на вищезазначених підприємствах. Стосовно зарахування до страхового стажу позивача періодів ведення підприємницької діяльності, а саме: з 01.01.1998 по 13.07.2020 відповідач зазначив, що дані періоди не зараховані, оскільки ОСОБА_1 не надала підтверджуючу довідку про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. З огляду на викладене, відповідач стверджує, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 15 років 8 місяців 12 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідач додатково наголосив, що з урахуванням положень статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, в той час як суд не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, а, отже, не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 13.07.2020 звернулась до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком (номер заяви 7141), до якої позивачем було додано наступні документи: Довідка з ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності В00 №329358, №52648/04-36-51-81-40-15 від 29.05.2020; Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру від 15.07.1996; паспорт серія НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; трудова книжка серії НОМЕР_5 ; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк від 13.01.2020).

Надання означених документів підтверджено розпискою-повідомленням від 13.07.2020, в якому спеціалістом пенсійного органу зазначено про недостатність документів для призначення пенсії та повідомлено, що позивачу необхідно надати довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, яку слід надати до 13.10.2020.

Листом Відділу з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №0400-0306-8/59018 від 22.07.2020, в якому останній повідомив про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на те, що згідно із наданими позивачем документами загальний трудовий стаж заявниці становить 15 років 8 місяців 12 днів.

При цьому, в означеному листі відповідач зазначив про не зарахування до загального трудового стажу позивача наступних періодів її роботи:

-з 24.06.1986 по 05.10.1988 в СМП-547 Управління «Тюменстройпуть», оскільки в трудовій книжці позивача запис про звільнення завірений печаткою, по якій неможливо встановити назву підприємства;

-з 21.12.1989 по 11.10.1994 на заводі «Днепропластмасс», оскільки в трудовій книжці позивача запис про звільнення завірено печаткою, по якій неможливо встановити назву підприємства.

З огляду на викладене, 10.09.2020 ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої позивачем було додано висновок експертного дослідження печатки від 07.08.2020 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.09.2020.

Надання означених документів підтверджується змістом розписки-повідомлення Центрального відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.09.2020 (реєстраційний номер 10660).

За результатами розгляду наданих позивачем документів відповідач направив ОСОБА_1 лист за вих. №0400-0306-8/87246 від 28.09.2020, в якому повідомив останню про відмову у призначенні їй пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» посилаючись на те, що згідно із наданими позивачем документами загальний трудовий стаж заявниці становить 15 років 8 місяців 12 днів.

При цьому, в означеному листі відповідач зазначив про не зарахування до загального трудового стажу позивача наступних періодів її роботи:

-з 24.06.1986 по 05.10.1988 в СМП-547 Управління «Тюменстройпуть», оскільки в трудовій книжці позивача запис про звільнення завірений печаткою, по якій неможливо встановити назву підприємства;

-з 21.12.1989 по 11.10.1994 на заводі «Днепропластмасс», оскільки в трудовій книжці позивача запис про звільнення завірений печаткою, по якій неможливо встановити назву підприємства.

Додатково у листі пенсійний орган зазначив, що наданий позивачем висновок експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №19/104-7/7д/10 від 06.08.2020 не передбачений Порядком для призначення пенсії. Враховуючи викладене, відповідач повідомив позивача щодо не зарахування до її загального трудового стажу періодів роботи з 24.06.1986 по 05.10.1988 та з 21.12.1989 по 11.10.1994.

Не погодившись з означеною позицією пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Статтею 8 Закону України №Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із приписами ч.1 ст.26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788), пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Статтею 62 Закону України №1788 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХII від 05.11.1991 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

У відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують зі статтею 62 Закону №1788, пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637) основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок), звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.

Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 10.12.2020 у справі №372/403/17.

Судом встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 містяться записи про наступні відомості щодо періодів роботи позивача та займаних нею посад:

- 12.10.1978 прийнята слюсарем-збирачем 1 розряду до механічного цеху «Опытно-эксперементального завода ВНИТИ» (запис №1 від 12.10.1978);

- 22.07.1981 звільнена за власним бажанням (запис №2);

-21.08.1981 призначена на посаду бухгалтера в розрахунковий відділ бухгалтерії Жовтневого райвно (запис №3);

-27.10.1985 звільнена за власним бажанням у зв`язку із переїздом (запис №6);

-15.11.1985 прийнята бухгалтером до ЖЄУ-5 (запис № 7);

-09.06.1985 звільнена за власним бажанням у зв`язку із переїздом (запис №8);

-24.06.1986 прийнята бухгалтером-паспортистом до СМП-847 управління «Тюменстройпуть» (запис №9);

-05.10.1988 звільнена по догляду за дитиною (запис №10);

-21.12.1988 прийнята до цеху 4 збірником виробів з пластмас - надомником першого розряду на завод «Волна» (підприємство у подальшому перейменовано в «Днепропластмасс»), (запис №11);

-11.10.1997 звільнена за власним бажанням (запис №12).

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, виданого виконкомом Жовтневої районної Ради народних депутатів 10.02.1996 ОСОБА_1 з 04.08.1994 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа та взята на облік у відповідному контролюючому органі як платник податків та зборів, що підтверджується відомостями, які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.09.2020, позивач з 17.03.1998 взята на облік як платник єдиного внеску в Соборному управлінні Головного управління ДПС у Дніпропетровський області.

Згідно, із виданим ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 23.05.2012 Свідоцтвом платника єдиного податку серії А №831837 01.01.2012 позивач перейшла на спрощену систему оподаткування із ставкою єдиного податку 10% мінімальної заробітної плати.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 по суті суд зазначає, що у листах Відділу з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №0400-0306-8/59018 від 22.07.2020 та за вих. №0400-0306-8/87246 від 28.09.2020, вказано щодо не зарахування позивачу до її загального трудового стажу періодів роботи з 24.06.1986 по 05.10.1988 в СМП-547 Управління «Тюменстройпуть», а також з 21.12.1989 по 11.10.1994 на заводі «Днепропластмасс» з тих підстав, що в трудовій книжці позивача записи про звільнення завірені печатками, по яким неможливо встановити назви підприємств.

При цьому, слід зауважити, що пенсійним органом не було враховано наданий позивачем висновок експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №19/104-7/7д/10 від 06.08.2020.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності до пункту 2 Порядку №637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об`єктивного розгляду заяви виходячи з тих обставин, що склалися.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що органом Пенсійного фонду не вчинялися дії щодо з`ясування факту наявності у позивача пільгового стажу за спірні періоди роботи, як це передбачено положеннями чинного законодавства й насамперед статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Одночасно з цим, суд зауважує, що трудова книжка позивача заповнена повністю, містить усі необхідні відомості про роботу, період роботи, дати прийому та звільнення, номер та дату наказу, записи, зроблені у трудовій книжці посвідчені підписом, а також у трудовій книжці міститься відбиток печатки, що і є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи ОСОБА_1 з 24.06.1986 по 05.10.1988 в СМП-547 Управління «Тюменстройпуть» та з 21.12.1989 по 11.10.1994 на заводі «Днепропластмасс».

Стосовно питання щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів ведення нею підприємницької діяльності, а саме: з 01.01.1998 по 13.07.2020 суд зазначає, що у листах за вих. №0400-0306-8/59018 від 22.07.2020 та за вих. №0400-0306-8/87246 від 28.09.2020 не зазначено щодо не зарахування цього періоду до страхового стажу позивача, а відповідного рішення відповідачем по суті цього питання не приймалося.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.07.2020, суд зазначає таке.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.07.2020 буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування документів наданих ОСОБА_1 разом із заявою від 10.09.2020, та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно із приписами ч.1 ст.132 та ч. 3 ст. 139 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №ПН204 від 26.02.2021.

Керуючись ст.ст. 139, 241 - 246, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, що викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №0400-0306-8/87246 від 28.09.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити (зарахувати) періоди роботи ОСОБА_1 з 24.06.1986 по 05.10.1988 в СМП-547 Управління «Тюменстройпуть» та з 21.12.1989 по 11.10.1994 на заводі «Днепропластмасс» до страхового стажу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахування документів, наданих ОСОБА_1 разом із заявою від 10.09.2020, та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст судового рішення складений 11.05.2021.

Суддя О.В. Царікова