Рішення № 97107825, 20.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2381/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Карраро" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Карраро" (далі - ПП "Карраро") звернулося з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15 березня 2021 року, а.с.65 том 1) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2021 року №UA204120/2021/000058/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00217 (далі - картка відмови).

В обґрунтування позову позивач вказав, що за зовнішньоекономічним контрактом від 10 червня 2020 року №01, укладеним між ним та фірмою Shijiazhuang Blat Industrial&Trading Co., Ltd (Китай), він придбав товар (92 найменування) у кількості 44920 одиниці на загальну суму 51228,15 доларів США. 15 лютого 2021 року декларантом позивача для митного оформлення товару подано митну декларацію (далі - МД) №UA204120/2021/016638 разом із супровідними документами на товар. При цьому для визначення митної вартості імпортованого товару застосовано основний метод - за ціною договору (контракту). У розрахунок митної вартості включено також витрати у сумі 101669,48 грн на перевезення вантажу морським транспортом. Однак відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач вважає рішення Поліської митниці Держмитслужби від 15 лютого 2021 року №UA204120/2021/000058/2 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Як зазначив позивач, на підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №UA204120/2021/016638 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування відповідно до умов контракту від 10 червня 2020 року №01. Контрактом було обумовлено поставку товару після проведення передплати у розмірі 40% вартості товару, вказаного в рахунку-фактурі, а решта 60% ціни сплачується після отримання коносаменту; додатковою угодою до контракту оплату товару розподілено на умовах 50% - передоплата, а решта 50% - після отримання коносаменту. Поставка товару здійснювалася на умовах FOB Інкотермс-2010 - Тяньцзінь, Китай.

Позивач зауважив, що надаючи оцінку поданим при митному оформленні документам, відповідач визнав митну вартість за 10 товарними позиціями, отже, ті розбіжності чи неточності в документах, про які відповідач вказав у спірному рішенні, не вплинули на визнання митної вартості на частину товару, однак з незрозумілих причин щодо решти товару митну вартість відкореговано. Коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання картки відмови.

На думку позивача, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України (МК України), оскільки у ньому не вказано, які складові митної вартості не підтверджені документально чи не піддаються обчисленню. Наявність інформації про митну вартість ідентичних чи подібних товарів може бути підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, однак не є безумовною підставою для висновку, що митну вартість визначено неправильно. У поданих до митного оформлення документах ціна визначена за одиницю товару, тоді як у спірному рішенні - за кілограм і у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Оскільки відповідач фактично залишив поза увагою документи, подані декларантом, не спростував їх достовірності, то спірні рішення та картка відмови є протиправними.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.75-83 том 1). В обґрунтування цієї позиції вказав, що за митною декларацією від 15 лютого 2021 року №UA204120/2021/016638 декларантом ОСОБА_1 заявлено до митного оформлення товари (24 товарні позиції) - запчастини для сільськогосподарських тракторів в асортименті, виробництво фірми Shijiazhuang Blat Industrial&Trading Co., Ltd (Китай). При проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, встановлено розбіжності та неточності в поданих документах. Так інвойс від 14 грудня 2020 року №ОС08967 містить розбіжності в термінах оплати за контрактом від 10 червня 2020 року №01 та додатковою угодою від 22 жовтня 2020 року №1/1; повністю не поданий коносамент від 23 грудня 2020 року №MRFB2012224, що не дає повного уявлення щодо термінів оплати товару за контактом та додатковою угодою до нього; в рахунку на оплату від 10 лютого 2021 року №369707 та в декларації країни відправлення від 18 грудня 2020 року №021720200000430039 зазначено судозахід Santa Cruz, а в коносаменті - Maersk Halifax 05 lw. На думку відповідача, розбіжності в назві судна, яке перевозило товар, свідчать про недостовірні відомості про транспортні витрати.

Відповідно до положень статей 21, 52, 57 МК України декларанта інформовано про наявність у митниці цінової інформації про вартість імпортованого товарів (товарні позиції №1-№6, №9, №12, №14, №15, №17, №18, №22, №23) та з метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості декларанту запропоновано надати додаткові документи. Додаткові документи надані не були. А тому у зв`язку із виявленими неточностями, розбіжностями у наданих декларантом документах та ненаданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2021 року №UAJ204120/2021/000058/2, за яким митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митницею митних вартостей за вказаними вище товарними позиціями. Донарахована сума митних платежів становить 319187,97 грн.

Відповідач наголосив, що платіжні документи від 04 листопада 2020 року та від 12 січня 2021 року не містять посилання на специфікацію або інвойс, що робить неможливим ідентифікацію платіжного доручення з поставкою оцінюваного товару; перерахунок коштів 04 листопада 2020 року вчинено до оформлення замовлення, а оплата 12 січня 2021 року не узгоджується з умовами контракту; крім того, отримувачем коштів є JP Morgan Bank, а у контракті та інвойсі зазначено Bank of China Hebei Brench. Позивачем не включено до митної вартості усі складові, зокрема, витрати на транспортування оцінюваного товару до кордону, транспортно-експедиційні послуги, що є прямими витратами; рахунок містить вартість тільки частини маршруту транспортування, що не відповідає положенням частини десятої статті 58 МК України.

Наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, та у нього були підстави для видачі картки відмови, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з доводами Поліської митниці Держмитслужби (а.с.66-70 том 3). Вважає, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не спростував контрактну ціну оцінюваного товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України

Разом з тим, суд зауважує, що позивач отримав відзив на позовну заяву 12 квітня 2021 року, про що свідчать відомості офіційного сайту оператора поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта» (відстеження за штрихкодовим ідентифікатором 3302808576039; а.с.71 том 3). Ухвалою судді про відкриття провадження у справі від 15 березня 2021 року встановлено порядок та строки подання учасниками справи заяв по суті справи, зокрема, позивачу встановлено триденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Позивач відповідь на відзив подав лише 14 травня 2021 року, при цьому із заявою про продовження строку для подання відповіді на відзив у встановленому КАС України порядку не звертався. Порушення порядку подання відповіді на відзив дає підстави не брати його до уваги.

Заперечення на відповідь на відзив відповідач не подав.

Від сторін не надходили клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

10 червня 2020 року ПП "Карраро" (покупець) з одного боку і фірма Shijiazhuang Blat Industrial&Trading Co., Ltd (продавець) з іншого боку уклали контракт №01 (а.с.12-14 том 1), пунктами 1.1, 5.5 якого визначено, що продавець зобов`язується поставити покупцеві продукцію, зазначену в рахунку-фактурі, після передоплати на розрахунковий рахунок у розмірі 40%, інші 60% повинні бути виплачені після отримання копії коносаменту. Ціни на продукцію вказані в рахунку-фактурі є невід`ємною частиною контракту, є твердими і незмінними до закінчення терміну дії контракту. Вартість контракту становить 300000,00 доларів США (пункт 2 контракту). Також пунктом 3.2 контракту обумовлено, що поставка товару здійснюється на умовах FOB - Тяньцзінь, Китай.

Згідно з додатковою угодою від 22 жовтня 2020 року №1/1 до контракту (а.с.15 том 1) продавець зобов`язується поставити покупцеві продукцію, зазначену в рахунку-фактурі, після передоплати 50% товару, інші 50% повинні бути сплачені після отримання копії коносаменту.

14 грудня 2020 року сторони узгодили специфікацію №02 до контракту на 92 найменування товарів в кількості 44920 одиниць на загальну суму 51228,15 доларів США (а.с.17-18 том 1).

15 лютого 2021 року декларант позивача ОСОБА_2 подав до Поліській митниці Держмитслужби МД №UA204120/2021/016638 (а.с.87-96 том 1). Як видно з рядка 43 митної декларації, митну вартість товару (запчастини до тракторів в асортименті) визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Для підтвердження митної вартості декларант до митної декларації додав такі документи: пакувальний лист від 14 грудня 2020 року (а.с.24-25 том 1); рахунок-фактуру (інвойс) від 14 грудня 2020 року №ОС08967 (а.с.20 том 1); коносамент від 23 грудня 2020 року №MRFB20122264 (а.с.21 том 1); автотранспортну накладну від 12 лютого 2021 року №39290 (а.с.26 том 1); сертифікат про походження товару від 28 грудня 2020 року 320С1300С0795/00049 (а.с.27 том 1); платіжні документи від 04 листопада 2020 року (MUR) 37 та від 12 січня 2020 року (MUR) 40 (а.с.22-23 том 1); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 10 лютого 2020 року №369707 (а.с.27 том 1); документ, що підтверджує вартість перевезення від 10 лютого 2021 року (а.с.28 том 1); довідка про транспортні витрати (а.с.114 том 1); зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10 червня 2020 року №01 з додатковими угодами до нього від 22 жовтня 2020 року №1/1, від 28 грудня 2020 року №2/1 (а.с.12-16 том 1), додаток від 22 липня 2020 року №1, специфікацію від 14 грудня 2020 року №02 (а.с.17-18 том 1), договір про перевезення від 15 березня 2018 року №0660-Т-20 (а.с.47-50 том 1); договір перевезення від 27 серпня 2015 року №К-603/15 (а.с.29-31 том 1), копію митної декларації країни відправлення від 18 грудня 2020 року №021720200000430039 (а.с.19 том 1). Ці ж самі документи (примірник митниці) на а.с.103-142 том 1. Митна вартість товару визначена з урахуванням фактурної вартості товару - 51228,15 доларів США та транспортних витрат у сумі 101724,76 грн.

15 лютого 2021 року митниця прийняла рішення №UA204120/2021/000058/2 (а.с.98-102 том 1) про коригування митної вартості товарів (товарні позиції №1-№6, №9, №12, №14, №15, №17, №18, №22, №23). У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1) декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України; 2) за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення документах за МД №UA204120/2021/016638 було встановлено розбіжності та неточності, зокрема інвойс від 14 грудня 2020 року №ОС08967 містить розбіжності в термінах оплати згідно з контрактом від 10 червня 2020 року №01 та додатковою угодою від 22 жовтня 2020 року №1/1; повністю не поданий коносамент від 23 грудня 2020 року №MRFB20122264, що не дає повного уявлення термінів оплати. Є розбіжності в назві судна, яке перевозило товар: в рахунку на оплату від 10 лютого 2020 року №369707 та декларації країни відправлення від 18 грудня 2020 року №021720200000430039 зазначено судозахід Santa Cruz, а в коносаменті - Maersk Halifax 051w, що свідчить про недостовірні відомості про транспортні витрати. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів №1-№6, №9, №12, №14, №15, №17, №18, №22, №23. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання, підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема шляхом надання додаткових документів, витребуваних митницею: 1) висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару чи сировини; 2) виписки з бухгалтерської документації щодо формування вартості імпортованих товарів; 3) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, які можливо розповсюдити на імпортовану партію товару; 4) банківських платіжних документів, що стосуються зовнішньоекономічного договору на цю поставку товару; 5) виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 6) довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 7) розрахунку ціни (калькуляції), прайс-листів; 8) перекладу декларації країни відправлення; 9) коносамента (всі листи); 10) заявки за перевезення, визначеної пунктом 1.2 договору №0660-Т/20, та документів, визначених пунктом 3.1.2 цього договору; 11) інших транспортних документів.

У рішенні також вказано, що за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. При цьому для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних згідно з інформацією, наявною у митниці. Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей та числові значення митної вартості товарів становлять: товар №1 - 5,21 доларів США/кг (МД від 10 лютого 2021 року №UA807200/2Q21/1820); товар №2 - 5,75 доларів США/кг (МД від 10 лютого 2021 року №UA807200/2Q21/1849); товар №3 - 2,29 доларів США/кг (МД від 03 грудня 2020 року №UA209270/2020/14776); товар №4 - 6,16 доларів США/кг (МД від 12 лютого 2021 року №UA5OO5OO/2021/5880); товар №5 - 3,76 доларів США/кг (МД від 08 лютого 2021 року №UA50070/2021/1108); товар №6 - 2,29 доларів США/кг (МД від 10 лютого 2021 року №UA500070/2021/1118); товар №9 - 6,17 доларів США/кг (МД від 27 січня 2021 року №UA110240/2021/207); товар №12 - 2,43 доларів США/кг (МД від 10 лютого 2021 року №UA500070/2021/1118); товар №14 - 4,23 доларів США/кг (МД від 31 жовтня 2020 року №UA500022/2020/233157); товар №15 - 1,93 доларів США/кг (МД від 09 грудня 2020 року №UА807200/2020/19100); товар №17 - 1,93 доларів США/кг (МД від 20 грудня 2020 року №UA500020/2020/239206); товар №18 - 4,20 доларів США/кг (МД від 02 грудня 2020 року №UА100340/2020/522450); товар №22 - 5,00 доларів США/кг (МД від 09 вересня 2020 року №UA807200/2020/13830); товар №23 - 5,16 доларів США/кг (МД від 01 липня 2020 року №UA209140/2020/57354).

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00217. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення (випуску) товарів: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості товарів від 15 лютого 2021 року №UA204120/2021/000058/2.

16 лютого 2021 року декларантом подано МД №UA204120/2021/017334, за якою товар випущено у вільний обіг відповідно до положень статті 55 МК України; донарахована сума митних платежів становить 319187,97 грн (а.с.32-37 том 1).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - запчастин для сільськогосподарських тракторів - за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ПП "Карраро" подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс), специфікацію, банківські платіжні документи, тобто ті документи, подання яких є обов`язковим.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10 червня 2020 року №01 містить необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; специфікація від 14 грудня 2020 року №02 визначає найменування товару, номер моделі (ідентифікаційні ознаки), їх кількість, ціну за одиницю та вартість партії товару; рахунок-фактура (інвойс) від 14 грудня 2020 року №ОС08967 визначає вартість товару - 51228,15 доларів США, що відповідає специфікації від 04 грудня 2020 року №02. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті від 04 листопада 2020 року (MUR) 37 на суму 27377,60 доларів США, та від 12 січня 2021 року (MUR) 40 на суму 23850,55 доларів США (разом 51228,15 доларів США), за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою від 14 грудня 2020 року №ОС08967. При цьому в платіжних дорученнях вказано призначення платежу «for spare parts for agricultural machine» (на запасні частини для сільськогосподарської машини) з посиланням на контракт від 10 червня 2020 року №01. Відсутність посилання на рахунок-фактуру (інвойс) не спростовує факту оплати за товар на умовах контракту від 10 червня 2020 року №01 - передоплата 50% та решта - після отримання копії коносаменту №MRFВ20123264. При цьому проведення оплати до отримання рахунка-фактури не впливає на митну вартість товару, оскільки стосується домовленостей сторін контракту та має значення виключно для виконання ними договірних зобов`язань. Те, що коносамент датовано 23 грудня 2020 року, а оплата проведена 12 січня 2021 року не вказує на порушення договірних зобов`язань - проведення решти оплати після отримання покупцем копії коносаменту, який виданий морським перевізником вантажу його відправнику. Також наявність у продавця іншого рахунку у банку не робить платіжний документ недійсним та не змінює вартість товару. Ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару можливо шляхом співставлення усіх документів: зовнішньоекономічного контракту з додатковими угодами до нього, специфікації товару, рахунку-фактури (інвойсу), коносаменту.

Суд також враховує, в МД №UA204120/2021/016638, наданій до митного оформлення, вказано про поставку товару на умовах FOB Інкотермс-2010 (застосовуються під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом). Та ж сама умова визначена у пункті 3.2 контракту від 10 червня 2020 року №01. Згідно з міжнародними торговими правилами «Інкотермс-2010» ці умови означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження; на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту, вартості доставки в порт відвантаження та завантаження на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Відповідачем не заперечується, що для розрахунку митної вартості за першим методом її визначення, крім вартості товару в сумі 51228,15 доларів США згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) від 14 грудня 2020 року №ОС08967, специфікацією від 14 грудня 2020 року №02, було враховано транспортні витрати в сумі 101724,76 грн, які підтверджуються рахунком на оплату від 10 лютого 2021 року №369707 (а.с.28 том 1), довідкою про транспортні витрати (а.с.114 том 1). У рахунку на оплату товару вказано про вартість перевезення, виконаного нерезидентом морським транспортом у сумі 101393,06 грн та товарно-експедиційні послуги за межами митного кордону України 331,70 грн ПДВ відповідно до договору від 18 березня 2020 року №0660-Т/20 (а.с.47-50 том 1) про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експертно-імпортних та транзитних вантажів, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Оушен Лінк» (експедитор). Довідкою експедитора від 10 лютого 2021 року (для надання в митні органи) підтверджено вартість морського транспортування до митного кордону України за маршрутом Ксінганг (Китай) - ТІС (Україна) для контейнерів 1х20 DV MSKU4168066 за коносаментом MRFB20122264; одночасно повідомлялося, що страхування вантажу за межами митної території України не проводилося (а.с.114 том 1).

Суд погоджується з відповідачем, що у коносаменті та в документах, виданих експедитором, значаться різні судна. Проте на митну вартість впливає виключно ті витрати, які покладаються на позивача, а це за умовами контракту з нерезидентом-продавцем та договору із експедитором - вартість власне товару та вартість транспортно-експедиційних послуг в порт призначення. Інші витрати - доставка в порт відвантаження та завантаження на борт судна не є витратами позивача.

Відповідач, поставивши під сумнів повноту транспортних витрат, не навів обґрунтованих аргументів про недостовірність поданих для митного оформлення документів, їх недійсність чи підробку та не спростував належними доказами понесення позивачем більших витрат, ніж включено до розрахунку митної вартості. Тому висновок про те, що рахунок, виданий експедитором, не містить даних про всі понесені витрати на транспортування від порту відправлення до порту призначення на кордоні України, є безпідставним.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, посадовою особою митного органу зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, а також у зв`язку з встановленням у поданих до митного оформлення документах розбіжностей. Однак суд звертає увагу, що у спірному рішенні відповідач не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. У свою чергу, ненадання позивачем бухгалтерських документів щодо механізму формування ціни на товар, не може мати наслідком не підтвердження заявленої декларантом до митного оформлення митної вартості товару, оскільки подані відповідачу документи містили інформацію щодо складових митної вартості та ціни товару, що підлягає сплаті саме позивачем. Аналогічно відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для коригування митної вартості за умови, що інші подані декларантом документи дають можливість визначити усі складові заявленої до митного оформлення митної вартості товару за обраним методом її визначення.

Вимога митниці стосовно надання декларантом виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляції) може мати місце (є правомірною) лише у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість (частини четвертої статті 53 МК України).

Відповідно до частини шістнадцятої статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частина сімнадцята статті 58 МК України).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Відповідно до частини тринадцятої статті 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У спірному рішенні про коригування митної вартості такі обґрунтування відсутні, відтак відповідачем не доведено, що позивач та його контрагент є пов`язаними особами та їх взаємовідносини мали вплив на ціну товару. Отже, вимога митниці про надання документів, визначених у частині четвертій статті 53 МК України, не відповідає положенням цього Кодексу та свідчить про штучне створення відповідачем передумов для невизнання заявленої митної вартості і її коригування.

Також суд зазначає, що наявні транспорті та платіжні документи щодо партії оцінюваного товару були подані позивачем для митного оформлення, то ж їх витребовування повторно є необґрунтованим.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частин другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак у цій справі такі вимоги відповідач не виконав.

Як вбачається зі спірного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Застосування резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС Держмитслужби та навів номери і дати митних декларацій, митну вартість з яких взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на умови поставки (у розглядуваному випадку FOB, Китай, а в митних деклараціях, на які посилається відповідач (а.с.146-250 том 1, а.с.1-250 том 2, а.с.1 - 56 том 3) - CPT Харків, СРТ Херсон, СFR Одеса, DAP Луцьк, FCA Білорусь, FCA Польща, FCA Литва; різняться постачальники товару, їх виробники, обсяги поставок. Тобто, умови поставки є різними, що могло вплинути не тільки на ціну товару, а й на митну вартість. Жодних пояснень щодо зроблених коригувань, тотожності товару, який оформлявся на підставі указаних митних декларацій не наведено, також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Крім того, суд звертає увагу, що в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю, тоді як митний орган в спірному рішенні посилався на митні декларації, де визначено митну вартість товарів не за одиницю товару, а за кілограм.

Також суд зауважує, що позивачем згідно з МД №UA204120/2021/016638 було задекларовано 24 товарні позиції, однак сумнів щодо правильності визначення митної вартості у відповідача виник лише щодо товарів №1-№6, №9, №12, №14, №15, №17, №18, №22, №23, разом з тим митну вартість товару №7, №8, №10, №11, №13, №16, №19, №20, №21, №24 було визнано митницею за основним методом, хоч товарно-супровідні документи, подані разом з митною декларацією, стосувалися усієї партії товару. Тобто, вважаючи документи недостатніми та такими, що місять неточності і розбіжності, відповідач щодо частини однієї партії товару митну вартість визнав за основним методом, а щодо іншої частини тієї ж партії товару - корегує за резервним методом. Отже, навіть якщо і погодитися з доводами відповідача про те, що мали місце розбіжності у поданих декларантом документах, у тому числі і щодо вартості транспортування товару, то такі розбіжності стосуються усіх 24 задекларованих товарних позицій, які постачались за одним договором, однією специфікацією і рахунком, одним перевезенням (фрахтом) та декларувались за однією декларацією. Тому у такому випадку не знаходить логічного пояснення та обставина, що лише по частині товарних позицій, задекларованих в одній ті тій самій митній декларації, відповідач митну вартість відкорегував за резервним методом.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи, були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

У цій справі відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що ці документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості до частини товару. Митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, зокрема, не навів мотивованих обґрунтувань, чому за тими ж самими супровідними документами митна вартість щодо частини товару визнана відповідачем, а щодо іншої - скоригована.

Водночас досліджені письмові докази дають підстави для висновку, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

З урахуванням встановлених обставин у справі та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов переконання, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, спірне рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України. Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2021 року №UA204120/2021/000058/2 слід визнати протиправним і скасувати, а позов у цій частині позовних вимог - задовольнити.

За приписами частин першої-другої статті 256 КАС України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частин восьмої - десятої статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

За правилами частин одинадцятої - дванадцятої статті 264 МК України митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Зважаючи на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00217 видана у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2021 року №UA204120/2021/000058/2, яке є протиправним, то суд вважає, що наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 7057,82 грн, сплачений квитанцією від 09 березня 2021 року №0.0.2043197389.1, платіжним дорученням від 22 квітня 2021 року №916 (а.с.9 том 1, а.с.60 том 3), зарахування якого до спеціального фонду Державного бюджету підтверджено виписками від 10 березня 2021 року (а.с.43 том 1; а.с.61 том 3).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Карраро" (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Данила Галицького, 5/1, ідентифікаційний код юридичної особи 36394759) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43350097) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2021 року №UA204120/2021/000058/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 лютого 2021 року №UA204120/2021/00217.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Карраро" за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 7057,82 грн (сім тисяч п`ятдесят сім грн 82 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк