Ухвала суду № 97107805, 17.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

17 травня 2021 р. Справа № 120/732/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Слюсар О.О.,

представника відповідачів Клименка Д.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Вінниці клопотання представника позивача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора та Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокуратур, військових гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора (відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (відповідач 2) та Вінницької обласної прокуратури (відповідач 3) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 23.11.2020 № 4 "Про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", прийняте щодо позивача як начальника Барського відділу Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області;

- визнання протиправним та скасування наказу відповідача 3 від 24.12.2020 № 639к про звільнення позивача з посади начальника Барського відділу Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29.12.2020;

- поновлення позивача на посаді начальника Барського відділу Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.12.2020;

- стягнення з відповідача 3 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.12.2020 по дату винесення судового рішення у цій справі.

Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

16.04.2021 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Клопотання обґрунтовуються, що Конституційний Суд України відкрив конституційне провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі – Закон № 113-ІХ).

Представник позивача зазначає, що при винесенні наказу від 24.12.2020 № 639к про звільнення позивача з посади начальника Барського відділу Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури Вінницька обласна прокуратура керувалася пп. 2 п. 19 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 113-ІХ.

Наведеною нормою передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Відтак, на думку представника позивача, оскільки правовою підставою для звільнення позивача з органів прокуратури є Закон № 113-ІХ, який на даний час є предметом оцінки на відповідність Конституції України, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116 (20).

В підготовчому засіданні від 17.05.2021 представник відповідачів 2, 3 клопотання про зупинення провадження у справі заперечив. Вважає, що обставини, на які посилається представник позивача як на підставу для зупинення провадження у цій справі, не перешкоджають прийняттю рішенню по суті спору. Крім того, просить врахувати, що позивач добровільно погодився на проходження атестаційної процедури у відповідності до вимог Закону № 113-IX та усвідомлював можливе звільнення з органів прокуратури в разі неуспішного проходження атестації.

Представник позивача та відповідач 1 на виклик суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Водночас ухвалою суду від 17.05.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Відтак на підставі положень ст.ст. 181, 205 КАС України розгляд справи у підготовчому засіданні здійснюється за відсутності сторони позивача та відповідача 1.

Вирішуючи заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, суд керується такими мотивами.

Підстави для зупинення провадження в адміністративній справі визначаються статтею 236 КАС України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом в даному випадку полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені адміністративним судом у цій справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.

Сама лише взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

При цьому наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.06.2020 у справі № 910/6674/19 та від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19.

Окрім того, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти також те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження. Тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (див. висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14).

Як на підставу для зупинення провадження у цій справі представник позивача посилається на внесення конституційного подання 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (зі змінами).

Водночас представник вважає, що конституційність Закону № 113-XI має безпосередній вплив на вирішення цієї адміністративної справи, а її розгляд до вирішення відповідної справи Конституційним Судом України є неможливим.

Втім, суд не може погодитися із зазначеними доводами сторони позивача.

На переконання суду, зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи (мають зворотню дію). В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд повинен проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону № 113-ІХ, зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності положень вказаного Закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19.05.2021 у справі № 360/2163/20 та від 19.05.2021 у справі № 200/5360/20-а.

Натомість представник позивача належним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду вищевказаного конституційного подання і предметом цього спору, в достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання, та не відобразив відповідні висновки у своєму клопотанні.

Крім того, суд зазначає, що порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень визначається Законом України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі – Закон № 2136-VIII).

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2136-VIII до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 51 Закону № 2136-VIII конституційним поданням є подане до Суду письмове клопотання щодо визнання акта (його окремих положень) неконституційним.

Стаття 91 Закону № 2136-VIII передбачає, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення

Відповідно до ч. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акта (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність), суд вважає, що розгляд Конституційним Судом України подання щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону № 113-ІХ не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому суд зважає на те, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами (п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України).

Тобто нормами процесуального права передбачено ефективний механізм ревізії рішення суду в адміністративній справі у тому випадку, якщо застосований судом при вирішенні справи закон або інший нормативно-правовий акт були визнанні неконституційними за рішенням Конституційного Суду України.

Окрім того, суд враховує, що згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 200/5726/20-а задоволено касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури, ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 про зупинення провадження у справі скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Водночас предметом касаційного перегляду у вказаній справі було саме питання про наявність підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, для зупинення провадження в адміністративній справі за позовом колишнього прокурора, звільненого у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116 (20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання представника позивача належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 166, 236, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження в адміністративній справі № 120/732/21-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала в повному обсязі складена 24.05.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович