Рішення № 97107705, 24.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 травня 2021 р. Справа № 120/3460/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (далі - ГУПФУ у Вінницькій області, управління, відповідач), яким просила:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, щодо відмови в перерахунку пенсії згідно заяви від 05.03.2021 р. та довідки від 23.02.2021 р. №11, яка враховує в тому числі (надбавки, доплати, підвищення, премії, індексації, матеріальні допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально- побутових питань, компенсації за щорічну та додаткові відпустки за 24 календарні місяці в військовій частині 3070 Національної гвардії України підряд перед звільненням) протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області з 05.03.2021 р. перерахувати пенсію та врахувати при обчисленні грошове забезпечення згідно довідки від 23.02.2021 р. №11, врахувавши в тому числі (надбавки, доплати, підвищення,премії, індексації, матеріальні допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально- побутових питань, компенсації за щорічну та додаткові відпустки за 24 календарні місяці в військовій частині 3070 Національної гвардії України підряд перед звільненням) та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2021 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що їй призначено пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Позивачка вказує, що звернулась до управління із заявою в якій просив перерахувати пенсію із урахуванням довідки від 23.02.2021 р. №11, врахувавши в тому числі (надбавки, доплати, підвищення,премії, індексації, матеріальні допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально- побутових питань, компенсації за щорічну та додаткові відпустки за 24 календарні місяці в військовій частині 3070 Національної гвардії України підряд перед звільненням).

Однак, відповідач перерахунок не здійснив, що є протиправним та стало підставою для звернення до суду.

20.04.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи без повідомлення сторін.

06.05.2021 р. надійшов відзив поданий "представником Головного управління ПФУ у Вінницькій області В.Пономарьовим", однак такий не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частини третьої статті 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII.

Відтак підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Отже, законодавець розмежував поняття "самопредставництво" та "представництво інтересів", які, відповідно, передбачають участь, зокрема, органу державної влади у судовій справі через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто в порядку самопредставництва, або ж через представника.

Таким чином, самопредставництво органу державної влади в адміністративній справі може здійснюватись лише особами, коло яких визначено у ч. 3 ст. 55 КАС України.

Водночас в силу положень ст.ст. 131-1, 131-2, абзацу 2 підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01.01.2020 здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у разі здійснення самопредставництва повноваження особи, яка від імені органу державної влади подає (підписує) заяву, клопотання, скаргу, мають бути підтверджені належними документами, наприклад статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) або відомостями про займану посаду.

Відповідна правова позиція наведена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 480/1886/19.

До відзиву відповідача не надано документів, які б підтверджували повноваження В.Пономарьова на здійснення самопредставництва чи представництва відповідного органу державної влади.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що від імені відповідача відзив подано (підписано) особою, права якої на вчинення відповідних дій не підтверджені у встановленому законом порядку, а відтак, доводи викладені в ньому не беруться судом до уваги.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 16.06.2015 р. призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

09.12.2020 р. пенсію перераховано та при обчисленні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області врахувало грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячну грошову премію, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за класну кваліфікацію, які вказані в грошовому атестаті та довідці військової частини 3070 від 21.12.2021 р.

05.03.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою щодо перерахування пенсії на підставі довідки від 23.02.2021 р. №11 з урахуванням індексації грошових доходів, одноразової премії, компенсації за відпустку. До заяви додано довідку військової частини А3070 № 11 від 23.02.2021 р. про фактично отримане грошове забезпечення.

Однак, перерахунок із урахуванням даної довідки управлінням не здійснено.

Не погоджуючись з такими діями суб`єкта владних повноважень та вважаючи, що має право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною третьою статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України , а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з абз.1 преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цей закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Згідно з ч.2 статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Невід`ємною умовою пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Згідно пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Отже, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, серед переліку складових грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, наведених у ч.3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, відсутні одноразові додаткові види грошового забезпечення як то будь-яка матеріальна допомога, одноразова премія, компенсації за відпустки, що виключає їх врахування при призначенні пенсії.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що індексація, з якої щомісяця утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Разом з тим, згідно наданої довідки №11 від 23.02.2021 р. така не виділена окремим рядком, що в свою чергу,унеможливлює встановити чи входить така до рядку "гз за місяць".

При цьому, суд акцентує увагу, що при перерахунку в грудні 2020 р. управління врахувало грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячну грошову премію, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за класну кваліфікацію, які вказані в грошовому атестаті та довідці військової частини 3070 від 21.12.2021 р., тобто всі додаткові щомісячні виплати.

Стосовно, виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, компенсації за невикористані основні /додаткові відпустки, що виплачені при звільнені та премій, які не мають систематичного характеру, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вони не належать до щомісячних виплат та додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні розміру пенсії, згідно Закону.

Наведена правова позиція кореспондується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 13 травня 2015 року по справі №1-9/2015 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Приймаючи вказане рішення Конституційний Суд України виходив з того, що однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій. Згідно з частиною 3 статті 43 Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом, та членам їх сімей обчислюються з урахуванням, зокрема, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій в розмірах, установлених законодавством.

Згідно з ч.3 ст.63 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що законодавство вказує на єдиний підхід до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій, так і при перерахунку раніше призначених пенсій.

Конституційний Суд України наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, перелік додаткових видів грошового забезпечення, введення яких є підставою для перерахунку пенсій зазначених категорій осіб, визначається виключно законами України.

За наслідками розгляду вказаної справи Конституційний Суд України вирішив, що Положення першого речення частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII з наступними змінами, згідно з якими "усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством", в аспекті порушених у конституційному зверненні питань необхідно розуміти так, що до встановлених виключно законами України нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, на підставі введення яких усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку, належать лише надбавки, доплати, підвищення.

Відповідно до ст.69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

Згідно з висновками Конституційного Суду України наведених у рішенні від 13 травня 2015 року по справі № 1-9/2015 аналіз положень приписів статті 43 та 63 Закону №2262-ХІІ вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій, так і при перерахунку раніше призначених пенсій, виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом. Перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, введення яких є підставою для перерахунку пенсій зазначених категорій осіб, визначається виключно законами України.

Разом з тим, як зазначалось вище, ч.3 ст.43 Закону № 2262-ХІІ визначено виключний перелік певних видів складових грошового забезпечення військовослужбовця на підставі яких проводиться призначення пенсії.

Отже, суд доходить висновку, що включення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань та одноразових премій, компенсацій за відпустку, що виплачені при звільненні, що виплачується військовослужбовцям не доводить наявність підстав для їх включення до складу грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія, оскільки такі підстави законодавчо не закріплені.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постановах від 03 квітня 2019 року по справі №638/9697/17 та від 16 серпня 2019 року по справі №638/19989/16-а. В якій зазначено, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, одноразові премії та винагорода за участь в АТО не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.

Аналогічного висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи ту обставину, що управління врахувало грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячну грошову премію, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за класну кваліфікацію, суд доходить висновку, про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки №11. Відтак відповідачем правомірно не здійснено перерахунку із урахуванням даної довідки, відповідно, відсутні правові підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень перераховувати та виплачувати пенсію.

За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, відповідач при наданні оскаржуваної відповідач діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін.код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення сформовано: 24.05.2021 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна