Ухвала суду № 97107603, 24.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

24 травня 2021 р. Справа № 120/1936/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., перевіривши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю Національної академії Національної гвардії України щодо не проведення нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу академії, у зв`язку із закінченням строку контракту. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Окремо, позивач зазначає щодо дотримання процесуальних строків звернення до суду, оскільки одноразова грошова допомога є однією з форм оплати праці - складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому звернення до суду з даним позовом не обмежується будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Ухвалою від 15.03.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали позовної заяви, вважаю, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Водночас положення цих статей не містять виключень та поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.

Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є вимога про визнання протиправною бездіяльності Національної академії Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд зазначає, що військова служба є різновидом публічної служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 07.06.2019 його було звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Отже, позивач знав про факти порушення своїх прав ще 07.06.2019, оскільки в наказі про його звільнення від 07.06.2019 за № 133 с/ч відсутні відомості про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

До того ж, із позовної заяви видно, що позивач був обізнаний із тим, що саме на момент його звільнення (07.06.2019) із ним повинен бути проведений повний розрахунок та виплачено оспорювану допомогу. Це вказує на те, що про факт невиплати допомоги позивач був обізнаний на момент проведення із ним розрахунків при звільненні.

Однак, позов здано у відділення пошти з метою направлення до Вінницького окружного адміністративного суду лише 05.03.2021, тобто із істотним пропуском встановленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду.

Позивач, як на обставину, що вказує на дотримання ним строку звернення до суду із цим позовом посилається на лист відповідача про надання інформації від 12.08.2020 № 84/6-1294/АЗ. Однак вказаний лист судом не береться до уваги, з огляду на таке.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Тому, отримання позивачем листа відповідача від 12.08.2020 у відповідь на адвокатський запит представника позивача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 2 роки від тоді, коли на його думку мав місце факт порушення його прав.

Крім того, Верховний Суд у своєму рішенні, зокрема від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними ж причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Відтак, позовна заява не відповідає нормам ч. 6 ст. 161 КАС України адже подана в суд із пропуском встановленого строку за відсутності обґрунтованого клопотання про його поновлення.

Щодо посилань позивача на дотримання процесуальних строків звернення до суду, оскільки одноразова грошова допомога є однією з форм оплати праці - складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому звернення до суду з даним позовом не обмежується будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постановах від 09.07.2020 у справі № 320/6659/18 та від 27.08.2020 № 804/871/16 зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення.

Крім того в ухвалі від 18.01.2021 у справі № 560/3993/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати і відповідно не може вважатися додатковим видом грошового забезпечення.

Тому судом не застосовується ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною 13 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Нормою ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено спеціальний строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду тривалістю десять днів.

Тому, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 необхідно встановити десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.

Суд зауважує, що відповідно до норм п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, наслідком невиконання позивачем вимог цієї ухвали є залишення позову, без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 240, 248, 256, КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, у спосіб звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна