Рішення № 97104696, 23.02.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/21056/20

Провадження №2-а/521/28/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року місто Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Плавич І.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (надалі - Держпродспоживслужба) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача посилалась, що 03 грудня 2020 року начальником Управління Держпродспоживслужби Степановою Л.В. ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення №2133, яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 204,00 гривень.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що належним чином і в повному обсязі виконала вимоги закону, порушення не допустила, з висновками Держпродспоживслужби не згодна.

У зв`язку з цим позивач звернулась з даним позовом до суду, в якому просила скасувати постанову Держпродспоживслужби про накладення адміністративного стягнення №2133 від 03 грудня 2020 року та закрити провадження у відповідній справі.

Відповідач - Держпродспоживслужба - не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явилась, але від представника особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 194 КАС України.

Представник Держпродспоживслужби у відкрите судове засідання не з`явився, відповідач повідомлявся судом про розгляд справи, причини неявки представника суду не відомі.

Начальник Управління Держпродспоживслужби Степанова Л.В. у відкрите судове засідання не з`явилась, але від особи надійшла заява про заперечення проти заявлених вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 194 КАС України.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення позивача, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час судового розгляду справи суд установив, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення №2133 від 03 грудня 2020 року, ухваленою начальником Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Степановою Л.В., 20 листопада 2020 року в 12:30 установлено, що ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» прийнято з іншого підприємства рентгенотелевізійну установку «Rapiscan 620 XP» (2 штуки) згідно з актом прийому-передачі обладнання в оренду, як сторона, що одержує та не має санітарного паспорта на використання таких джерел іонізуючого випромінювання, чим порушено вимоги статті 23 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», пункт 10.4 наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження державних санітарних правил «Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України» від 02 травня 2005 року.

Відтак, посадова особа Держпродспоживслужби дійшла висновку, що провідний еколог ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 42 КУпАП.

Як регламентує стаття 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 42 КУпАП порушення санітарних норм тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому відповідно до статті 23 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов`язані дотримувати норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки. Роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань здійснюються з дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби та інших державних органів відповідно до закону. Випадки порушень норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, а також радіаційні аварії підлягають обов`язковому розслідуванню за участю посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

Як регламентує пункт 10.4 Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України №54 від 02 травня 2005 року (надалі - Правила), передача з одного підприємства в інше будь-яких джерел іонізуючих випромінювань, у тому числі зразків після опромінення в реакторі або на прискорювачі, допускається тільки за замовленнями-заявками, погодженими з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України за місцем перебування як підприємства, що передає, так і підприємства, що приймає. Не допускається передача джерела, якщо сторона, що одержує, не має Санітарного паспорта і ліцензії на використання таких джерел іонізуючих випромінювань.

Правова позиція позивача ґрунтується на тому, шо рентгенотелевізійні установки «Rapiscan 620 XP», які віднесені до джерел іонізуючих випромінювань в розумінні положень Правил, - не використовувались ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», а були в подальшому передані в суборенду ТОВ «Армада Юг».

Нормами пункту 19 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як зобов`язують частина 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Звертаючись до суду позивачем не представлено будь-яких доказів передачі означених вище рентгенотелевізійних установок від ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» до ТОВ «Армада Юг» в суборенду. При цьому факт передачі устаткування до ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» стороною позивача не оспорюється.

Відтак, суд зазначає, що Правила передбачають не «використання» підприємством джерел іонізуючих випромінювань лише за наявності санітарного паспорта і ліцензії на використання такого джерела, а саме «передачу» такого джерела підприємству.

Зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, наведені у параграфі 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України» («Fedorchenko and Lozenko v. Ukraine», заява №387/03), параграфі 43 рішення в справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine», заява №16437/04) та параграфі 60 рішення в справі «Бєлоусов проти України» («Belousov v. Ukraine», заява №4494/07), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності вбачається суду обґрунтованим.

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).

Отже перевіривши факти і обставини, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, установивши характер правовідносин, що виникли між сторонами, і надавши їм належну правову оцінку, - суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку із відмовою в позові суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 19, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, пунктами 9, 15.5 розділу VII КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до начальника Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Судове рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Рішення підписано судом 23 лютого 2021 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області - 65042, місто Одеса, вулиця 7-а Пересипська, 6, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40342996.

Суддя: І.В. Плавич