Рішення № 97104182, 06.05.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4297/20

Провадження № 2/496/541/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Дигуляр А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Біляївська районна державна нотаріальна контора Одеської області про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до відповідача, та третіх осіб в якому просить суд зняти арешт та оголошену заборону на відчуження 57/100 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладено на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №28848733 від 16.09.2014 року, видавник: відділ державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за виконавчим провадженням ВП №28848733 та виключити 57/100 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 7277901. Свої вимоги позивач мотивує тим, що є донькою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 .. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилась спадщина у вигляді справа власності на 57/100 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 не залишив заповідальне розпорядження, а тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги після померлого за законом є його доньки ОСОБА_1 ОСОБА_2 , інших спадкоємців першої черги немає. Шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_3 (матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) був розірваний. У встановлений законом шестимісячний строк позивач звернулась до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. 05.03.2014 року була заведена спадкова справа №89/2014. Відповідно до листа державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю.А. №2330/02-04 від 11.08.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями ОСОБА_4 .. Однак вже після відкриття спадкової справи позивачу стало відомо, що є запис в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна про накладення арешту на майно ОСОБА_4 , а саме на 57/100 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , арешт зареєстрований державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області 09.10.2014 року на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №28848733 від 16.09.2014 року, виданої ВДВС Біляївського МУЮ в Одеській області, державним виконавцем Горділовським М.М. (номер запису обтяження:7277901, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень: 16366566. Арешт було накладено в межах виконавчого провадження ВП №28848733, відкритого на підставі виконавчого листа №2-1862 виданого 16.09.2011 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходів). У вересні 2020 року позивач звернулась до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_4 , але їй було відмовлено та повідомлено, що станом на теперішній час у Відділі на примусовому виконанні відсутнє відкрите провадження ВП№28848733. 29.06.2016 року вищевказане виконавче провадження закінчено та у зв`язку зі спливом строку зберігання, знищено. Таким чином зняття арешту з майна ОСОБА_4 в межах закритого виконавчого провадження не можливо, так як це суперечить вимогам чинного законодавства. Також ОСОБА_1 листом від виконавчої служби №4197105 від 15.09.2020 року було роз`яснено, що для зняття арешту з майна померлого необхідно звернутися до суду. ОСОБА_4 помер, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (на утримання якої повинні були сплачуватися аліменти) досягла повнолітнього віку, ОСОБА_3 (колишня дружина ОСОБА_4 ) вимоги щодо погашення заборгованості по аліментам ОСОБА_4 не висувала, таким чином, на сьогоднішній день відсутні підстави для збереження арешту на спадковому майні, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позов підтримує.

Від Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, а також зазначили, що згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на теперішній час у відділі на примусовому виконанні відсутнє відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1862 від 16.09.2011 року виданого Біляївським районним судом Одеської області боржником якого є ОСОБА_4 .

Від третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в матеріалах справи знаходяться заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких зазначили, що не заперечують проти задоволення позову.

Від Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить 57/100 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Відповідно до вищезазначеної інформації, на підставі постанови ВДВС Біляївського МРУЮ в Одеській області було видано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер №28848733 виданий 16.09.2014 року, особа в інтересах якої встановлено обтяження: ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №87 від 20.01.2014 року.

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно ОСОБА_4 .

Відповідно до листа державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 11.08.2020 року за вих. № 2330/02-14 було встановлено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , якими є ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , які є доньками померлого.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого Королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне йому майно.

На думку суду, подальший арешт всього майна не забезпечує справедливого балансу між несприятливими наслідками та цілей, на досягнення яких спрямований арешт майна.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із позовною заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право власності позивачки, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна.

Оцінюючи усі докази, досліджені в ході розгляду справи в їх сукупності, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 81, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Біляївська районна державна нотаріальна контора Одеської області про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт та оголошену заборону на відчуження 57/100 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладено на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №28848733 від 16.09.2014 року, видавник: відділ державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за виконавчим провадженням ВП №28848733.

Виключити 57/100 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 7277901.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, через Біляївський районний суд Одеської області.

Повне судове рішення складено 21.05.2021 року.

Суддя М.Л. Пасечник