Рішення № 97102628, 24.05.2021, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Справа № 414/931/21

Провадження № 2-а/414/24/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - інспектор Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенант поліції Карагозов Микита Олександрович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до УПП в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначається, що 23.04.2021 інспектор УПП в Луганській області Карагозов М.О. виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови позивач порушив п. 9.2 (б) ПДР України, а саме порушення водіями транспортних засобів користування попереджувальними сигналами.

Позивач вважає, що постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Так, рухаючись по автошляху в м. Рубіжне в районі залізничного вокзалу, під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя, він зменшив швидкість, а далі, рухаючись по головній дорозі, ввімкнув покажчик повороту і продовжив рух за напрямком дороги.

Позивач зазначає, що постанова була винесена за два кілометри від місця вчинення правопорушення, тобто просто на дорозі, у зв`язку з чим позивач не мав часу та фізичної можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України, а саме подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою тощо. Також у поліцейських не було жодних доказів по справі - ні відеофіксації, ні свідків.

Таким чином, позивач просив: 1) постанову серії ЕАН № 4109365 від 23.04.2021 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн, винесену інспектором УПП в Луганській області Карагозовим М.О.; 2) закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1

14.05.2021 судом було відкрите провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інспектора Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенанта поліції Карагозова Микиту Олександровича (а.с. 15-16).

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких заяв або клопотань від нього не надходило, відзиву на позов не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенант поліції Карагозов М.О. у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнав, а також просив долучити до матеріалів справи в якості доказу диск із відеозаписом вчиненого правопорушення.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАН № 4109365 від 23.04.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, водій ОСОБА_1 23.04.2021 о 12:57 год. по вул. Набережна, 1, керуючи транспортним засобом ГАЗ 3302-140 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, чим порушив п. 9.2 (б) ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим інспектором Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенантом поліції Карагозовим Микитою Олександровичем була винесена вказана постанова, за якою на ОСОБА_1 було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн (а.с. 4).

Як вбачається з п. 9.2 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 категорично заперечує факт вчинення інкримінованого йому порушення правил дорожнього руху, стверджуючи, що рухаючись по автошляху в м. Рубіжне в районі залізничного вокзалу, під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя, він зменшив швидкість, а далі, рухаючись по головній дорозі, ввімкнув покажчик повороту і продовжив рух по направленню дороги.

У той же час представник відповідача УПП в Луганській області, отримавши судову повістку і матеріали адміністративного позову, ознайомившись із їх змістом, не з`явився до суду і не надав пояснень з приводу своїх дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача, правомірність та законність яких останній ставить під сумнів, а також не надав будь-яких доказів чи бодай відзиву на позовну заяву, а тому суд вважає, що відповідач своєю пасивною поведінкою щодо реалізації наданих йому процесуальних прав фактично висловив мовчазну згоду з вимогами позивача.

Заперечуючи проти позову, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інспектор УПП в Луганській області лейтенант поліції Карагоза М.О. надав суду клопотання в якому зазначив, що заперечує проти позову, додавши до свого клопотання диск із відеозаписами (а.с. 19, 21).

Разом із цим, суд критично оцінює надані відеозаписи, оскільки на них зафіксована лише розмова працівника поліції з позивачем із приводу оформлення рішення у справі про адміністративне правопорушення, у той час як сама подія правопорушення (зміна напрямку руху транспортного засобу та взагалі рух транспортного засобу позивача) на відеозаписах не зафіксовано. З огляду на це зазначені відеозаписи не дають можливості встановити наявність або відсутність будь-яких обставин, що мають значення для цієї справи, а отже є неналежними доказами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 3 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008).

У той же час у ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оскільки позивач категорично заперечував порушення ним п. 9.2 (б) ПДР України, а будь-яких доказів вчинення останнім відповідного адміністративного правопорушення відповідачем не надано, у той час як доказування (а так само обвинувачення) не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 72 КАС України не підтверджені.

Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - працівником поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а, який суд першої інстанції враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у цій адміністративній справі з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України.

У той же час суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що з огляду на розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його зупинки він був позбавлений можливості користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Так, позивач не зазначає, яким чином інспектор УПП в Луганській області Карагозов М.О. перешкоджав йому подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою тощо. При цьому позивач не зазначає, що він мав намір скористатися своїми правами та заявляв будь-які клопотання, зокрема про надання доказів та залучення захисника.

У п. 2.3 свого рішення від 26.05.2015 у справі № 5-рп/2015 Конституційний Суд України, аналізуючи положення ст. 258 КУпАП, вказав на існування так званого «скороченого провадження» у справах про адміністративні правопорушення, тобто провадження за адміністративними правопорушеннями, накладання стягнення за якими відбувається саме на місці вчинення адміністративного правопорушення. І перелік таких випадків прямо передбачений статтею 258 КУпАП, тобто коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Із часу прийняття цього рішення Конституційним Судом України ст. 258 КУпАП була змінена законодавцем і на теперішній час відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

При цьому згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова у справі про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1853 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Так, зазначене у ч. 5 ст. 258 КУпАП правило не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, до якого відноситься правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Також відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зокрема передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, у разі вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, розгляд якого відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається і розгляд таких справ здійснюється на місці вчинення правопорушення, незалежно від того, чи оспорюватиме особа під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення допущене порушення і адміністративне стягнення.

Отже, розгляд інспектором УПП в Луганській області Карагозовим М.О. справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача на місці його вчинення (зупинки транспортного засобу) саме по собі не свідчить про те, що він був позбавлений можливості користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а відповідна справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача - закриттю, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, понесені та доведені позивачем судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 454 грн (а.с. 9), суд вважає за необхідне стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Луганській області, яке є відповідачем у справі, і посадовою особою якого була винесена оскаржувана позивачем постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - інспектор Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенант поліції Карагозов Микита Олександрович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенанта поліції Карагозова Микити Олександровича серії ЕАН № 4109365 від 23.04.2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн, а відповідну справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотирьохсот п`ятдесяти чотирьох) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом десяти днів із дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана ним протягом десяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Луганській області (місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 8).

Третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенант поліції Карагозов Микита Олександрович (місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 8).

Суддя І.Г. Безкровний